Олександр РЄЗНІКОВ: «Мені хочеться багато зробити»

0

     Кілька місяців тому Макарівська районна рада за поданням голови райдержадміністрації Тетяни Семенової затвердила на посаді головного лікаря Макарівської Центральної районної лікарні Олександра Рєзнікова, котрий презентував свою програму розвитку цього закладу на найближчі роки.

     «Макарівські вісті» вирішили запитати про реформи і прояснити ситуацію, котра відбувається в районній лікарні.

– Олександре Веніаміновичу, розкажіть які реформи відбуваються в медичній галузі та як це відобразиться на Макарівській ЦРЛ і на її пацієнтах? Чого маємо очікувати від реформи та які можливі наслідки – позитивні, чи негативні?
– На початку 2011 року почались зміни в структурі медичної галузі по всій країні, розділення первинної та вторинної медицини. В нашому медичному закладі ці зміни не закінчились. Вони на певному етапі частково відбулися і призупинились, оскільки, працівники (лікарі) не знали безпосередньо своїх функцій ні на рівні первинної (сімейної) медицини, ні на вторинному рівні (кваліфікованої).

У лікарів залишились те ж розуміння і ті ж принципи, що й до початку реформ – на рівні дільничого терапевта. Хоча їх навчали, проводили тренінги, семінари. Були надані роз’яснення та нормативні документи як це все має бути.

На певному етапі цей процес пішов активно, де все було зрозуміло. Але там, де були незрозумілі речі, – не знайшлося роз’яснень і ніхто не міг пояснити ці питання, тому цей процес на цьому рівні і призупинився. А це, в свою чергу, відобразилось на мешканцях, оскільки вони розуміють медицину за «старим» принципом та звертаються до лікарів, котрих знають і йдуть до них безпосередньо.

Це з одного боку і добре, оскільки свідчить про повагу і довіру до лікаря. Для цього і створювалась сімейна медицина, щоб максимально наблизити допомогу лікаря пацієнту.

Лікар ланки первинної допомоги має відповідати за стан здоров’я всієї сім’ї – як діточок, дорослих, так і людей похилого віку. Для такого лікаря передбачене «навантаження» – обслуговування 200 мешканців у таких районах, як, наприклад, Макарівський. Але важко зараз знайти такого лікаря, який би мав відповідний об’єм роботи.

Коли навчали сімейних лікарів, до циклу програм входили знання, хоч і не поглиблені, але з таких спеціальностей: лор-патологія (хвороби вухо-горло-носа); офтальмологія (очні захворювання); хірургічні хвороби; надання допомоги, а також неврологія, кардіологія і так далі. Тобто, це лікар загальної практики, універсальний лікар. Це приклад того, як є у Європі.

… «Маршрут» пацієнта був не визначений, а люди йшли напряму до тих лікарів, яких вони знали, поважали чи яких їм рекомендували знайомі.

Пацієнт і лікар мають бути партнерами. Оскільки лікувати хворобу потрібно разом, як зі сторони лікаря, так і зі сторони пацієнта. Пацієнт має знати свою хворобу, бути обізнаним стосовно свого діагнозу, методів лікування тощо. Але, на жаль, трапляються випадки, коли лікують в одного пацієнта кілька хвороб, хоча може виявитись лише одна.

Тут найголовніше – виявити причинно-наслідкові зв’язки. Саме тому пацієнт має звертатись до лікаря загальної практики, а лікар повинен скласти «маршрут» пацієнта. А не навпаки, – пацієнт обирає лікаря. Треба пояснювати це людям, щоб розуміли, що вони мають приходити до своїх сімейних лікарів. Якщо пацієнта не влаштовує сімейний лікар, в силу різних об’єктивних чи суб’єктивних причин, то він може обрати собі іншого сімейного лікаря, лікаря загальної практики, котрому він довіряє, і звертатись до нього з будь-якою хворобою чи патологією. Кошти з державного бюджету мають виділятись саме для пацієнта, акумулюватись саме на рівні загальної медицини.

Для прикладу: на одній із нарад запитував у лікарів загальної практики, як часто ті приходять з пацієнтами до хірургів, котрі можуть показати як робити самостійно нескладну перев’язку, чи до інших лікарів? Сімейні лікарі знаходяться в амбулаторіях, на ФАПах, але, на жаль, частина з них перетворюються на «диспетчерів», котрі просто направляють пацієнтів уже до другої ланки – спеціалізованих лікарів, хоча «левову частку» допомоги могли б надавати на місцях самі. І сімейні лікарі зобов’язані це робити – так прописано у відповідних інструкціях та регламентуючих документах.

Макарівська ЦРЛ – лікарня другого рівня медичної допомоги, кваліфікована медична допомога. А це – спеціалізовані відділення: хірургія, травматологія, урологія, неврологія, кардіологія, загальнотерапевтичне відділення, акушерство та гінекологія, дитяче відділення і реанімація, як одна із складових цієї всієї структури.

