Олексій ОСТАПЕНКО: «ОСНОВНИЙ РИЗИК ДЛЯ ФЕРМЕРІВ ЩО В ШТАТАХ, ЩО В УКРАЇНІ – ЦЕ ПОГОДА»

0

Нещодавно делегація з України, до складу якої входив і директор ТОВ «Агро-холдинг МС» (підприємство, що входить до складу «Harveast Holding»), відвідала Сполучені Штати Америки, а саме – виробників сільгосптехніки та фермерські господарства. «М.в» вирішили поцікавитись у Олексія Остапенка про враження від поїздки.

– Пане Олексію, нещодавно Ви відвідали США. Яка була мета візиту до США?

– У вересні дійсно було відрядження до США. Нас запросив виробник сільськогосподарської техніки компанія «AGCO». В Києві їхній представник – компанія АМАКО, з якою ми співпрацюємо багато років. На нашому підприємстві переважно техніка цього виробника: Challenger та Massey Ferguson. Наразі оновлюємо парк і плануємо закупити нові трактори New Holland. Мета візиту – обмін досвідом. У нас була насичена програма, в яку входило відвідування фермерів з різних штатів: Канзасу, Небраски, Айови та Іллінойсу. Ознайомились з їхньою діяльністю та подивились як вони вирощують такі культури, як кукурудза
та соя. Це ті культури, що вирощуємо і ми в Україні. Також ми відвідували заводи, які виготовляють сівалки та дослідницький інститут Precision Planting з його експериментальними (демонстраційними) полями. Всього відрядження тривало десять днів.

– Поїздка була досить насичена?

– Так! За ці дні ми відвідали п’ять фермерських господарств. Це різні люди, різні ферми, різна техніка та різні штати. Але, по суті, це однакове вирощування культур кукурудзи та сої. Було дуже цікаво.

– Що Вас вразило під час відвідування фермерів США?

– Люди! Дуже ввічливі й товариські. Як тільки приїздили, то фермери оточували нашу делегацію та розпитували чи ми виробники, чи власники бізнесу. В нашій групі переважно були агрономи, інженери та кілька власників агробізнесу. Американці розпитували, якою кількістю гектарів володіємо та обробляємо, а наші відповідають – хто 10, хто 20, а хто й 100 тис. га. Їх це вражало, казали, що ми дуже заможні люди! В них фермерське господарство це приблизно 1–2 тис. га, а від 3 тис га – це вважається крупне фермерське господарство. Проте, ми приїхали до них з питаннями і щоб фермери розповіли нам про свої технології виробництва: як вони сіють, вносять добрива, що, куди, скільки, яку техніку використовують і т.п. Відвідували ми і поля, які фермери обробляють, вони в них чудові! Кукурудза вся, як під лінійку, качани гарні, ми ходили по полях, розламували – перевіряли. Рахували та робили попередні прогнози стосовно майбутнього їхнього врожаю. Люди дуже добрі, тепло нас приймали.

Що нас вразило? Фермери вирощують в основному одну культуру – кукурудзу або сою, дехто крупніший – дві культури. Два-три роки підряд сіють кукурудзу і лише потім роблять сівозміну на сою. А ми в Україні це робимо регулярно, якщо сіємо соняшник, то наступного року буде інша культура. У фермерів зі Штатів система вирощування культур повністю відрізняється від нашої, так якщо ми переорюємо землю після збору врожаю, то вони після збору кукурудзи, збирають поживні залишки (спеціальними граблями) і між рядками роблять нові рядки та знову засівають та вносять рідкі добрива. А ще нас вразило, що не дивлячись на те, що це невеликі фермерські господарства, не дуже заможні і обробляють всього 2–3 тис. га землі – в них техніка нова, 2–3 роки! Використовують переважно John Deere, Massey Ferguson, Fendt, Gleaner. У кожного фермера є своя важка техніка, свій самохідний оприскувач, комбайн і т.д.

– У чому секрет? Звідки гроші на цю дороговартісну сільгосптехніку?

– Кредитування в них не таке як в Україні, також там для фермерів є дотації від держави. Незважаючи на те, що наразі сільське господарство в США переживає не найкращі часи і фермери скаржаться на неврожай, у них в усіх відносно нова техніка!

– Які врожаї збирають з 1 га?

– Ми коли приїхали до фермерів, почали розпитувати про це. В Штатах вимірюють не гектарами й тоннами, а акрами та бушелями. Переводили акри в гектари, а бушелі – в тонни. У нас вийшло, що 11–12 тонн кукурудзи вони збирають з 1 гектара. В Україні є господарства, що збирають і по 16 т/га. Сказати, що американці крокують далеко попереду наших фермерів, – не можу. А ось якби в них використовувати нашу систему обробітку землі та їхню кількість опадів (в середньому 850 мм на рік), то вони могли б теж збирати до 16 т/га. Прибуток у них на 1 га – 200 $, приблизно як і в нас.

– Олексію, Ви відвідували фермерські господарства, в них це сімейний бізнес?

– Так, у них це сімейний бізнес. Наприклад, були в одному господарстві: у них близько 2 тис. га. Батько працює разом з синами, а мати – бухгалтер. Батько сам і агроном, і сам сідає у трактор і спокійно обробляє дві тисячі гектар. В іншому господарстві, трохи більшому, у фермера кілька синів і в кожного сина по тисячу гектарів. Вони всі разом працюють, один одному допомагають. У них дійсно це сімейний бізнес.

