«Люди купують не те, що ви робите. А те, чому ви це робите» – Саймон Сінека

0

ТОВ «Хлібний Майстер» у цьому році відзначає другу річницю своєї діяльності. Спеціалізується підприємство на випіканні хліба. На Макарівщині виготовляти продукцію розпочали з грудня 2017 року. «МВ» вирішили поцікавитись у молодих підприємців, засновників «Хлібного Майстра» – Анатолія Сахна та Генриха Шимоновича про специфіку ведення бізнесу, досягнуті успіхи та плани на майбутнє.

– Розкажіть, як виникла ідея створити «Хлібний Майстер»?

Генрих Шимонович: Виникла ідея цілком випадково і виникла вона на Волині. У мене там є приміщення, в якому я зробив капітальний ремонт і воно довго простоювало. І не було ідей, що ж цим приміщенням робити? З’явився один хлопчина, який запропонував взяти приміщення в оренду і пекти там хліб. І він розпочав роботу.

Ми з ним познайомилися, затоваришували і виникла ідея випікати хліб разом. Моє приміщення – мій вклад, а його – структура бізнесу, обладнання, тощо. І тоді я підключаю Анатолія, для того, щоб оцінити весь процес та зрозуміти, – що далі робити: чи спільно працювати чи продавати приміщення.

Анатолій Cахно: Після вивчення діяльності та специфіки, розуміння справи, замість того, щоб продати приміщення – дійшли висновку, що будемо створювати підприємство спільно на трьох.

Генрих Шимонович: І все. Почали роботу. Це тривало близько восьми місяців, потім побачили, що погляди на розвиток бізнесу у нас різні, тому і була створена тоді компанія. Залишилися в партнерах ми удвох з Анатолієм. Той підприємець працює там і далі, а ми працюємо тут.

А ось тепер саме цікаве. Коли розпочали справу, то дізнались, що був у мого прапрадіда власний млин. Тобто – це така магія! Ти починаєш займатись справою, а потім дізнаєшся про такі цікаві факти! У мене батько – лікар, брат – лікар, невістка – лікар. У нас завжди була лікарська сім’я. А тут виявляється, що прадід мав свого млина!

Це було в 1909 році, тоді територія Російської імперії, яку в міжвоєнний період приєднали до Польщі. Потім Друга світова війна, окупація СРСР, прийшли комуністи, все розкуркулили та все відібрали. Пам’яті навіть не лишилось. Якби не знайшов документів, то я б і не знав про таку родинну історію.

Анатолій Cахно: А в мене було так: на третій місяць нашої з Генрихом співпраці, підходить мати і мовить: «Дзвонить сусідка й каже, що в сараї найшли одну річ і це, мабуть, належить вашій родині». Сусідка віддає мамі дерев’яну пекарську лопату, що належала моєму прадіду! Він був моряком, служив на кораблі «Богатир» у Чорному морі. Брав участь у Першій світовій війні. А коли, відслуживши, повернувся в рідне село на Сумщині, то розпочав спільну справу з партнерами (спільна власність). Створили млин та пекарню. Після приходу до влади більшовиків почалось розкуркулення. А в 1943-у році за доносом родини поліцаїв, нібито за співпрацю з більшовиками (хоча після розкуркулення апріорі не могло бути), його з іншими людьми розстріляли.

І ось та дерев’яна лопата, яку він вирізав у вересні 1940-го року. Дружина мого прадіда Софія поїхала провідати його в тюрму перед розстрілом, привезла свіжого хліба, то він його розділив між усіма хлопцями, з якими сидів у камері, і сказав їм: «Вони можуть забрати у нас життя, але на коліна ми ставати не маємо!».

Генрих Шимонович: Тому, ми в кабінеті повісили фотографії наших прадідів, щоб вони на нас дивилися і ми тут гарно пекли хліб.

Анатолій Cахно: А повертаючись до розмов про відкриття пекарні, зауважу, що нам говорили: «Хлопці, у вас не вийде!». Але ми будемо жити за заповідями Господніми та за законами України. Хочу сказати, нас не поставити на коліна! До речі, в Генриха теж є цікавий предмет.

Генрих Шимонович: Знаєте, що це? У нас на Волині це зветься «сівач». У нього засипалось зерно, щоб сіяти. І саме він належав моєму прадіду. Ми, коли починали зимою торгувати в Макарові на ринку, то саме продавали хліб з цього «сівача».

