Подолання стадного інстинкту

0

Сьогодення. Шалений, прискорений темп життя, прагнення до найкращого, найдорожчого, найбажанішого. Це в певному сенсі чудово, людина повинна розвиватися і прагнути чогось. Але інколи ми самі не розуміємо звідки в нас з’являються певні забаганки та і цілі.

А в цей час все навколо голосить «Я тобі допоможу це отримати!» Мова сьогодні піде про “Стадний інстинкт» який спостерігається в повсякденному житті постійно.

Особливо добре він помітний на роботі, де начальник, бос, господар представляє собою владу – більшість у меншості, але все ж є, а його підлеглі – меншість у більшості. Саме начальник «замовляє музику», ту, яка йому до душі, а ми під неї «танцюємо». На роботі все з явно вираженим «стадним інстинктом» – як на долоні. Начальству вони не заперечують, у всьому з ним погоджуються, часто відверто плазують. Навіть у тих випадках, коли політика (або іноді просто самодурство однієї людини) йде врозріз з їх думкою, баченням ситуації і принципами. Чому ми поступаємось своїми позиціями? Звісно, тому що знаємо, що за цим стоїть: цькування, знехтування, зневага і звільнення.

Скажу вам відверто, я задумалась про це питання досить нещодавно. Стадний принцип життя з нами кожен день: хтось з подруг купив собі якусь нову модну кофтинку, як буквально на наступний день в усіх інших подруг з`являється практично схожа; хтось із друзів почав курити нові цигарки і всі, нахвалюючи цю нову марку, самі починають палити такі ж; коли восьмі знайомі беруть кредит на відпочинок, – «люди ж беруть, чим ми гірші?»; коли з прискіпливим поглядом на вас п’ята мама на майданчику заговорила про дорогий приватний садок, а ви починаєте копатися в собі, відчувати зневагу до себе, тому що ви не можете дати дитині найкращого… І ці «коли» можна продовжувати безкінечно!

Головні лозунги стадного інстинкту: «А що люди скажуть?» або «Ми що гірші за інших?!» досить актуальні в ситуаціях, коли батьки молодих беруться допомагати з весіллям і випливає гостей пів-села і маленька сусідня область, тому що «так треба, родичі – інакше не зрозуміють».

А ще дуже яскраво стадний інстинкт проявляється серед людей похилого віку, коли, не дай Боже, сусіди викопали картоплю раніше, тому що «ми повинні бути першими», дарма що запаморочення, тиск і тиждень в лікарні після цього, проте в організмі відчуття повного задоволення від того, що односельчани ахають і заздрять, «а я – пишаюся!».

Також існує інша сторона стадного інстинкту, так би мовити «пасивна». Її лозунг звучить так: «А чому ми?..». Це частіше проявляється в ситуації з сусідами, які відмовляються скинутись і замінити в під’їзді двері чи зробити ремонт, або просто прибрати територію біля будинку, бо їм всі повинні, а вони – нікому і нічого, навіть собі, що найстрашніше!

Приклади стадності можна спостерігати і в соціальних мережах: вони дуже помітні в масштабах одного сайту чи форуму, коли певна кількість користувачів вибрали «правильну» думку, точку зору і красномовно цькують інших користувачів сайту за їх особисту «неправильну» думку, яка не співпадає з думкою більшості, а в подальшому під натиском «авторитетних» представників «правильної думки» наша особистість ламається, підлаштовується і починає вже у зграї цькувати інших. Нібито всі питання різні, деякі навіть дуже смішні, але…

Так чи інакше, але інстинкт стадності притаманний усім нам. Мати свою, відмінну від більшості думку і відстоювати її, наважується не кожен. В одних її просто немає, оскільки з роками вироблена звичка, з двох чужих думок просто вибирати ту, яка ближче і зрозуміліше. В інших своя думка є. Але вони не хизуються, ведуть себе скромно. По-нашому, розумно. Приберігають її «до кращих часів». А між тим, на деякій відстані, обережно йдуть за натовпом.

Звісно, є Люди, які висловлюють свою індивідуальність і не перебувають в стаді, і з усіх боків отримують у відповідь якийсь тиск. Просто стадо знищує всіх, хто не входить до його складу.

Тоді ставлення до індивідуаліста таке: «Якщо ти не такий, як усі, значить тобі взагалі немає місця на цій планеті!». Тобто, немає місця хорошим оцінкам у школі, якщо батьки не здали кошти на подарунки вчителям, тому що ви пішли проти всіх і вважаєте зарплатню достатньою платою за навчання вашої дитини; тому що не б’єте поклони на вході до кабінету лікаря, коли йому перебиваєте «Кофетайм» (а, не дай Господь, ще обуритесь його хамському ставленню до вас і вашої хворої дитини), – «всі ж чекають і мовчать»…

Знаєте, чому цькують індивідуалістів? Все тому, що стадо боїться їх. Це пов`язано з тим, що індивідуаліст, в моральному і психологічному поняттях, набагато сильніше прихильників стадного життя. Люди, які не бояться проявити себе, домагаються найвищих результатів як в усіх заданих напрямках, так і отримують визнання в суспільстві (згодом, звичайно).

Я не маю на увазі того, щоб виділятися з натовпу пірсенгованим тілом з безліччю татуювань. Просто, не піддавайтесь тиску зі сторін і не «підлаштовуйтеся» під інших, якщо вам це огидно.
Проявляйте свій характер і натуру, і ви обов’язково знайдете однодумців!

Олександра СМІРНОВА.

Додати коментар