В Україні прогнозують спалах чергового інфекційного захворювання – дифтерії. Її чекають уже тепер і подейкують, що ситуація
буде набагато важчою, ніж з кором. Адже від дифтерії складно швидко виробити імунітет, навіть у разі масової імунізації. На 20.07.2018 рік в МОЗ України підтвердили чотири випадки захворювання на дифтерію.
Дифтерія – гостре інфекційне захворювання. Збудник дифтерії – грампозитивна паличкоподібна бактерія Corynebacterium diphtheriae.
Шлях передачі – повітряно-крапельний. Іноді факторами передачі можуть стати забруднені руки та об’єкти зовнішнього середовища (предмети побуту, іграшки, посуд, білизну).
«Ворота» інфекції – слизові оболонки ротоглотки, рідше – носа і гортані, ще рідше – кон’юнктива, вуха, статеві органи, шкіра. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. Клінічні симптоми: захворювання починається гостро: підвищена температура тіла від субфебрильної до високої зберігається 2-3 дні. Інтоксикація помірна: головний біль, нездужання, зниження апетиту, блідість шкіри, тахікардія.
Виділяють локалізовану (дифтерія гортані) і поширену (з одночасним ураженням гортані, трахеї і навіть бронхів) форми. Поширена форма частіше узгоджується з дифтерією ротоглотки, носа. Останнім часом цю форму дифтерії досить часто зустрічають у дорослих хворих. Ускладненнями дифтерії можуть бути: інфекційно-токсичний шок, міокардит, моно- і поліневрити, включаючи ураження черепних і периферичних нервів, полірадикулоневропатія, ураження надниркових залоз, токсичний нефроз.
Лікування: усі хворі на дифтерію, або з підозрою на неї підлягають госпіталізації. Терміни перебування хворих у стаціонарі і тривалість постільного режиму залежать від форми і тяжкості захворювання.
Основним у лікуванні дифтерії вважають введення антитоксичної протидифтерійної сироватки, при введенні якої смерність становить 20%, без введення сироватки – 50%.
Паралельно хворий проходить курс антибактеріальних препаратів. Крім того, в ході лікування пацієнту необхідно вживати багато рідини.
Профілактика: щеплення – обов’язковий і ефективний метод профілактики дифтерії. Вакцинопрофілактика залишається основним способом контролю дифтерії.
Схема імунізації дітей передбачає імунізацію вакциною АКДП починаючи з 2 місяців життя (вакцинують тричі: у 2, 4 та 6 місяців). Ревакцинацію проводять у 18 місяців, 6 років та 16 років. Дорослі щеплюються кожні 10 років до 56 років включно. Ефективність вакцинації проти дифтерії дає 95-відсоткове охоплення ефективного імунітету.
Для отримання щеплення необхідно звернутись у кабінет профілактичних щеплень лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання.
Важливо пам’ятати, що дифтерія – цілком реальна загроза, і, зважаючи на катастрофічну ситуацію з охопленням профілактичними щепленнями в Україні, ця небезпечна хвороба повернулася до нашого життя.
Всі профілактичні щеплення, які включені до «Календаря профілактичних щеплень», для громадян України є безкоштовними.
Валентина КАЛМИКОВА,
заступник головного лікаря з
охорони дитинства
та материнства.
