З історії Копилівського маєтку. Продовження захопливої історії

0

Золотий час в історії Копилова
Час, коли Копилів належав фон Меккам був золотим періодом у його історії.
Карл Федорович фон Мекк, талановитий інженер шляхів сполучення, помер в 1876 році, залишивши своїй дружині, Надії Філаретівні колосальні статки – землі, маєтки, акції кількох залізниць і кілька мільйонів рублів. Цей спадок згодом дав їй можливість стати покровителькою мистецтв, особливо музики. Надія Філаретівна фон Мекк була шанувальницею великого таланту композитора Петра Ілліча Чайковського. З 1877 року вона почала надавати йому фінансову допомогу, згодом – настільки значну (6 000 рублів на рік, окрім цього – фінансування подорожей, концертної діяльності тощо), що він за її пропозицією зміг залишити професуру в Московській консерваторії, щоб зосередитися виключно на творчості. Надія фон Мекк в листах до Чайковського завжди підкреслювала той факт, яку велику роль в її внутрішньому житті відіграє його музика.
На знак вдячності Чайковський присвятив свою 4-ту симфонію Надії Філаретівні. Вона зі скромності не побажала, щоб там значилося її ім’я, і композитор вказав на титульному аркуші партитури – «Присвячується моєму найкращому другові». Його траурний марш (нині загублений), написаний в 1877 році, і 1-а сюїта для оркестру, також присвячені їй.
Духовний зв’язок з Надією фон Мекк виявився для Чайковського настільки потужним чинником, що не дивлячись на свою психологічну невпевненість в своїх силах, він міг продовжувати працювати, ігноруючи критику, яка постійно переслідувала його самого і його твори майже до кінця життя. Так, після того, як була розкритикована його 5-я симфонія, Надія фон Мекк благала його не виявляти малодушність і наполегливо продовжувати свій творчий шлях.
З Чайковським Надія Філаретівна фон Мекк так і не побачилася особисто до кінця життя, хоча вони мали велике листування, яке тривало 13 років і складає понад 1200 листів. Переписка Чайковського з фон Мекк вперше вийшла друком у 1934 році в Ленінграді і відтоді багато разів перевидавалася в Росії.
З жовтня 1890 року Надія фон Мекк вже не мала можливості надавати фінансову підтримку композитору, оскільки її власні справи в той час різко пішли на спад, крім того, хворобливий стан не давав можливості продовжувати спілкування. Померла Надія фон Мекк від туберкульозу на початку січня 1894 року, переживши Петра Ілліча Чайковського лише на два місяці (про Н.Ф. фон Мекк і П.І. Чайковського див. нарис Надії Ащенко «Прекрасна душею і коханням» в книжках «Люба земле моя, Макарівщино» (1995) та «Нариси з історії Макарівського району» (2006)).
Син Карла і Надії фон Мекк – Микола Карлович (1863—1929) 23 січня 1884 року одружився з Анною Львівною Давидовою (1864–1942), онукою декабриста Василя Давидова, племінницею П. І. Чайковського. Незабаром після весілля Микола і Анна фон Мекки придбали маєток Копилів.
У подружжя було шестеро дітей: Кіра (1885 – 1969, Польща). Вийшла заміж за управляючого копилівським маєтком Олександра Запольського – вихідця зі збіднілої польської шляхетської родини. «Йому довелося з молодих років працювати не покладаючи рук. Неймовірно сильний і здоровий фізично, він мав непогані здібності і добре справлявся з обов’язками управляючого, але в той же час являв собою типового польського пана – деспотичного і часто жорстокого».
Андрій (помер немовлям). Марк (1890–1918, розстріляний в Омську). Галина (1891–1985, Великобританія). Взимку 1928–1929 рр. Галина на прохання директора музею Чайковського передала йому листування Н.Ф. фон Мекк з П.І. Чайковським. Незабаром була репресована і лише в 1942 році їй удалося втекти до Великобританії, де вона написала і видала свою автобіографію і спогади про родину англійською мовою «Як я їх пам’ятаю» (1973). У цих спогадах є чимало згадок про Копилів і Макарів. Ось один з них: «Ми поверталися до Копилова вночі під темним оксамитом неба, всипаного зірками, які були в мільйон разів прекрасніші, ніж місяць. Навіть тепер, коли я дивлюся на зоряне небо, то згадую наші нічні поїздки по широкій піщаній дорозі між Макаровом і Копиловом» (детальніше див. статтю В. Гедза «Спогади про Копилів», МВ, № 5, 8 лютого 2019 р.). Російською мовою спогади перевидавалися в 1999 і 2019 роках.
Аттал (1894–1916, загинув 15 липня в своєму першому бою над річкою Стохід). Люцелла (1896–1933). Взимку сім’я жила в Москві, влітку – в маєтку Копилів або в Аркашоні (Франція).