Анатолій Cахно: Для нас ці речі – це зв’язок поколінь, відновлення родинних традицій.

Генрих Шимонович: До слова, переглядаючи якось вірші свого діда, знайшов його слова про хліб:

Як мати пекли хліб,
Що то за дух, що то за запах був!…
Як мати пекли хліб –
То врочистість у хаті.
Як не згадати тебе!
Яке іще нам, бідним,
Було потрібне свято,
Як мати пекли хліб!…
Солодшого, смачнішого за нього
Не скуштувати вже мені,
Не скуштувати…
Яких би пундиків не кидав я до рота…

Ілля Темертей.

– Для створення пекарні Ви обрали саме Плахтянку, з чим це пов’язано?

Анатолій Cахно: Свого часу прочитали інтерв’ю в газеті «Макарівські вісті» з сільським головою Олександром Сорочаном, де він зазначав, що Плахтянка відкрита для інвестицій і що є в наявності кілька приміщень, які можна використати для виробництва. Тому завдяки сільському голові та підприємцю Миколі Синьку, ми обрали саме це село. Взагалі скажу про підприємця Миколу Синька: у нас велика повага до нього. Це людина, яка живе і працює в громаді і піклується про неї, прагне, щоб у цій громаді були робочі місця. Нам імпонує вся його родина. Це люди, котрі працюють і вболівають не тільки за себе, а й за свою громаду.

– Нам стало відомо, що приміщення, де знаходиться пекарня, має свою історію? Розкажіть.

Анатолій Cахно: Після аварії на ЧАЕС було переселення людей з постраждалих районів, і один з районів Київської області, котрий прийняв людей, – був Макарівський, в тому числі і Плахтянка, де оселилася частина людей. Тому тут був, так званий, Чорнобильський квартал. І на території цього кварталу була збудована будівля – їдальня. Свого часу в ній був кондитерський цех, де виробляли торти. Він проіснував майже півроку. Це було в період розвалу колгоспів. Після цього – занепад, будівля була напівзруйнована і потім вона перейшла у приватну власність до Миколи Синька. І вже з власниками ми підписали довгострокову оренду. Відповідно – це наш гарний партнер, завдяки спільним зусиллям вдалось запустити пекарню.

Приміщення пекарні має кімнату для персоналу, зал сировини та випікання, зал складування сировини, зал складування готової продукції, а також кімнати для ферментації тіста.

– Яке обладнання використовується на Вашій пекарні?

Анатолій Cахно: Що ж стосується обладнання, то воно у нас сучасне. Борошнопросіювач, який вироблено в Харкові, уловлює будь-які зайві речі (нитки, камінчики), також там вмонтований магніт, що будь-які металеві частки притягує. Серед обладнання – сучасний турецький тістоміс, який не тільки замішує тісто, але й має функцією перекидання, що значно полегшує фізичне навантаження на працівників. Продуктивність – 200 кг тіста за 10–15 хв. Якщо це робити вручну, то це велике фізичне навантаження на людину. Сучасне обладнання дозволяє виставити температурні режими постачання води в тістоміс, до речі, теж українського виробництва. Від якості та температури води залежить якість продукції! У залі також сучасна піч турецького виробництва.

– У Вас біля пекарні висить три прапори, один з них – канадський. Поясніть…

Анатолій Cахно: Так, дійсно, це не випадково. Це тому, що ми взяли канадський кредит на сучасне обладнання, а воно дуже вартісне. Наразі підприємство знаходиться ще в мінусах. Дохід від продажу нашої продукції ще не покриває усіх видатків.

– Скільки часу працює підприємство на Макарівщині?

Генрих Шимонович: Ми запустилися в грудні 2017 року. Уклали довгострокову оренду в серпні 2017. Але ми досить агресивно виходимо на ринок. Розпочали підготовчі роботи, ремонти ще в серпні.

Анатолій Cахно: Були певні моменти. Вдалось вирішити. Ми хабарів не даємо, ми платимо податки. Це наша принципова позиція. Потрібно міняти країну, а не тільки говорити. Це нелегко.

– Розкажіть, то навіщо, Ви вирішили розпочати власну справу попри певний суспільний острах щодо даного виду зайнятості?

