КАЛЕНДАР НЕБЕСНИЙ І ЗЕМНИЙ. ГРУДЕНЬ – 2019

0

Головною астрономічною подією завершального місяця року є зимове сонцестояння, котре цьогоріч припадає на 22 грудня. Цього числа небесний шлях денного світила над Україною буде найнижчим і найкоротшим у році, а тривалість світлої частини доби, відповідно, – найменшою. Передуватиме ж найкоротшому дню найдовша ніч, яка триватиме на наших широтах дві третини доби.

Місяць:

у першій чверті – в середу, 4 грудня;
повний – у четвер, 12 грудня;
в останній чверті – у четвер, 19 грудня;
новий – у четвер, 26 грудня.

Як і попереднього місяця, з п’яти найяскравіших планет у грудні вартими уваги будуть тільки Меркурій і Венера. У першого протягом першої десятиденки місяця триватиме сприятливий період ранкової видимості, що розпочався у кінці листопада. «Невловиму» планету можна спостерігати на ясному небосхилі у вигляді найяскравішого зореподібного світила низько над південно-східною ділянкою горизонту орієнтовно за 45 хвилин – годину з чвертю до сходу Сонця. Завдяки значному блиску Меркурій можна буде побачити й неозброєним оком, проте для певності все ж бажано скористатися будь-якими біноклем чи зоровою трубою. Ще одна внутрішня планета, тобто розташована до Сонця ближче, ніж Земля, – неперевершена за блиском Венера – у грудні прикрашатиме наше безхмарне небесне склепіння в образі Вечірньої Зорі. Як і попереднього місяця, тривалість її щоденної видимості поступово зростатиме: якщо на початку грудня планета ховатиметься за південно-західну частину обрію приблизно через півтори години після заходу Сонця, то в кінці – через три години.

Втім, це далеко не межа, і непосвяченим складно навіть уявити, які по-справжньому фантастичні умови видимості Венери готує нам рік наступний… У кінці першої – на початку другої декади грудня Вечірня Зоря пройде неподалік «володаря кілець» Сатурна, будучи яскравішою за нього приблизно у 60 разів (на найменшій видимій відстані одна від одної планети перебуватимуть 11 грудня). Упродовж тривалих грудневих ночей, від кінця вечірніх присмерків і до світанку, на ясному небосхилі неквапливо пропливатимуть не лише «зимові», але й «осінні» (звечора), «весняні» (над ранок) та навіть частково «літні» сузір’я. Так із настанням темряви низько над західною ділянкою обрію о цій порі все ще виблискуватимуть яскраві зорі розлогого «великого літнього трикутника» – за порядком зменшення блиску Вега, Альтаїр та Денеб.

Східний же сектор небесного склепіння займатимуть численні різнобарвні зимові «діаманти», найближчий до зеніту з яких – золотава Капелла. Легко помітити, що майже всі вони гуртуються до світлої туманної смуги Чумацького Шляху, котрий у цей час ділитиме небозвід навпіл, проходячи від східної частини горизонту до західної. Над південно-східною ділянкою обрію сяятиме одне з найвиразніших і найкрасивіших сузір’їв неба нашої планети, в якому увічнений величний міфічний мисливець Оріон, сім найяскравіших зірок якого ніби позначають обриси туго перев’язаного перевеслом снопа. У цьому, більш ніж ефектному семизір’ї, шість світил біло-блакитного кольору, і лише розташована у лівому верхньому куті Бетельгейзе – червонуватого. У напрямку сузір’я Оріона на відстані близько півтори тисячі світлових років знаходиться найближчий до Сонячної системи велетенський комплекс газово-пилових хмар, у яких нині формуються нові зорі. Маса таких хмар становить усього два відсотки від загальної маси нашої Галактики (у межах її зоряного диска), однак ці два відсотки дуже важливі, адже роблять її посправжньому «живою». Для порівняння: вага бензину в баку авто від загальної маси останнього складає приблизно стільки ж, але чого вартий цей засіб пересування без пального?..

Вранці 26 грудня на нашій планеті відбудеться кільцеподібне сонячне затемнення, вузька смуга видимості якого пройде південними країнами Азії, а також Індійським і Тихим океанами. Подібні небесні явища спостерігаються тоді, коли видимі розміри місячного диска виявляються меншими за видимі розміри сонячного, а конус місячної тіні не дотягується до поверхні Землі. Як наслідок, Місяць не може повністю затулити Сонце, залишаючи від нього тонке сліпуче кільце. Як це не прикро, але саме так стається більш ніж у половині випадків, коли Сонце, Місяць і Земля опиняються у просторі на одній лінії, тобто коли мало б настати повне сонячне затемнення. Цікаво, що у далекому майбутньому ситуація в цьому сенсі стане ще гіршою. Як тепер відомо, Місяць поступово віддаляється від нашої планети зі швидкістю майже 4 сантиметри за рік, унаслідок чого приблизно через 600 мільйонів років його видимі розміри зменшаться настільки, що спостереження повних сонячних затемнень із поверхні Землі стане неможливим взагалі… Над ранок 22 грудня Сонце перейде із зодіакального знака Стрільця (Sagittarius) у зодіакальний знак Козорога (Capricornus).

Володимир БЕЗУГЛИЙ,
аматор астрономії.

Додати коментар