Перший будинок, зведений фон Мекками у 1888 році за стилем «північний або дачний модерн», був дерев’яний, рублений і на цегляному цоколі. Архітектуру фасадів доповнювали башточки, фронтони, еркери, велика тераса і зовнішні сходи на другий поверх. 21 січня 1898 року під час пожежі наземна частина будинку повністю згоріла. Будівництво нового будинку розпочалося на межі ХІХ–ХХ століть. За архітектурним стилем будівлю, що мала два поверхи і фасади, оздоблювали мансарда й тераса, прикрашена дерев’яним орнаментом. Окрім того, дах будівлі прикрашали башточки, покриті металевою черепицею. Парк у ландшафтному стилі займав площу 9 га. Припускають, що проект робив Георг Фрідріх Фердинанд Куфальдт або його учень. Тут розміщувався манеж, літні будиночки для дітей, «Павільйон», різноманітні альтанки, фонтан, штучний став із лебедями, розарій і літній театр, де проводили музичні вечори та вистави. За часів фон Мекків у парку заклали ялинову і липову алеї. Дерева привозили волами в дерев’яних бочках. Перед фасадом будинку на галявині, огородженій бордюром, росли ялини та декоративні кущі.
До маєткової економії входили: корівник, молочна ферма, млин, водонапірна башта, кінний завод, заснований у лютому 1895 року. 24 вересня 1890 року М.К. фон Мекк клопотав про відкриття в Копилівському маєтку школи молочного господарства і вже на початку наступного року отримав дозвіл. Копилівське господарство переробляло молоко на масло. При 970 десятинах ріллі та 14 десятинах пасовищ, господарство обходилося власними грубими кормами. Влітку 700 корів цілодобово перебувало у полі, кормом для них служила конюшина. Масло постачали до Києва за ціною 22 крб. При такій ціні на масло, відро молока коштувало близько 90 коп., а виторг від однієї корови становив 140 – 144 крб. Молочні відходи згодовували свиням.
1895 року між с. Копилів і Фасівським поштово-телеграфним відділенням було проведено телефонну лінію, про що 15 квітня того року рапортував старший механік Київського поштово-телеграфного округу. Від маєтку до Брест-Литовського шосе власники проклали дорогу, вздовж якої було висаджено тополі. Було викопано 2 ставки, в які поступала вода з річки Здвиж. Один – для потреб маєтку, другий для місцевих жителів. Окрім того, Микола Карлович фон Мекк допоміг жителям Копилова створити кооперативне товариство, організував у селі банківське відділення (детальніше про промисловий потенціал Макарівщини на межі ХІХ – ХХ століть див. статтю Ярослави Мочернюк «Роль поміщиків Макарівщини в розвитку підприємництва у пореформений період», МВ, № 8 від 3 березня 2017 р.).
У 1889 і 1890 роках у Копилівському маєтку М. К. фон Мекка гостював видатний композитор Петро Ілліч Чайковський, про що дізнаємося з його листів:
«Провів я в Кам’янці більше тижня і звідти через Київ вирушив на один день до Колі і Анни. Копилів мені надзвичайно сподобався! Новий будинок вкрай симпатичний; з верхнього поверху, де Микола показав мені кімнату, що призначається, між іншим, і для мене, відкривається чарівний вигляд абсолютно сільського стилю. Молочне господарство і все, що ради нього влаштоване, дуже зацікавило мене» (Лист № 479. Чайковський — Мекк, Москва, 2 жовтня 1889 р. Пречистенка, Троїцький перевулок, № 6).
«Приїхав я сюди майже прямісінько з Копилова, де провів близько двох діб найприємнішим чином. Копилів на цей раз сподобався мені так само, як і торік, але споруди, само собою зрозуміло, дуже посунулися з тих пір, як я там не був. Кімната, що призначається мені на випадок моїх відвідин, торік була ще лише як натяк, — тепер я вже жив у ній. Вона надзвичайно симпатична, зручна і приємна, і я дав собі слово неодмінно погостювати у Миколи і Анни подовше майбутнім літом. Господар і господиня абсолютно здорові. Кірочка дуже виросла і розвинулася, але не зовсім була здорова. Ми з нею дуже подружилися. Вельми прихильно поставився до мене також Марк Миколайович, чудова, розкішна дитина, з великим білявим чубом на голові. Взагалі копилівські жителі залишають по собі найприємніші спогади. Сімейне щастя їх повне. Я впевнений, любий друже, що і Ви винесете з відвідування Копилова втішне враження. Вас чекають там з палким нетерпінням і тремтять від думки, що погода буде погана і що внаслідок цього Вам буде у них нудно. Втім, про Копилів поширюватися не буду, оскільки Коля, ймовірно, буде у Вас, коли прийде цей лист» (Лист 495. Чайковський — Мекк, Kharkoff, 4 Septembre 1890 р.).
