Макарівщина схиляє голову перед своїми полеглими захисниками…

0

З початку повномасштабного вторгнення військ росії на територію України, Макарівська громада одна із перших потерпала від ворожої орди. На захист нашої землі стали багато мешканців Макарівщини, які не рідко, навіть без зброї в руках, протистояли ворогам. Разом з ними героїчно боронили українську землю воїни ЗСУ. На жаль, свої серця вони навіки залишили Україні. Макарівщина має знати і пам’ятати своїх Героїв, які живуть у спогадах рідних, близьких, друзів, колег по роботі і просто тих, хто згадує їх добрим словом. Спогади про кожного з них публікуємо на сторінках нашого видання. Сьогодні згадуємо макарівчанина Михайла Аханова.

Романов Руслан Сергійович
Польшін Володимир Вячеславович
Петровський Віталій Сергійович
Аханов Михайло Миколайович
Сулима Ярослав Степанович
Грицак Максим Олександрович
Хроменко Віталій Петрович
Сидоренко Дмитро Олександрович
Брацейко Ігор Олександрович
Солоний Ігор Борисович
Пелюхівський Сергій Вікторович
Заборовець Сергій Володимирович
Радченко Олександр Олексійович
Кирпач Олександр Дмитрович
Кудрік Андрій Аркадійович
Ізмаілов Андрій Олександрович
Петрушенко Олексій Володимирович
Варга Руслан Дмитрович
Задорожній Сергій Іванович
Головченко Андрій Олександрович
Палюх Іван Федорович
Опанасенко Сергій Олександрович
Костенко Дмитро Олексійович
Чміль Павло Миколайович
Прокопенко Ярослав Вікторович
Руденок Віктор Леонідович
Шульга Євген Михайлович

Сини, чоловіки, батьки, брати і друзі,
вічна і світла пам’ять Вам! Слава Україні!

Відкриваємо рубрику «Макарівщина схиляє голову перед своїми захисниками…» спогадами про макарівчанина, який боронив Україну в зоні ОРДЛО і захищав рідне селище Макарів до останнього подиху…

Михайло Аханов народився 21 листопада 1972 року в смт Макарів.