Анатолій Cахно: Коріння даного негативного образу підприємців іде від доби радянщини. Чому були задіяні такі методи в радянські часи, як Голодомор та розкуркулення? Тому, що були в селі господарі! А з господарем тяжко домовитись, його не можна купити гречкою, щоб той міг проголосувати за популіста чи піти на скоєння якоїсь дурниці. Господар сам дає собі раду! Тому й був Голодомор та колективізація, тому виросло таке покоління у державі.

Я сам з Сумщини, з села, а Генрих – з Волині. І ми знаємо, яка проблема в малих громадах: міграції, відсутність робочих місць, алкоголізм і т.д. Щоб це все «переламати», потрібно давати все більше і більше прикладів успішних людей, які можуть не лише себе забезпечити, а й створити робочі місця в громаді. Ми прагнемо створити більше прецедентів, щоб люди бачили успішні ініціативи.

Також вивчати потрібно історію країни, сім’ї, історію родини, роду. Революція гідності відкрила нові можливості: це не тільки безвіз і трудова міграція. Наприклад, є Європейський банк реконструкції та розвитку по підтримці малого і середнього бізнесу. З’явилася програма, яку ми відвідували, організована ЄБРР спільно з Мінфіном, Ощадбанком України, Валютним фондом і Світовим банком. Програма називається «Будуй своє», в якої на меті – підтримка малого та середнього бізнесу. Це і доступ до
фінансів, і доступ до мережі експертів і обмін успішним досвідом.

Генрих Шимонович: Хочемо, щоб це було прикладом для інших людей, для наших друзів, що в нашій країні можна щось зробити, відкрити успішний бізнес та вести його чесно. І для того, щоб у житті досягти успіху, не потрібно втікати за кордон, жити чи працювати там.

Анатолій Cахно: У нас такий момент парадоксальний – ми працюємо ще й на інших роботах.

Генрих Шимонович: Я працюю в Корпусі Миру, це структура при Посольстві США в Україні.

Анатолій Cахно: А я працюю в самому Посольстві США в Американській Комерційній Службі, це підрозділ Міністерства Торгівлі США.

Принципова позиція, чому ми розпочали цей бізнес? Україна по ВВП та фактичними корупційними ризиками не є привабливою для іноземних інвесторів. Відповідно в Україну не вкладають кошти, а якщо не владають гроші, то й країна бідна. І тому тут замкнуте коло. А для того, щоб його розірвати, треба, щоб з’явилася когорта людей, які готові інвестувати у власну країну, розпочати власну справу, вести чесний бізнес, сплачувати податки, які готові не на швидке «відбиття» інвестицій, не на отримання великої маржі за раз, а прагнуть «грати в довгу». І ми хоче грати так, і будемо це робити. Тому, відповідно, ми вимогливі до себе, вимогливі до своєї команди. Ми не такі, що будемо заплющувати очі на певні речі. Потрібно працювати на совість, жити по заповідях Божих. У нас вони розміщені на стіні у кімнаті для персоналу.

– Чи вивчали Ви досвід існуючих підприємств хлібопекарської індустрії?

Анатолій Cахно: Перед тим, як запустити виробництво, ми почали робити запити в інші країни. Окрім наших українських традицій випікання хліба, є світова практика. Тому ми робили запити в Канаду, Нову Зеландію, Австралію, Францію та США. І дуже приємно, що відгукнувся на запит на сайті американець.

Генрих Шимонович: Ми шукали людей, які могли б нам порадами допомогти.

Анатолій Cахно: В Україні за рахунок Голодомору, колективізації, війн, можливо й потрібні були масштабні виробництва – хлібозаводи. Пекарні, як такі, просто зникли в Україні… А все ж таки закордоном більша культура родинних пекарень, там мають більший досвід у цій сфері.

І несподівано на наш запит відповіли: ця людина – Деніел Лідер дає відповідь, що йому цікаво з нами поспілкуватись. Він у цьому бізнесі 35 років і, виявляється, його дід був родом з Дніпропетровщини, який під час революції емігрував. Саме цікаве, що він шукає пшеницю сорту «кримка», якого зараз вже не сіють. Хоча на Харківщині в «Банку генетичних ресурсів польових культур» збереглися зерна цього сорту. І теоретично можна взяти, виростити та відновити цей сорт.