1900 року у власницькому селі Копилові (належало Миколі Карловичу фон Мекк, господарство в маєтку вів управляючий Георг Федорович Крогверд) було 320 дворів, мешкало 2053 особи, діяли православна церква, церковно-парафіяльна школа, шість вітряних млинів з одним робітником на кожному, що належали місцевим селянам. Головним заняттям мешканців було хліборобство. У селі числилося 3148 десятин землі: поміщику належало 1764, церкві – 55, а селянам – 1329 десятин землі. Система господарства у власника шестипільна, а у селян – трипільна.
В селі було два громадських запасних хлібних магазини, де на 1 січня 1900 року було 436 чт. озимого хліба та 218 чт. ярового. Селянське товариство утримувало пожежну частину, що складалася з 10 бочок, 25 багрів і 15 драбин.
На початку ХХ ст. у Копилові, через близькість до шосе, поширюються листівки соціал-демократичних організацій. Так, 11 жовтня 1903 року пристав 2-го стану Київського повіту інформував прокурора Київської судової палати про розповсюдження в Копилові листівки Київського комітету РСДРП «Ко всем рабочим г. Киева». У тому ж 1903 р. селянин Хома Бажай звернувся до священика Сікорського з проханням роз’яснити зміст прокламації, яку він мав при собі. Священик заявив про це жандармському приставу. У багатьох селян було вчинено обшук. Ось що писав з приводу цього в своєму донесенні пристав: «У крестьянина Фомы Ивановича Бажая при обыске были найдены один екземпляр брошюри «Кто чем живет» С. Дикштейна, 8 экземпляров прокламаций «Ко всем рабочим г. Киева», «О волках в овечьей шкуре», издания Киевского комитета РСДРП».
У 1905 році в Копилові чекали єврейських погромів, а в травні 1906 року тут було арештовано групу селян, звинувачених у отруєнні посівів та вирубці лісу в маєтку графа Шембека, а також у організації сільськогосподарського страйку в маєтку поміщика фон Мекка. 7 липня того ж року вийшла судова постанова про тюремне ув’язнення трьох селян Копилова, які побили сторожів економії.
Через ці події Микола фон Мекк у 1908 році закриває кінний завод, а згодом продає свій маєток. Копилів та 1800 десятин землі купує П. Дурасов. У 1910 році, коли М.К. фон Мекк продав свій маєток, більше ніж 30 молодих уродженців Копилова поїхали за ним до Росії, де отримали роботу на його підприємствах.
У 1909 році міщанин Н.Л. Ліберман та купець М.І. Вайсберг отримали дозвіл на будівництво лісопильного заводу в селах Копилів і Красногірка. 1911 року в Копилові мешкало 2078 осіб.
Післямова
У смт Браїлів Вінницької області у приміщенні колишнього маєтку Надії Філаретівни фон Мекк з 1979 року діє музей Петра Ілліча Чайковського і Надії Філаретівни фон Мекк, що приймає близько 3000 відвідувачів на рік.
Натомість будівля маєтку фон Мекк у Копилові, внесена до Державного реєстру архітектурних пам’яток національного значення, перебуває в аварійному стані. Однак, ще до кінця 1990-х років споруда виглядала досить пристойно і потребувала лише звичайного ремонту. Київська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури впродовж двох десятиліть намагається на всіх рівнях захистити маєток від руйнування, але до унікальної пам’ятки нікому, окрім краєзнавців і пам’яткоохоронців, немає діла…
До Євро-2012 передбачалася реконструкція маєтку з відтворенням атмосфери XIX століття. В рамках проєкту мало відбутися відкриття камерного музикального салону Петра Чайковського, побудований театр на 500 місць, планувалося обладнати співоче поле для проведення масових фестивальних дійств. У архітектурному стилі тієї епохи також хотіли звести п’ятизірковий готель на 50 місць. До реалізації цього проєкту так і не приступили, а інформацію про реконструкцію з офіційних інвестиційних сайтів після закінчення чемпіонату вилучили. Будівля маєтку фон Мекк у Копилові, попри близькість до столиці і значний туристичний потенціал, може зруйнуватися вже до кінця нинішнього десятиліття. Попри це, Макарівська громада, власники та інвестори ще мають шанс її врятувати і перетворити на унікальний туристичний об’єкт, який буде приймати тисячі відвідувачів щороку.
Євген Букет
Фото, пов’язані з родиною фон Мекк, взято з книги Галини фон Мекк «Как я их помню» (2019) та сайту www.von-meck.info

Додати коментар