Єдиний син у батьків завжди був із загостреним почуттям справедливості та «легкий на підйом» на допомогу ближнім.
Михайло 10 років свого життя присвятив роботі в поліції. А коли в Україну прийшла війна, добровольцем пішов в зону АТО. 3 роки він боровся з російськими окупантами, боронив рідну землю, знайшов багато справжніх друзів, побратимів… багато їх втратив у важких боях…
Потім знаходив слова, як сповістити рідних про смерть друзів і кожного з них проводив в останню земну дорогу…
Чоловік служив розвідником і нерідко бачив жахи війни, коли вона здавалась нам такою далекою, десь там на сході України… Після служби в ЗСУ повернувся до рідного Макарова, працював в компанії «Фіно Верде», мав дружину, двох синів і найбільше мріяв про перемогу та мир в Україні.
У перший день повномасштабного вторгнення окупантів, він відразу записався до лав територіальної оборони і до останнього свого подиху боронив рідне селище та допомагав людям Макарівщини.
Його дружина згадує, як Михайло говорив про Україну. Заради неї, не вагаючись, усе б віддав…
Віддав чоловік найдорожче, що мав… 18 березня під час мінометного обстрілу в Макарові Михайло Аханов отримав травми не сумісні з життям.
Дружина згадує, як він піклувався про своїх рідних, сусідів, знайомих і не знайомих людей, коли Макарів був в оточенні ворожих сил, коли у боях російські війська намагалися захопити наше селище.
У березні цієї весни, всі, хто залишився в Макарові були на межі катастрофи… гуманітарної, медичної, моральної. Михайло був один з тих, хто прийняв рішення боронити Макарів і не виїжджати в евакуацію. Він взяв на себе відповідальність доставляти продукти харчування та ліки для усіх, хто жив у холодних підвалах і чекав на допомогу.
«Ми сиділи в підвалі багатоквартирного будинку, не було ані світла, ані газу. Запаси харчів також обмежені. Але найбільше нам потрібні були ліки і дітям, і дорослим. Жодна з аптек в Макарові вже не працювала, та й дійти або доїхати ми нікуди не могли. Частину мосту через річку Здвиж уже підірвали. А він, ризикуючи не повернутись назад, пішки пішов до центру селища, бо мав інформацію, що в одній з місцевих аптек безкоштовно віддають ліки, тим, хто зможе туди потрапити. Михайло дійшов і приніс необхідні медикаменти усім, кому вони були потрібні», – згадують вдячні сусіди.
Ще на початку повномасштабного вторгнення він говорив дружині, що Макарівщину будуть знищувати, люди страждатимуть і просив допомоги у своєї племінниці, щоб не забула Макарів і якщо буде можливість допомагала макарівчанам. Племінниця, також військова, прохання Михайла виконала. Нещодавно понад 500 мешканців Макарова отримали гуманітарну допомогу: продукти харчування, гігієнічні та миючі засоби. Збір та доставку її в Макарів організувала племінниця Михайла. Даючи в руки людям пакет, вона говорила: «Це вам привіт від Міши Аханова». Люди в черзі дякували і щиро згадували, як він під обстрілами розносив продукти харчування та ліки в погреби та підвали для тих, хто не зміг виїхати в евакуацію. Особливо були вдячні за молоко для дітей та людей літнього віку. «Ти нас тоді в біді не лишив і зараз з того світу допомагаєш, як боляче, що війна забирає кращих, щирих, співчутливих людей», – сказала про Михайла літня жінка зі сльозами на очах.
Ще у 1988 році, коли Михайло навчався у 8 класі школи, він врятував хлопців, які потопали в річці Здвиж. Вони і зараз живі! А його тоді було нагороджено медаллю «За врятування потоплених» від імені Президії Верховної ради СРСР! Тоді це була неймовірна гордість, майже, як у космос полетіти!

Знайомі згадують історію, яка також трапилась, коли на Макарівщині тривали активні бойові дії. Доступ до надання медичних послуг та ліків макарівчани мали дуже обмежений, лікарню постійно обстрілювали, багато людей помирали від хвороб та нестачі медикаментів. Батько друга Михайла переніс інсульт і йому життєво-важливо було отримати необхідні ліки, яких в Макарові не було. Михайло через своїх знайомих військових домігся, щоби ліки якнайшвидше доставили до хворого. І вони встигли їх привезти, чоловіка було врятовано.
А Михайло Аханов, який пройшов пекло війни на Донбасі та Луганщині, має 9 нагрудних знаків та 3 грамоти. Серед яких «За оборону Маріуполя» та «За оборону рідної держави. Макарів», тепер назавжди залишиться теплим спогадом та глибокою втратою у пам’яті матері, дружини, двох синів, рідних, друзів, кумів, побратимів, знайомих, сусідів і просто перехожих, яким в житті зустрівся! Макарівщина схиляє голову перед своїм Захисником, який так багато зробив добрих справ задля порятунку людей та відвоювання миру на нашій землі. Разом з Михайлом Ахановим віддали життя за Батьківщину багато наших чоловіків та хлопців. Про них ми також розповідатимемо у наступних випусках видання.


Сьогодні дружина Михайла звертається до Міністра оборони України Олексія Резнікова та Макарівського селищного голови Вадима Токаря, щоби загиблим захисникам Макарівської громади все-таки надали відповідний статус або включили до офіційних списків роти охорони.
Герої не вмирають, вони просто перестають бути на цій землі! Вічна та світла пам’ять!
Війна триває і з міркувань безпеки для родини Михайла ми не називаємо імен рідних та не публікуємо сімейні фотографії.
Записала Марина Токар

Додати коментар