Марина ЗЕЛІНСЬКА: «РЕЗУЛЬТАТ БАГАТО В ЧОМУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД САМОЇ ЛЮДИНИ, НАСКІЛЬКИ ВОНА ГОТОВА ЗМІНЮВАТИСЬ, БРАТИ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

0

Діяльність служби пробації «М.в.» періодично висвітлюють, а сьогодні ми вирішили поспілкуватись з людиною, роль якої позбавити від надмірної агресії, тривоги та допомогти психологічно адаптуватись до життя людям, котрі засуджені до покарання з випробуванням або перебували в місцях позбавлення волі.

Тож наша розмова з психологом Макарівського РВ з питань пробації Мариною ЗЕЛІНСЬКОЮ.

– Марино Володимирівно, розкажіть про службу пробації і як вона функціонує за кордоном?

– Світова спільнота та Європейський Союз сьогодні не розглядають пробацію, як альтернативу тюремному ув’язненню, а скоріше як захід кримінально-правового реагування, що має застосовуватись в першу чергу. До позбавлення волі вдаються лише в крайніх випадках. На сьогоднішній день інститут пробації є у всіх європейських країнах, а також у США, Великій Британії, Канаді та інших країнах. Україна з 2018 року є членом Ради Конфедерації європейської пробації (CEP – Confederation of European Probation), і у своїй діяльності ми керуємось Правилами Ради Європи про пробацію (2010 року) та іншими міжнародними документами. Крім того, всі співробітники проходять регулярні тренінги, семінари за міжнародними програмами. Наразі нашими активними партнерами є Канада, Норвегія та Нідерланди.

– Розкажіть про роль психолога в службі пробації та його функції.

– Основний інструмент роботи – це мотиваційне консультування, коли психолог допомагає людині віднайти в собі ресурс, побачити можливості, перспективи, надихає та вселяє надію. Загалом, психолог в пробації не працює ізольовано, це – співпраця з інспекторами та керівником служби. Після бесіди інспектору надається певна інформація щодо особистості клієнта та рекомендації, як можна з цією конкретною людиною краще встановити зв’’язок, знайти підхід, щоб його адаптувати до життя в суспільстві. Інспектор направляє до мене клієнта поспілкуватись в разі, якщо є певні підозри з приводу неадекватної поведінки, або, наприклад, коли людина стривожена чи засмучена. Звичайно, що є і формальні речі, такі як оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, в якому є блоки, за які відповідає психолог: контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан. В процесі бесіди я роблю собі помітки, і після закінчення розмови виставляю бали. В багатьох випадках під час бесіди «випливають» певні моменти, деталі, і навіть такі питання, що не мають відношення до нашого оцінювання. А для людей це важливо, для прикладу – був на прийомі клієнт, мав сімейні проблеми, розлучився з дружиною, нерозуміння та байдужість з боку дружини та рідних, він сидів і плакав. Клієнти різні, але багатьом просто потрібно виговоритись. Якщо накопичується стрес, який не має виходу, то може бути вибухова реакція, необхідно відпускати емоції.

– Скільки у Вас таких бесід в місяць?

– Більшість консультацій відбувається в дні реєстрації – чотири дні в місяць, перший другий понеділок, перший другий вівторок, або коли людина приходить до нас ставати на облік. Це не просто бесіда, я налаштовуюсь на розмову, на клієнта, це – психологічне напруження. Щоб була якісна консультація, я можу прийняти не більше п’яти людей в день. Є такі клієнти, з якими більше двох годин можемо спілкуватись, а з деякими 30-40 хвилин достатньо. Це залежить від того, наскільки людина відкрита, наскільки готова довіритись та сприймати допомогу. І коли на прийом приходять вдруге, то вже більше довіряють і спілкування проходить більш відкрито, можуть навіть пожартувати тощо. Взагалі, мета – показати їм, що не все так погано в їхньому житті, і що завжди є вихід. Приємно, що деякі після розмов кажуть, що від консультації отримали полегшення та дякують. Для мене це важливо. Це показник моєї роботи.

– Є якась періодичність зустрічей з вашими клієнтами?

– Поспілкувавшись з людиною, ми визначаємо чи потрібні подальші консультації. В деяких випадках є актуальною психокорекція, але це наступні етапи. Після цього з інспектором узгоджуємо періодичність візитів. Є люди, яких направляють до мене за скоєні правопорушення, наприклад, ДТП, в яких люди можуть бути не винними, це цілком психічно здорові та соціально адаптовані люди, які працевлаштовані, мають сім’ї – таких людей немає необхідності запрошувати на консультації. Але якщо у людини є потреба, то вона завжди може звернутись до мене за консультацією, незалежно від того, чи є криміногенні потреби, чи ні.