Генрих Шимонович: Тож ми поїхали до цього американця в гості.

Деніел, його син Нелс, Генрих та Анатолій під час візиту на його завод

Анатолій Cахно: Ми були в нього, у Нью-Йорку цілий тиждень, він нас прийняв. У наших реаліях, власники хлібозаводів, зазвичай, побоюються, коли до них їдуть на підприємство переймати досвід.

Генрих Шимонович: А цей власник дозволив нам усе! «Ось, хлопці, виробництво – робіть, що хочете. Треба – фотографуйте. Ось – працівники, можете в них запитувати, що завгодно. Вперед!»

Анатолій Cахно: Саме такі речі дозволяють підприємцям ділитись кращими практиками. Для нас це як певний ліфт. Наприклад, Деніел починав з дров’яних печей. Ми теж на Волині починали з дров’яної печі. Але він каже, що для масштабу, безпечності, ефективності управління, умов роботи, автоматизації – дров’яні печі не підходять.

ЦІННОСТІ КОМПАНІЇ:

Родинні традиції: смак з дитинства.
Якість: увага компанії від вирощування зернини до впровадження культури споживання хліба та ведення бізнесу.
Відповідальність: любов до справи й турбота про працівників та громаду.
Інновації: винахідливість на кожному етапі.
Постійне вдосконалення: ми не зупиняємось на досягнутому і вітаємо нові ідеї та підходи.
Масштабування: ми застосовуємо, удосконалюємо і поширюємо передовий досвід у галузі менеджменту, виробництва і маркетингу за допомогою масштабної бізнес-моделі.

І тому для нас, крім усього цього, є така фраза, якої ми дотримуємось: «Люди купують не те, що ви робите. А те, чому ви це робите» і ми розкажемо чому ми це робимо.

Потрібно робити бізнес «з головою», тож саме такі практики з обміну досвідом в Україні дуже потрібні. І це стосується багатьох сфер: чи це сільське господарство, чи це металургія, чи щось інше. І чим більше такого обміну, тим більше молодь буде розуміти і не боятиметься створювати бізнес. Крім того, такі обміни дисциплінують.

А взагалі, ми відвідали більше 10 заводів в Україні та закордоном. Один з цікавих моментів був, коли спілкувались з технологами і власником великої пекарні в США. Він сказав, що приготування хліба – це сакральний процес.

– З якого борошна випікаєте хліб?

Анатолій Cахно: В ідеалі, кожен хоче мати повну вертикальну інтеграцію: «від зернини – до хлібини». Наразі ми купуємо українське борошно, працюємо з Кролевецьким, тестуємо зараз борошно з Рівного та Остра.

Генрих Шимонович: Пробуємо різне борошно.

Анатолій Cахно: Дуже важливо, щоб була клейковина, відповідна вологість, співвідношення ціна/якість.

Генрих Шимонович: Наприклад, для лляного хліба, ми використовуємо борошно, яке вирощує Мішель Терещенко, нащадок знаменитої сім’ї українських підприємців і меценатів Терещенків.

– Розкажіть, що відбувається після того, як замісили тісто?

Анатолій Cахно: Тісто після тістоміса має пройти три етапи бродіння (ферментацію). Спочатку при температурі 21 С в основному виробничому приміщення, потім у «холодній ферментації» – 10–12 С та, на завершення, в «теплій ферментації» – 24–27 C. Тісто в цих кімнатах вже знаходиться в лозі (формах). У кімнатах для ферментації встановленні зволожувачі. Вони потрібні для того, щоб тісто мало сприятливе середовище для сходження, утримувало форму, щоб хліб не тріскався під час випікання, та щоб зовнішня скоринка не була викривленою.

Після того, як тісто в лозі підійшло, на спеціальні стрічки відвантажуються «заготовки», де робиться спеціальний надріз і вони відправляються в піч. У кожного виду хліба – свій надріз.

Хочу додати, що наш основний масив продукції – хліби на заквасках. Тобто, це холодна ферментація. Чому саме вона? Вона технологічно дозволяє: 1) більш розкриватися смаку хліба; 2) хліб краще тримає вологу і довше не черствіє; 3) такий хліб, особливо на заквасках, краще перетравлюється і корисніший для організму людини.

