ДЯКУЮ БОГУ ЗА РУКИ І ЗА ЛЮБОВ ДО САДУ

0

До сьогоднішньої розмови ніколи б не подумала, що так уважно буду слухати розповідь про садівництво і городництво. За цих кілька годин дізналася дуже багато цікавих і корисних секретів по догляду за садовими і овочевими культурами, та тонкощів органічного землеробства. В господарстві мого співрозмовника лише однієї картоплі більше п’ятнадцяти сортів! А ще він вирощував і так звану «африканську картоплю» – батат, і «турецький горох» – нут, є чуфа в нього, і чотири сорти ківі, і незвичайна азійська груша. І живе ця людина у нас в Макарові, скромно займаючись на своїй присадибній ділянці цікавими експериментами.
Отже, моя розмова із Віталієм Віталійовичем Хахлюком.

Віталій Віталійович, скажіть будь ласка, а хто Ви за професією?

  • За професією я радіоінженер. Довгий час працював у радіо- та мобільному зв’язку, головним енергетиком, головним інженером по експлуатації комерційної нерухомості. Але життя так склалося, що технічну професію довелося залишити І присвятити себе улюбленій справі – садівництву і городництву.
    Коли я захожу у свій садок, щоб оглянути дерева та щепи, мої діти сміються і кажуть: «Все, тато пішов по саду вітатися з деревцями: «Здрастуй, деревце-яблунька, здрастуй, деревце-грушка».
    До речі, щоб не бігати з відром, по периметру садової ділянки до кожного деревця підвів крапельний, регульований полив, що значно заощаджує використання і води, і людських сил. Тим більше, що зараз такі засушливі літні сезони. Коли так турботливо доглядаєш за кожним своїм вихованцем, то хіба ж зможеш ставитися до них інакше? А ще – я дякую Богу – за руки і за любов до саду.
  • Цікаво, а звідки ж у Вас такі таланти?
  • Напевне, від дідуся по татовій лінії – Миколи Івановича Хахлюка, – ветерана Другої Світової війни, лейтенанта, командира артилерійського взводу, який розповідав мені багато цікавих історій про війну. А ще – дуже знаного у селі Ніжиловичі агронома. На літо батьки привозили мене до нього, і ми разом їздили з ним на роботу по полях на мотоциклі, а потім він був головою ревізійної комісії у колгоспі. Батько мій, Віктор Миколайович працював електриком, а мама, Лідія Іванівна, – бухгалтером.
  • А садівництво і щеплення дерев Вам теж передалось від дідуся?
  • Біля нього я потихеньку й навчався і садівництву, і щепленню дерев, а також премудрощам бджільництва, бо дідусь мав свою пасіку і любив цю справу.
  • А коли у Вас пробудилось бажання займатися цим серйозно?
  • Самостійні спроби щеплення дерев я почав після того як прийшов з армії. Звичайно, вони були не дуже вдалими. А от серйозно почав практикувати вже на своїй присадибній ділянці. Коли в саду почало бракувати місця для всіх саджанців, які мріяв посадити, вирішив, що виходом є щеплення, адже на одне деревце можна прищепити до трьох сортів.
    У мене є сливка, на якій прищеплено їх аж п’ять, і яблуня, на якій прищеплено грушу, і вони обидві плодоносять. Але догляд за рослинами, і за садом – це ціла наука. Тому слідкую за розвитком цієї сфери у світі, читаю потрібну літературу, статті агрономів-селекціонерів, практикую і експериментую. І вже досяг певних успіхів у цій справі.
  • Поділіться, будь ласка, своїми знаннями.
  • По-перше, саму процедуру щеплення обов’язково потрібно проводити чистими руками і чистим, знезараженим інструментом, щоб не занести патогенної мікрофлори, і місце щеплення не хворіло. По-друге, є певні терміни і методи щеплень: на початку квітня методом копуліровки (гілочкою) щеплюють кісточкові дерева (сливи, абрикоси, аличу, вишні), а пізніше – яблуні і груші. З кінця липня до серпня проводиться щеплення методом окуліровки (вічком). Також необхідно враховувати, що на одне деревце прищеплюють черенки сортів одного періоду дозрівання плодів – або ранні, або середні, або пізні, щоб у дерева був час на відпочинок.
    А ще потрібно розрізняти плодові і жіночі бруньки на черенках, знати як заготовляти та зберігати черенки до весни. Періодично перевіряти й регулювати кислотність грунту, потрібну для кожної рослини. Наприклад, в низьких, заболочених місцевостях кислотність грунту завжди буде підвищеною. Також треба знати як формувати плодоносні гілки, як обрізати вовчки, в чому різниця між обрізкою персика і яблуні, і так далі..
    Наразі у зв’язку зі зміною клімату, весни похолоднішали, і щепам стало важче приживатися. Цього року із двадцяти щеп шовковиці при правильно виконаних всіх заходах, прижилася лише одна – цікавий сорт з великим листям (як лопухи!) і крупними ягодами. Наступного року побачимо, якими. А найважче щеплювати горіхи, бо цій південній рослині не вистачає весняного тепла для утворення кадмію (зростання місця щеплення).