– Робота не відображається на вашій родині?

– Актуальне питання. Є думка, що психолог – не жіноча професія, оскільки в роботі багато негативу і потрібно мати високу стресостійкість. Але нас вчили постійно працювати над собою, читати професійну літературу, використовувати медитативні практики. Необхідно направляти енергію в позитивне русло, допомагає читання, релаксація, заняття спортом. Також періодично я проходжу супервізію (сеанс психотерапії під наставництвом досвідченого психотерапевта) задля уникнення емоційного вигоряння. Додому «роботу не беру».

– Чи допомагають ваші консультації? Розкажете про результат?

– Звичайно, результат є, але необхідно розуміти, що цей результат багато в чому залежить від самої людини, наскільки вона готова змінюватись, брати на себе відповідальність. Психолог не видає чудодійних пігулок, але допомагає краще розібратися в собі, побачити свої сторони чи якості, що знаходяться «в тіні». Перший крок до змін – це усвідомлення того, що у тебе є проблема, і коли людина добровільно виявляє ініціативу для бесіди, це означає, що вона готова брати на себе відповідальність, і це дуже хороший знак. Коли після 1,5 – годинного консультування клієнт говорить: «Дякую, мені стало легше», то це теж результат. Але ця людина виходить з кабінету, продовжує жити своїм звичним життям, займатися своїми справами, і далі результат залежить від того, наскільки вона готова застосовувати нові знання про себе у реальному житті, так би мовити, «тримати себе в тонусі». Я завжди кажу, що робота над собою це найважча робота. Для прикладу, була на прийомі молода дівчина, у неї був рік іспитового строку. Під час першої бесіди вона дуже хвилювалась, плакала, постійно себе звинувачувала. А вже через певний час її не можна було впізнати, стала позитивною, веселою, щасливою. Відповідно і в житті в неї все змінилось, і в особистому, і в роботі. Якою вона пришла до нас на облік і якою ми її з обліку знімали, – це дві різні людини.

– Розкажіть про мотиви та психологію злочинців. 

– Більшість клієнтів пробації – це абсолютно психічно та фізично здорові люди. Мотиви різні, часто має місце банальна неуважність, необережність чи «халатність». Часто це і безвідповідальність, бажання легкої наживи. Також велику роль відіграє виховання, коли дитина виросла в таких умовах, що асоціальна поведінка – це норма життя, і свої проблеми можна вирішувати, застосовуючи тиск та агресію, то факт правопорушення буде більш вірогідним. Є так звана «Велика П’ятірка» рис особистості (Big Five), в якій виділяють п’ять основних параметрів – екстравертність, контактність, сумлінність, емоційна стабільність та відкритість. Так от, у кримінальних особистостей всі ці параметри будуть виражені більше, із знаком «-», тобто, мати негативний полюс, і це науково доведено. Але, знову ж таки, це не означає, що всі люди, що підпадають під цю категорію, автоматично злочинці. Ні, просто потрібно мати на увазі, що ризик – більший. Що ж до мотивів, то тут наступна ситуація – відсутність роботи, міжособистісні взаємовідносини, зловживання алкоголем. Ці люди у нас в групі ризику, і на них ми робимо більший акцент. Дуже багатьох гнітить саме наявність судимості, деякі приховують навіть від рідних, що мають судимість. Все це зумовлює психологічний дискомфорт.

– Серед ваших клієнтів кого більше, жінок чи чоловіків?

– Наразі на обліку близько ста людей, з них лише вісім жінок, кожен рік по-різному. Але статистика приблизно однакова.

– За віком, яких правопорушників найбільше?

– Наймолодшому – 17 років, найстаршому – 63, а переважна більшість це люди віком від 30 до 45 років.

– Які саме правопорушення скоїли Ваші клієнти?

– Якщо брати по частоті скоєння злочинів, то це переважно злочини проти власності, такі, як крадіжки, грабіж та розбій. А також – вживання та зберігання наркотиків, злочини пов’язані з нанесенням тілесних ушкоджень, бійки та скоєння ДТП.

– Серед ваших клієнтів є корупціонери чи люди, котрі скоїли злочини пов’язані з фінансами та чи відрізняється їхня мотивація в скоєні злочину від правопорушників, котрі вчинили звичайну крадіжку?