Насправді не потрібно боятися дріжджів. Свого часу маркетологи придумали «бездріжджовий» хліб, якого, насправді, в природі не існує. Дріжджовий весь хліб, просто є «дикі» дріжджі (закваски) і є промислові.

– Скільки випікається хліба за одного завантаження чи за зміну?

Анатолій Cахно: За один раз – 216 штук, а за зміну –1,5 т. Взагалі вистачає потужностей працювати в три зміни, випікаючи 4,5–5 т хліба. Ми прагнемо давати людям якісний продукт і чим більша конкуренція, то виграє кінцевий споживач.

Генрих Шимонович: І люди тоді при роботі, і споживачі ситі та щасливі.

– Які види хліба випікаєте?

Анатолій Cахно: Хліб є гречаний, лляний, гарбузовий, кукурудзяний. Чому такі назви? Тому, що присутнє від 5 до 10 % рецептури відповідне борошно. Постачальник відповідного борошна – з Херсонщини. Жодних «поліпшувачів», приміксів ми не використовуємо! Щодо екологічності продукції, то використовуємо виключно природні компоненти.

Генрих Шимонович: Ніяких сухих заквасок, нічого такого не використовуємо.

Анатолій Cахно: На базовий сегмент – на опарі, це мінімум дріжджів. І, безумовно, основні сегменти, середній та преміум, – на заквасках.

– «Хлібний Майстер» займається повторною переробкою хліба?

Анатолій Cахно: Що стосується виробництва хліба, то законодавством дозволено несвіжий хліб розмелювати і певний відсоток додавати в сировину знову. Ми цього не робимо і не використовуємо. Наш хліб і сухим продається. А якщо взяти хліб, який перероблений, – він цвіте, відповідно це впливає на здоров’я людини. В культурі українців споживання продуктів хліб займає 40 %! Це досить багато.

Генрих Шимонович: Хлібом харчуються.

– Чи весь асортимент хліба можна придбати в районі?

Анатолій Cахно: Так, весь. Але треба враховувати купівельну спроможність. Люди купують, зазвичай, «базовий» (пшеничний, житньо-пшеничний) хліб та батон.

Приємно, що поціновувачів стає більше і наш гречаний, лляний чи гарбузовий все більше купують на базарі в Макарові. У планах – запуск хліба для преміального сегменту, це хліб на зразок гірчичного міні-багета, з висівками, борошном і гірчичною олією.

– Чи виробляєте інші види продукції?

Анатолій Cахно: Цікаво пройшов і пасхальний період. Ми довго думали, чи варто випікати паску? Купили сировини на 400 пасок, а по факту випекли 1080! У нас були зміни і до 2-ї до 3-ї години ночі. Вдячний команді, що працювала тоді!

– У яких магазинах району можна придбати продукцію «Хлібного Майстра»?

Генрих Шимонович: В Макарівському районі можна купити наш хліб у Колонщині, Гавронщині, Маковищі, Липівці, Андріївці і в селищі Макарів. У Макарові наша продукція не представлена у великих магазинах. В цілому у районі більше 20 магазинів, з якими співпрацюємо. Також ми постачаємо хліб і в Київ у різні приватні магазини та співпрацюємо з мережею магазинів «Еко-Лавка». Є зацікавленість від приватних шкіл Києва.

– Скільки людей працює на підприємстві? Це місцеві чи іногородні?

Анатолій Cахно: У нас працюють четверо людей з Плахтянки, одна людина з Маковища і ми ще знаходимось у пошуку двох працівників. Тому і даємо оголошення в «Макарівських вістях».

– А як у Вас з умовами праці?

Анатолій Cахно: Що ж стосується умов праці та дотримання усіх норм, то під час зміни працівники заходять до приміщення у спеціальному взутті, головних уборах, халатах та уніформі. З цим у нас дуже суворо. Це безпечність продукції. Ми поступово йдемо до стандартів HACCP (система управління безпечністю харчових продуктів). На підприємстві всі потужності зареєстровані, люди офіційно оформлені. Що стосується податків, то з квітня місяця будемо сплачувати податки до місцевого бюджету. Крім бізнесу, ми прагнемо створити робочі місця для людей у громаді, для тих, хто дійсно хоче працювати.

– Яке Ваше враження від роботи з молодими людьми?