  • А який з Ваших сортів подобається Вам найбільше?
  • Подобається черешня «Наполеон», в неї особливо крупні, і одні з найкращих за смаковими якостями, плоди темно-червоного кольору, схожі на сорт Чкалова, є Мелітопольська.
  • А як почуває себе в наших кліматичних умовах ківі?
    Наш клімат ківі спокійно витримує. Це перехресно-запильна рослина, тому для плодоношення їх потрібно кілька. В мене росте чотири жіночі рослини сортів «Бруно», «Містер Майк», «Хейвард», «Монті» і одна чоловіча рослина сорту «Мальбек».
    Є ще азійська груша японської селекції сорту «Хосуї». Вона має досить високий поріг морозостійкості. Її плоди середнього розміру, бронзового кольору, незвичайної яблукоподібної форми, і напрочуд соковиті й солодкі. Певний час експериментував з вирощуванням нуту, арахісу, батату. Особливість батату у тому, що його садять розсадою. До мене приїжджали із Києва, із району купували таку розсаду, хоч вона доволі дороговартісна. Але через певні незручності, брак можливостей, та нинішні кліматичні зміни, зараз його не вирощую. Маю більше 15-ти сортів картоплі, зокрема голландських і німецьких: «Інфініті», «Еволюшин», «Есмі», «Орла», «Арізона», «Торнадо». Вони більш стійкі до хвороб і вірусів. Цього року особливо порадували врожайністю «Арізона» й «Торнадо».
  • А розкажіть, в чому полягає Ваше органічне землеробство?
  • Проїжджаючи полями, бачимо, що вони є чистими, без бур’янів, хоч ніхто їх не сапає. А чому? Тому, що землю обробляють гербіцидами і нітратами, які потім в собі накопичують ці рослини. І промислові сади обробляють від шкідників хімічними препаратами до 18 разів за сезон, та й щоб не псувалися і мали привабливий вигляд, обробляють плоди формальдегідом. І потім така продукція потрапляє у магазини, де ми з вами її купуємо і споживаємо, а це спричиняє онкологічні та інші тяжкі хвороби. А я хочу, щоб моя сім’я споживала безпечні продукти. Тому обробляю свої рослини від шкідників органічними біопрепаратами.
  • Розкажіть, будь ласка, що ж це за препарати?
  • Це різноманітні корисні гриби та бактерії, безпечні для людини. Одні з них є природніми фунгіцидами, що пригнічують розвиток хвороб, інші є джерелом природніх інсектицидів (токсинів, які уражають шкідливих комах). Їх можна придбати, але вони на порядок дорожчі, ніж хімічні препарати, тому я, занурившись у мікробіологію, навчився розмножувати їх самостійно. Щоправда, спочатку моя родина з острахом дивилася на ці експерименти, кажучи: «Ти нас мутантами зробиш зі своїми грибами!» (Сміється).
  • А які саме це гриби і від чого Ви їх застосовуєте?
  • Metarhizium родини Clavicipitaceae. Триходерма (Trichoderma viride)- гриб біофунгіцид, Бацеліус cубтіліс, або сінна паличка (Bacillus subtilis), Бацеліус турінгесіс (Bacillus thuringiensis), Бавєрія (Beauveria). Я їх розмножую і потім використовую.
    Головне мати чисту культуру цих мікроорганізмів, стерильні умови (для цього використовую чашки Петрі) і поживне середовище, і тоді вони швидко ростуть в чистому вигляді. Потім я беру вирощені препарати і засіваю на відварене зерно, або крупу. І через певний час отримую їх достатню кількість.
  • А як Ви розрізняєте ці мікроорганізми?
  • Колонії мікроорганізмів мають специфічний вигляд, забарвлення, мікоризу (грибницю, грибне тіло) та специфічне спороношення.
    Але одна з умов – стерильність контейнеру, в якому розмножуються препарати. Треба ретельно слідкувати, щоб сюди випадково не потрапили спори інших організмів, які є в повітрі. І щоб замість Триходерми не виріс наприклад, мукор – гриб, який з’являється на борошняних виробах, тобто – цвіль, або пеніцил.
    Навіть розмножую такі водорості як Хлорелла – вони забезпечують кореневу систему рослин киснем. А ще добре всім нам відомі дріжджові гриби виділяють вуглекислий газ, якого дуже не вистачає рослинам у теплицях, тому розчином із цих грибів обприскують рослини.
  • А що є ще у Ваших планах?
  • Цієї весни планую посадити два сорти хурми. А також спробувати прищепити розсаду огірка на підщепу лагенарії, або гарбуза. Оскільки огірки дуже страждають від кореневої гнилі, а гарбузові – стійкі до цієї хвороби, мають міцніші стебла, і більш розвинену кореневу систему, то думаю, що це загалом зробить рослину сильнішою. І головне, що це рослини одного виду. Не так давно такі технології почали використовувати тепличні господарства у Туреччині.
  • Щоб Ви порадили початківцям?
  • Не боятися експериментувати. Якщо в серці є бажання займатися чимось корисним, і є хист до цього, то практикуйте. Але й прислухайтеся до думки фахівців, і тих, хто має досвід. І кожного разу у вас буде виходити все краще і краще. Зрештою, хто вам може завадити стати фахівцем своєї справи?

Галина Герасименко

Додати коментар