ДЛЯ ПЕДАГОГІВ, БАТЬКІВ… І НЕ ТІЛЬКИ

0

Розпочався новий навчальний рік з новими викликами, проблемами і, звичайно, успіхами. Інакше як? Життя – воно різноманітне й тим цікаве, а не сіре, як полотно асфальтованої дороги. Проте, буває й таким, на жаль. Але, погодьтеся, залежить від нас самих як ми вміємо його організувати й навчити цьому своїх дітей. І свідомі батьки всіма силами прагнуть того, щоб кожен день був не змарнований, прожитий абияк – день до вечора, але наповнювався враженнями, цікавою і корисною інформацією. Ось і я, маючи це на меті, пропоную вам, шановні читачі, кілька цікавих інформацій для роздумів. Можливо ви просто прочитаєте їх, а можливо (сподіваюсь!) використаєте і подякуєте.

НАШ НІМИЙ ДРУГ
Отже, почну з книги, як такої. До речі, 9 серпня відзначається як День книголюба.Чудова подія! Але не в усіх сім’ях книга шанована так, як належить. При нагоді завжди повторюю: все починається з дитинства. Якщо батьки -книголюби прищепили любов до неї і своїм дітям, то це одна із запорук їх повноцінного розвитку. Адже розвиток інтелекту, наприклад, відбувається за рахунок освоєння і використання трьох основних кодів людської культури. Це – читання, письмо і лічба.
Поміркуйте, якщо ви подивились фільм чи спектакль, поставлений за якимось романом або повістю, але не читали їх, то розвитку інтелекту не буде! З тієї простої причини, що при перегляді фільму ми просто отримуємо задоволення. А коли наші очі не зчитували літери, то в корі головного мозку не відбувається важливий процес – встановлення нейронних зв’язків, а значить немає розвитку!
Ось чому, навіть вже за таких причин варто змалечку привчати дітей читати книги, полюбити цей процес. Це важливо і для дітей, і для батьків. Адже чим складнішим є мозок людини, тим складніші завдання вона може вирішити. Тож книгу вам в руки! Одна вимога: вибирайте корисні для вашого й дитячого розуму та душі.

НЕЗВИЧАЙНИЙ ОБЛІК
Молодий, але талановитий вчитель прагнув так організувати свою роботу, щоб прищепити учням високі моральні якості, доброту, працелюбність, відповідальність, доброзичливість, співчуття, взаємодопомогу тощо. Отож він придумав завести «журнал помилок», куди записував різні учнівські порушення дисципліни, негідні вчинки в колективі, дрібні суперечки, прояви неповаги до інших вчителів. Таким чином педагог хотів, щоб діти вчились на своїх помилках, виправляли і в майбутньому не повторювали їх. Вчитель повідомив учням про те, що завів такий журнал обліку поганих вчинків.
Спочатку все йшло ніби добре: на виховній годині вчитель зачитував записи в журналі і разом з учнями обговорювали їх, а згодом ще й на батьківських зборах, щоб «стимулювати» дорослих у правильному вихованні дітей. Але…записів не меншало! Навпаки! Деякі повторювались і потроювались. В учнівському колективі ставало все більше сумних і боязких, були прояви злорадства.
Вчитель, на щастя, швидко зрозумів, що його метод почав негативно впливати на дітей не тільки в школі, але поза нею, особливо у родинах. Тому він вирішив завести ще один журнал, щоб записувались тільки успіхи учнів, тільки добрі справи. І сталося диво! В другому журналі поступово записів більшало. А на скарги деяких учнів на своїх однокласників учитель відповідав так: «Скажи, що хорошого є у поведінці твого товариша?»
Відтоді минуло небагато часу, як перший журнал взагалі став непотрібним, а діти здружились, їх успішність і поведінка радували класного керівника й батьків.
…Ця історія може стати в пригоді у кожній сім’ї, де є діти. Заведіть «Журнал добрих справ». Щонеділі чи раз на місяць зачитуйте написане. Придумайте якісь презенти, щоб було цікавіше. Пишіть і справи своЇ, і татові- хай діти дадуть їм свою оцінку, хай вчаться бути вдячними і ви не забувайте дякувати їм.
Тетяна ЯСИНЕЦЬКА
(Продовження у наступному номері газети).

Додати коментар