– Відрізняються як особистості. Людина, яка скоїла злочин пов’язаний з фінансами чи корупцією, переважно має вищу освіту, вихована. Їхня поведінка та спосіб життя відрізняється від тих людей, котрі вчинили звичайну крадіжку. Це статусні люди. Але в мотивації спільне – легка нажива. Звичайно, людина котра вкрала мобільний телефон, це не та людина, котра вчинила фінансовий злочин.

– Чи роблять висновок такі злочинці?

– В моїй практиці фінансові правопорушники мають одиничні випадки притягнення до кримінальної відповідальності.

– Чи є розбіжності в мотивах до скоєння злочину в жінок та чоловіків? Чому жінки вчиняють злочини?

– Жінки, які вчиняють злочини, будуть більш соціально дезадаптовані до життя в суспільстві, наприклад, мати алкогольну залежність, деякі позбавлені батьківських прав тощо. Що ж до чоловіків, то вони часто вчиняють правопорушення у співучасті. Але мотивація однакова – соціальна дезадаптованість, бажання наживи, загалом – безвідповідальність, а також схильність до ризику.

– Марино, розкажіть про людей, котрі вийшли з місць позбавлення волі, з якими проблемами стикаються вони та чи потрібна їм допомога? Що їм потрібно для адаптації в суспільстві?

– Перш за все їм потрібна підтримка рідних, близьких, друзів. Вони приходять додому і в багатьох випадках близькі люди від них відвертаються. І оскільки людина була судима, то вішають ярлик на неї. Різні ситуації бувають, але й судима людина може довести, що вона гідна довіри людей, та готова до життя в суспільстві. Та ж сама ситуація з роботодавцями, раніше судимих не хочуть брати на роботу, а якщо і беруть, то це низькокваліфікована праця або робота, не пов’язана з матеріальними цінностями. Бувають й так судимі, котрі свідомо не хочуть працювати.

– Чи серед ваших клієнтів є люди, котрі приймали участь в АТО?

– Є людина, наразі засуджена, котра була в АТО. Після повернення з війни – вчинила крадіжку. Ще двоє перебували на обліку за статтею – залишення військової частини. Я б сказала, що це не до кінця свідомі громадяни. Хлопців, які безпосередньо брали участь в бойових операціях на Сході країни – немає.

– Якщо брати наш район, то за які саме наркотики притягнули людей до відповідальності?

– Вирощування, вживання та зберігання похідних канабісу (коноплі), є і більш серйозні – зберігання та вживання амфетаміну. В деяких випадках все починається з коноплі, потім – марихуана, а потім – метамфетамін. У наркозалежних є таке поняття – «марафон». Це коли людина безперервно вживає, і не спить, не їсть, постійно знаходиться в збудженому стані. Це може тривати тиждень, а то і місяць. Є клієнти, котрі роками вживають наркотики, але намагаються позбутись цієї залежності. В цьому допомагають реабілітаційні центри.

– На Вашу думку, чого не вистачає службі пробації для більш ефективної роботи?

– У нас є напрям роботи – пенітенціарна пробація. Це коли людина, що перебуває у місцях позбавлення волі, готується до звільнення. І ми перевіряємо місце проживання, можливість працевлаштування та ін. І тут бувають проблеми, коли, наприклад, людині немає куди повертатись, немає житла. У нас був випадок, коли будинок був проданий, а родичі виїхали в іншу область. В таких випадках ми звертаємось до Управління соціального захисту населення з проханням посприяти. На жаль, отримали негативну відповідь, оскільки на території району відсутні будь-які інтернати чи інші тимчасові притулки. На зустріч пішов місцевий реабілітаційний центр, вони погодились прийняти його на проживання після звільнення з місць позбавлення волі. Такі питання потребують ефективної спільної роботи служби пробації та органів місцевого самоврядування.

– Що побажаєте нашим читачам?

– Читачам бажаю не сприймати людей, котрі засуджені категорично і не навішувати на таких людей ярлики. Не всі злочинці є злочинцями, серед них є люди, які просто помилились, заплутались. Треба давати шанс таким людям. Більшість з них побачили жахіття перебуваючи в місцях позбавлення волі, і туди вони повертатись не хочуть. Суспільство переважно тримається осторонь. Ніхто не хоче заглиблюватись в деталі, чому, як, за яких обставин. Є ярлик, і все. Але людині завжди потрібно давати шанс.

Спілкувався Максим КРАВЧЕНЯ.

Додати коментар