Наливайківка тримає «харчовий» фронт

0

З початком повномасштабного вторгнення окупантів на нашу країну, кожен справжній українець сенс свого життя вбачає у наближенні нашої Перемоги. Хто, як може, приймає участь у боротьбі з ворогом. Макарівщина – багатий край на щедрих, добрих, хоробрих та щирих людей. Жінки села Наливайківки вже більше року міцно тримають харчовий фронт, вони не просто готують для наших воїнів на передовій, а ДУЖЕ багато готують для них. Хто вони, господині 24/7 для ЗСУ?
Про наливайківських бійців харчового фронту мені розповіла підприємиця з Макарова Алла Глущенко:

Якось, до мого магазину прийшла жінка Алла Соломенко, яка працює в Макарівській лікарні. Вона просила допомоги, щоби придбати парафін для окопних свічок, які виготовляються для наших воїнів. Тоді я надала таку допомогу. І так у нас пішла розмова… вона розповіла, що окрім свічок жінки та діти виготовляють маскувальні сітки, нашоломники, а господині із Наливайківки 24/7 (коли є продукти) готують воїнам на передову домашні страви та смаколики.


Алла так про це говорила, що мені захотілось і собі зробити свій маленький внесок у їх велику справу. Коли перший раз привезла їм продукти, була вражена масштабами роботи, яку роблять ці юні, і не зовсім юні господині. Сотні банок тушонки, вареників, голубців, налисників, різних пирогів, варення… і від кожної з них віє такою надією і вірою у перемогу наших воїнів, а страви пахнуть домашнім затишком та любов’ю… На цих жінок не можна дивитись без захоплення, гордості та шани до всього великого і сильного нашого народу. Я багато спілкуюсь із військовими, які приїжджають у нашу громаду на ротацію із найгарячіших місць України. І знаєте, відчуття, такі ж самі, як від спілкування з цими жінками. Вони – дійсно воїни, які, як і наші хлопці, будуть тримати свій стрій до Перемоги.

Від них я також «захворіла» на волонтерство і не можу вже без цього. Шукаю продукти тепер і вдень, і вночі, а дівчата готують (хоча і мають працювати на роботі та на своїх великих господарствах). Намагаюсь знаходити також волонтерів, які мають змогу допомогти продуктами харчування. Про це знають мої друзі, знайомі в магазині. А нещодавно, зовсім не знайомий чоловік, який мешкає у Києві, передав для жінок з Наливайківки продукти харчування. Він дізнався про них від своїх знайомих.

Про наливайківських господинь я розповіла волонтеру Володимиру Крижевському. І він допоміг у поставці великих партій продуктів харчування. Завдяки меценату та волонтеру з Київщини Октаю Зіяєвичу, у Наливайківку поїхали цілі машини, забиті м’ясом, овочами, фруктами, олією, молоком, крупами та всіма необхідними речами для наших захисників. Тепер Октая про допомогу просити не потрібно, він сам телефонує Володі і просто говорить, щоб зустрічали чергову машину з продуктами.

А раніше усі продукти для приготування страв жінки купували за власні кошти! Але, навіть найманший вогник добра, ніколи не залишиться не поміченим! Про це варто завжди пам’ятати, коли починаєте робити якусь добру справу на благо ближніх своїх. Малої допомоги не буває у великій справі! Сьогодні приготована страва для українського воїна, задоначена гривня на ЗСУ, чи просто щира посмішка для військового, завтра може притягнути магнітом багато людей, які разом ладні усе здолати (навіть другу армію світу!).

А все почалося з Алли Соломенко, яка з 2015 року готувала на фронт для свого чоловіка та його побратимів…

– У 2015 році, коли мій чоловік пішов захищати схід України, ми сім’єю почали волонтерити для наших воїнів. Тоді масштаби були іншими… і боїв, і волонтерства. Зараз у нас на фронті син… І мені здається, як будь-якій матері, найголовніше, щоби її дитина була нагодованою! Нехай і в найстрашнішій війні, під постійними обстрілами ворога, але наші діти, чоловіки, жінки, батьки мають їсти. І повірте, від того, наскільки ця їжа буде наповнена любов’ю до воїнів, затишком та ароматом домашньої кухні, дуже залежить, який у них буде настрій, як відчуватимуть свою важливість для країни і в бою, і в тилу. Хтось зготує для моєї дитини, а я для інших. І так виходить, що ми живемо в унікальні часи, коли не має чужих дітей – серце болить за кожного!
З початком повномасштабного вторгнення, жінки, які не виїжджали з Наливайківкі, на чолі з нашою колишньою сільською головою Мариною Радченко (вона завжди жила і живе проблемами села!!!) готували і для військових, і для цивільних. Ми з чоловіком допомагали рятувати поранених бійців та цивільних у ФАПі.


Після закінчення активної фази боїв на Макарівщині, ми вирішили готувати разом. Купували продукти, розподіляли їх і господині вже вдома готували страви. А потім мій чоловік з побратимами розвозять домашні страви на саму лінію фронту, де можливо, відправляємо посилки.
Також діти допомагають робити окопні свічки, маскувалтьні сітки, нашоломники, браслети, патріотичні малюнки (дуже чудова робота Тесленка Іллі, Владислави та Валерії Кириленко, Зеніна Тимофія, Лізи Генсьорської, Діани Малиновської, Яни Головченко). Учні Наливайківської школи активно плетуть маскувальні сітки тепер уже на літній період.


Я щиро дякую за допомогу Людмилі Бойко з Маковища, колективу відділення інтенсивної терапії, анестезиології та реанімації Макарівської лікарні, Аллі Глущенко, Октаю Зіяєвичу та багатьом людям, хто разом з нами робить, здавалося б таку звичайну, але надважливу роботу.


Від найменших, до найстарших, ці жінки, залишаючи свої щоденні турботи за плечима, готові цілодобово готувати для наших воїнів, які неодмінно повернуться додому з Перемогою.
Ви повинні бути прикладом для всієї країни, вашою важкою працею яка наближає перемогу, пишається Україна. Дуже хочеться, щоби про вас також знали у нас на Макарівщині:
Соломенко Галина Трохимівна 82 роки
Колісна Катерина
Соломенко Алла
Здольник Тетяна
Головченко Тетяна
Герасименко Наталія
Жара Тетяна
Колісна Альона
Вишневська Зінаїда
Савран Людмила
Радченко Марина
Новик Юлія
Малинко Алла
Нищенко Людмила
Омельченко Ірина
Сердюк Тетяна
І доки у другій армії світу орки давляться пайками із пакетів, до наших захисників їдуть чергові машини з тушкованою картоплею з м’ясом, голубцями, варениками з картоплею, битками, котлетами, кашами з м’ясом салат «Олів’є», вінегретом, бубликами фаршированими, налисниками з сиром, пиріжками і свіжоспеченим хлібом з Наливайківки.
І нехай тепло цих жіночих сердець, яке вони вкладають у кожну свою страву, зігріє кожного воїна і благословить його на переможний бій за мир в Україні!
Вони неодмінно вистоять у Бахмуті, звільнять окуповані території і вивісять український Стяг у Криму. А знаєте чому? Бо вареники їм ліпить Галина Трохимівна Соломенко у свої 82 роки! І вона дочекається Перемоги!


Нехай будуть сильними українці і в боях, і в тилу! Бо Україна – то її люди!

Записала Марина ТОКАР

Додати коментар