На початку березня передзвонив редактор районної газети з проханням перевірити місце можливого санітарного захоронення бійця, на якого натрапили неофіційні копачі.
Хочу зазначити, що людина виявилася порядною, що в сотий раз доводить – не в «корочці» справа. Натрапили на бійця, нічого не чіпали, показали місце. І за десять днів роботи на тій локації стали частинкою загону. На таких чоловіках і земля тримається.
Виїхали на локацію, поки Аскот займався найденим бійцем, я надзвонив ще одного. Почали чистити. І як виявилося, що порядність та правильне ставлення того, хто знайшов, стало ключовим. Аскот попередньо сказав, що там не один. Потім не два. Виявилося в одній ямі троє. Як час покаже, – це були квіточки. Ягідки були через день.
Усі військовослужбовці РСЧА загинули від німецької артилерії. При таких пошкодженнях вижити в полі шансів немає. Всі молоді хлопці строковики. В усіх значки ГТО. Мабуть гордилися ними безмежно…
Окремий полеглий був молодшого командного складу. Видно вже трохи повоював. «Прибарахлився» німецькими ботами, флягою та черезплічною офіцерською портупеєю РСЧА зразка 1935 року. В ногах каска СШ-39. На грудях значок ГТО.
У трьох бійців були лози. В сержанта мабуть забрали свої. Плита від міномета РМ-38 та ящики для 50-мм мін вказують, що полеглі були мінометниками. На жаль, всі лози були заповнені чорнилом та виявилися вимиті.
Наступного дня наш новий знайомий повідомив ще про одного бійця. Це і були ягідки цієї позиції. Кулеметний взвод з кулеметами ДС-39 та ДП-27 зайняв позицію, сподіваючись перерізати одну з доріг. Наявність багатьох порожніх ящиків від набоїв говорить про запеклий бій. Але німці в штикову не пішли. Підтягнули артилерію та кілька танків і кулеметний взвод був знищений…
Такого розкопу я ще не копав. Важкий фізично і морально. Залишки людей буквально розірвані на частини. В кутку стопка складені чотири голови. В іншому – чотири голіностопи в ботах – обережно, одні на других. Розпочинаєш іти від початку ніг, доходиш до тазу і розумієш, що це все. Далі людини немає. Рука, таз та нога. Це ще одна людина. Всі переплетені між собою, касками, флягами, протигазами, металом… Я навіть боюсь уявити картину цього санітарного захоронення літом 1941-го….
День в розкопі. Надлюдські зусилля, щоб усіх розділити. Хлопці, які піднімали окремих, підходили, дивилися в яму і відходили. Я розумів, що мало хто вірить, що ми їх розділимо. Але розділили. Дуже допомогли банери.
Зробили розчистку основну, а потім по одному починали піднімати, викладаючи на банер. Думаю, розділили відсотків на 90. Пальці рук і ніг у цій купі правильно розділити було за день не реально.
Всього з цієї ями було ексгумовано 19 бійців. Всього з бійцями було знайдено десять лозів. На жаль, три лози були розірвані вологою та морозом. Бійці були майже верхові. В одного з бійців в портмоне збереглася повістка. Того дня ми підняли 23 бійців.
Через пару днів продовжили пошукові роботи. За чотири дні було знайдено ще 12 загиблих військовослужбовців РСЧА.
Останній виїзд. Перший загиблий. Кульове в голову. У другого страшні травми ноги та повністю розбитий череп. оліностоп відірваний в типовому місці.
Один з бійців не з простих. Добротні ялові чоботи і ранній ГТОшнік на гімнастерці. Всі значки будуть похоронені разом із загиблими. На жаль, лоз повністю вимитий… В портсигарі носив набої 7.62х54.
За результатами кількох днів розкопок знайдено 39 бійців. З них троє ідентифіковано. Татарин, таджик та казах. Лоз грузина опрацьовується експертом. Але відразу вдалося прочитали напис на зворотній стороні лоза. Переклали як «отримав в обід» дата, підпис.
Але на цьому наші пошуки не припиняються. Далі буде…
Володимир ЖАРКО.