Що ще мені сподобалось? Відвідували елеватор, він розрахований на обробіток 360 тис. тонн. Свого часу зібрались фермери, вклали гроші і побудували собі елеватор. В основному фермери, не закінчували якихось вищих навчальних закладів, ніколи не займались трейдерством на товарно-сировинному чи фінансовому ринках і найняли топ-менеджмент. І цей топ-менеджмент керує всім елеватором. На цей елеватор фермери привозять зерно і продають його. Фермери вклались у цей проект, у кожного є певна своя доля і до цього року кожен отримував дивіденди від своєї долі. Наразі вони переглянули свій бізнес і тепер виплачують дивіденди власникам від кількості бушелів, котрі вони привезли на елеватор. Якщо власник не привіз жодного бушеля, то він і дивідендів не отримує. Елеватор викуповує у власників зерно по певній вартості, потім топ-менеджмент аналізує ринок, займається купівлею-продажем і, звичайно, заробляє гроші на цьому, залучає інших фермерів і завжди залишається в прибутку. Відповідно для фермерів – це чудове рішення, оскільки елеватор «приймає» на себе ризики: пошук ринку збуту, зберігання зерна тощо. І в даному випадку, фермер заробляє двічі. Перший раз, коли продає зерно елеватору, а другий раз – отримує дивіденди від діяльності елеватора.

– На Вашу думку, чи може працювати така схема в Україні?

– В Україні це можливо, але лише на якихось простих коопераціях, де нема складних операцій, складних фінансових механізмів. В іншому випадку, я вважаю, це не можливо. На відміну від фермерів зі Штатів, наші фермери до цього не готові.

– На Вашу думку, які проблеми об’єднують фермерів України та фермерів зі Штатів?

– У сільському господарстві, що в нас, що у фермерів у США одна проблема – клімат, котрий змінюється. У цьому році в Америці неврожай через погодні умови, в них цього річ було багато опадів. Тому багато площ було підтоплено: вчасно не було висаджено; вчасно не було зібрано врожай. І навіть коли ми були, то в цей час вже повинні були збирати врожай, але кукурудза стояла ще вся зелена. Звичайно, ми розуміємо, що недотримання академічних термінів – це втрати врожаю. Тому, повторюю, основний ризик для фермерів, що у Штатах, що в Україні – це погода, ризики однакові.

– Фермери в Штатах вирвалися вперед у вирощувані тієї ж кукурудзи?

– Насправді у нас з ними технологія зовсім різна: ми переорюємо поля, а вони ні. Різниця лише у заможності. У них фермер може дозволити собі придбати дорогу техніку для збору врожаю, а наш фермер не може купити собі той же John Deere за 200 тис. $. Наші фермери у зв’язку з відсутністю коштів не можуть бути такими ж ефективними, як американські фермери. Також, ні для кого не секрет, що США є передовою країною в плані новинок і про це теж не потрібно забувати.

Також ми побували на демонстраційних полях науково-дослідницького інституту Precision Planting котрий займається розробками та вдосконаленням сіялок. Цей інститут проводить багато експериментів. Один з таких експериментів, наприклад – як впливає прижимне колесо на врожайність при 50 % навантаженні на грунт чи при 100 %, чи яке має бути колесо: у формі зірочки чи кругле і т.д. Вони це все вивели у цифрові дані. Ще один приклад, вони порахували скільки качанів нормальних втрачається, якщо не дотримується відстань між висадженим насінням; якщо близько посіяти, то дві насінини будуть конкурувати між собою, якщо ж відстань між насінинами буде великою, то утворюється порожнє місце і в результаті – недоотримання врожаю. В інституті порахували, як неправильне або несвоєчасне висадження впливає на врожай. Наприклад: одне поле має бути засаджене не пізніше як за 16 годин, інакше це вплине на результати врожаю. Те ж саме і з глибиною посіву, а це вже наявність вологи в грунті. Відповідно і на борозну встановлюється датчик вологи: ми ж не знаємо, на якій глибині є волога на полі в різних місцях, оскільки у нас неоднорідні грунти. Від того, яка волога і на якій глибині, – матимемо результат. Такі технології вони розробляють і за ними – майбутнє.

– Цей інститут працює з фермерами чи з виробниками сільгосптехніки?

– Вони комплектують своїми розробками техніку багатьох сільгоспвиробників (AGCO, John Deere та ін.).

– Стосовно добрив, Ви казали, що фермери в Штатах використовують рідкі добрива. З чим це пов’язано?

– В принципі, це ті ж самі добрива, що використовуються і в Україні, тільки в рідкому стані.

– Чи було цікаво фермерам спілкуватись із делегацією з України?

– Серед нас були агрономи і багато питань було до них: про добрива, які даємо в грунт та як часто, чи додаємо фосфор та калій, як обробляємо грунт, тощо. Їм було дуже цікаво послухати про нашу технологію вирощування. Проте, звісна річь, основний чинник кращих врожаїв – це сприятлива погода.

Читайте також попереднє інтерв’ю з Олексієм Остапенком.

Спілкувався Максим КРАВЧЕНЯ.

Додати коментар