Росцішевські. Власники Макарова

0

У музеї архікафедрального костелу в Перемишлі зберігається унікальна картина. Впродовж майже двохсот років вона прикрашала церкву Святих апостолів Симона і Юди в Дубецьку. Картина – груповий портрет сім’ї Красицьких, власників дубецьких маєтностей, – була замовлена «Анною Барбарою Катажиною Аґнєшкою, останньою з лінії Стажеховських і Єльців, графинею Красицькою, дружиною холмського каштеляна, господинею і спадкоємицею міста Дубецька». Колективний портрет Красицьких було написано в 1753 pоці. Автором картини є Миколай Тереїньський (1718/1719–1790), художник із Перемишля. Це найвизначніший твір, завдяки якому його автор посів місце в історії польського мистецтва, а також найбільша його робота за розміром – 218 на 280 см.
На п’єдесталі колони, написаної на полотні, перераховано всіх зображуваних осіб. Поміж них – Маріанна Росцішевська з Красицьких – дружина Каетана Росцішевського, брест-куявського ловчого, майбутнього власника Макарова. Їй тоді було 22 роки, тож вона народилась у 1731 році й померла в 1759-му. Ми бачимо струнку високу блондинку з піднятою в дещо театральному жесті правою рукою. Мабуть, вона була красивою жінкою. Після смерті Маріанни, Красицькі продовжували контактувати з Каетаном Росцішевським, про що свідчить кореспонденція Іґната Красицького з Росцішевським, на той час уже ксьондзом.
Маріанна з Красицьких, дружина Каетана Росцішевського поміж своїх предків і родичів мала представників багатьох «великих домів» (родин), як у масштабі всієї Речі Посполитої, так і на регіональному рівні. Це була для Каетана Росцішевського чудова пара, що дала його нащадкам видатні parentèle (від фр. – родинні зв’язки).
Рід Росцішевських походить від Зємака (Ziemak) герба Юноша, мазовецького воєводи, який жив на межі ХІІІ–ХІV ст. Згодом розділився на багато ліній, що мали різний соціальний і матеріальний стан.
Першим представником роду Росцішевських, який, прибувши з Мазовії, оселився на Київщині, був шляхтич Станіслав Росцішевський гербу Юноша (нар. близько 1640 року). Він одружився зі спадкоємицею Ходорківщини Людвікою Тишанкою-Биковською.
Каетан Росцішевський народився близько 1725 pоку. Він був сином Яна Станіславовича Росцішевського (1672–бл.1745) і Францішки з Вітославських. Ян Росцішевський в 1728 році отримав «інструмент» на «гродзьке суддівство» від київського воєводи Юзефа Потоцького. Він був помітним діячем свого часу, посідав чимало високих посад.
Уже хлопчиком Каетан планував духовну кар’єру. Однак, недовго провчився в єзуїтській семінарії (1743–1744). Після смерті батька Каетанові Росцішевському в спадок дісталася не лише спустошена Ходорківщина (в 1741 році в Ходоркові налічувалося лише 30 дворів), а й Уладівщина на Брацлавщині. У Ходоркові він заснував: у 1742 році – костьол і домініканський монастир, а в 1763-му – монастир і костьол капуцинів. Крім того, був фундатором ходорківської лікарні. Мав посаду галицького судді.
Після смерті дружини в 1759 році він став ксьондзом: був київським схоластиком 1761–1773 рр., брацлавським офіціалом 1761 р., адміністратором римо-католицької єпархії 1771–1772 рр., луцьким канцлером 1768–1772 рр., віленським каноніком 1775 р., київським кафедральним деканом 1781–1793 рр.
Він став власником Макарова на початку 1768 року, обмінявши у князя Антона Любомирського Уладівський ключ на Макарівський, а вже навесні в Україні почалася Коліївщина. Росцішевський задля безпеки виїхав у глиб Полісся до недоступного повстанцям Олевська, де вже багато шляхти знайшло прихисток. У той час Макарівським замком заволодів Іван Бондаренко, який добряче його пошкодив. Тож декан Росцішевський, повернувшись додому, насамперед зайнявся відбудовою пошкодженого замку й відновленням костьолу, зруйнованого гайдамаками. Він також брав активну участь у реформі освіти: у 1776 році відкрив у Макарові й Ходоркові парафіяльні школи для збіднілої шляхти. За це король Станіслав Авґуст зробив його кавалером ордена Святого Станіслава.
Невдовзі Ходорківський ключ Росцішевські продали, а родинною спадщиною стала Макарівщина. Єдиний син ксьондза Каетана Ян-Онуфрій трагічно загинув (під час полювання), тож Макарівські угіддя перейшли до трьох його дочок. Макарівський ключ було поділено (ще за життя Каетана Росцішевського, у 1778 році) на власне Макарівський, який успадкувала Анна з Росцішевських Мілевська, Липівський, де володарями залишилася фамілія Росцішевських (оскільки друга дочка Каетана – Юзефа вийшла заміж за Казимира Росцішевського, який прибув із корінних польських земель), та Мотижинский ключ, що одержала Францішка Росцішевська – дружина Домініка Шимановського. Помер Каетан Росцішевський у Липівці в 1795 році. Саме тоді спадкоємці отримали свою власність.
Онук Каетана Росцішевського Валентий Росцішевський відомий як маршалок шляхти Київського повіту, поціновувач старовини, засновник і перший керівник київської масонської ложі «Об’єднаних слов’ян» (1818–1819). Казимир і Юзефа Росцішевські доводилися прапрапрадідусем і прапрапрабабусею по батьківській лінії видатному українському письменнику Максимові Рильському (1895 – 1964). По іншій гілці нащадком Каетана Росцішевського був Кароль Шимановський (1882–1937) – найвидатніший після Фридерика Шопена польський композитор.

Євген Букет

Додати коментар