Анатолій Cахно: Що ж до бізнесу, то люди чекають швидких надходжень від бізнесу, це впливає на роботодавців. І люди запитують: «А чого не платите високих зарплат?». Ми платимо ринкову заробітну плату, платимо офіційно, сплачуємо податки. Брати кредит, запустити виробництво, працювати в мінус, тягнути дві роботи, спати по 4-5 годин на добу і вважати, що цей бізнес хтось будує на кістках? То ці люди не дружать з реальністю. В такому випадку відповідь одна – встань і спробуй! Молодь хоче швидких грошей і нема розуміння, що побудова сталого підприємства потребує часу. Вважає, що «о, піду, побудую тин за 10 тис. грн і така робота буде 2–3 місяці, ніж я буду працювати на перспективу».

– Розкажіть про плани на майбутнє.

Анатолій Cахно: Ми не хочемо зупинитися на даній пекарні. Дай, Боже, нам сил, віри, гарних клієнтів, гарних партнерів. Наше бачення, щоб «Хлібний Майстер» став лідируючою мережею пекарень авторського хліба в Україні. Ми не говоримо про маленькі пекарні-магазинчики, де випікають тісто після шокового заморожування. Ми говоримо про таку модель, як у Даніеля Лідера в Нью-Йорку. Де на підприємстві працює максимум 150 людей. Це певна межа для ефективного управління виробництвом середнього масштабу. Прагнемо, щоб такі пекарні були у ключових зонах України і давали людям якісний хліб.

Для прикладу, на базарі приходять люди і кажуть: «О, хлопці, ваш пшеничний дуже класний хліб – тиждень йому». Хоча ми рекомендуємо термін придатності хліба базового сегменту до 3-х діб, а на заквасках – до 5-и діб. Він довше зберігається і черствіє поступово. Люди у нас «поведені» на свіжому хлібі. Взагалі, лікарі не радять вживати гарячий хліб, а якщо брати хліб на заквасках, то він краще смакує аж на другий день. І те, що хліб м’який, не значить, що він здоровий, оскільки виробники кидають дуже багато розпушувачів, і він як мочалка.

Важливий момент: щоб з часом люди зрозуміли (а це йде ще з радянських часів) – в українських селах хліб зранку привозять! Не купиш зранку, – не купиш його ніколи! Або потім його не буде, або розберуть! Ми зараз доставляємо хліб зранку, але будемо поступово змінювати графік поставок, щоб люди зрозуміли, що хліб можна придбати і вдень, і ввечері.

– Чи проводите благодійні заходи, чи долучаєтесь до таких заходів у селі та районі?

Анатолій Cахно: Так. Під час Різдвяних свят разом з нашим місцевим священиком отцем Іоаном постачали рогалики та булочки в Макарівський районний центр соціальної підтримки дітей та сімей «Промінь Надії» та в Мостищенську спеціальну ЗОШ – інтернат І–ІІ ст. Долучалися до святкування Дня села – забезпечували хлібом, а також до Великодних свят: для соціально незахищених сімей випекли та презентували паски.

Генрих Шимонович: Ми самі налаштовані допомагати. Але, щоб допомагати, треба, щоб було чим допомагати.

– Що побажаєте нашим читачам?

Генрих Шимонович: Як учив мене свого часу мій батько покійний,– потрібно в житті дати собі відповідь на два запитання: «Хто ти є? І для чого ти сюди прийшов?».

Побажання читачам – не боятися, розвиватися, вчитися, робити щось і читати паперові газети.

Анатолій Cахно: Від себе хочу сказати, – що єдине дуже важливо, щоб кожна молода людина зрозуміла, в чому її призначення. У цьому світі в кожного є талант від Бога, немає неталановитих. Потрібно покопатися в собі, дізнатися історію родини: хто яким був, хто чим займався?

Перше – це зрозумій себе, друге – визначайся, що тобі подобається. Подобається ліпити глечики – ліпи, подобається працювати з хлібом – займайся хлібом, хочеш програмувати – програмуй. Дізнайся, у чому твоє серце горить? Далі – поставте
мету, засукуйте рукава і працюйте, працюйте! А четверте – майте в роботі наполегливість і ніколи не здавайтесь!

Бесіду вів Максим КРАВЧЕНЯ.

 

Додати коментар