У цих відділеннях працюють спеціалісти, і ми практикуємо, щоб лікарі їздили в різні амбулаторії, щоб люди були оповіщені, коли будуть проходити виїзні прийоми гінеколога, хірурга, травматолога. Це робиться для того, щоб люди не приїздили в Макарів і не витрачали свій час, оскільки, є проблеми не термінові і пацієнти можуть прийти і отримати медичну допомогу на місцях. Ті ж лікарі загальної практики самі можуть направити пацієнтів здати аналізи, провести дослідження, зробити висновки стосовно діагнозу і вже потім направляти, наприклад, до уролога, якщо в цьому є потреба. А вже потім разом з урологом «вести» цього пацієнта. Це гарна школа для сімейного лікаря, він буде знати як лікувати, а наступного разу він сам визначить діагноз та призначить правильне лікування.

Це має стати системною роботою лікарів. Від цього виграє пацієнт. А лікарі, в свою чергу, завоюють більше поваги та отримають досвід. І так потрібно робити. Формуємо такі мобільні бригади, котрі будуть проводити виїзні прийоми по всьому району.
Маємо формувати довіру між лікарем та пацієнтом, адже є велика прірва, що існує вже не один рік. Так склалось, що ментально роками сформувалося враження: похід до лікаря – це витрати. І тому люди відкладають до «останнього» візит до лікаря. Вже коли стає пацієнтам «зовсім погано» – тоді, минаючи сімейних лікарів, відразу йдуть до вузькоспеціалізованих фахівців.

Зазвичай, пацієнти викликають «швидку допомогу» і потрапляють в стаціонар. Але ті ускладнення та додаткові витрати, викликані несвоєчасним звертанням до лікарів, у кілька разів вищі за ті витрати, коли це можна було попередити заздалегідь – на рівні сімейної медицини. І, на жаль, таких хворих більше 60%. Це великий відсоток. То це приблизно 4 тисячі людей, котрих доставляють в лікарню в терміновому порядку.

Відповідно, затрати на таких пацієнтів у рази вищі, як для лікарні, так і для самих пацієнтів. Тому, ми вирішили з Сергієм Соломенком та з іншими лікарями, що повинно бути на первинній ланці, і те, чим ця ланка має займатись. Ми максимально намагаємось проводити роз’яснювальну роботу серед лікарів. Але поки не всі це розуміють, оскільки це і додаткове навантаження на лікарів, і зміна того рівня комфорту, який був досі.

– Кожен день лікар має займатись науково-практичною діяльністю. А де йому краще це робити, як не в процесі лікування хворого?
– Раніше в лікарні робили так, щоб було простіше: мінімізувати ризики і відправляти в спеціалізовану лікарню. Але зараз починаємо працювати інакше. В цьому році виписали спеціальні медичні видання по кожній спеціальності і всі відділення зараз отримають спеціалізовану літературу.

На сесії районної ради прийнята Програма по розвитку охорони здоров’я. І ми все розпланували, хто з лікарів і яким чином має навчатись, проходити спеціалізацію для роботи з відповідним сучасним обладнанням, щоб воно запрацювало. Для цього ми повинні навчити відповідних людей. Є молоді фахівці, в котрих є бажання навчатись і працювати. Ми, в свою чергу, ведемо перемовини з Київськими вузами, академічними Центрами, щоб молоді фахівці мали змогу навчатись та отримувати нові знання і досвід.

– Поясніть, що таке «госпітальний округ»?
– Госпітальний округ складається з 4 основних установ:

1. Лікарня інтенсивної терапії першого рівня, це лікарня з обмеженими діагностичними можливостями з меншою кількістю багатопрофільних ліжок тощо.

2. Лікарня інтенсивного лікування другого рівня – багатопрофільна лікарня.

3. Лікарня планового чи відновлювального лікування – це лікарня, де пацієнти знаходяться більш тривалий час (45 – 60 діб). Це заклад саме для складних пацієнтів. І ця лікарня може бути не в Макарівському районі, а, наприлад, в іншому. Для таких лікарень потрібне спеціалізоване та дороговартісне обладнання, там повинні працювати реабілітологи, котрі займаються з пацієнтами.

4. Крім того, в цьому окрузі має бути ще хоспіс: медичний сестринський нагляд над пацієнтами. Це пацієнти із злоякісними захворюваннями, котрі потребують введення наркотичних препаратів, особливого догляду. Це люди, котрі мають невиліковні патології, люди, які знаходяться на критичній стадії. Також люди, в котрих четверта стадія ВІЛ/СНІДу. І цим людям теж потрібно надавати допомогу.

Госпітальний округ створюється з приблизним розрахунком на 150-200 тис. населення і це процес не одного року. Основою госпітального округу є первинна медицина.

Але у створенні округів є і ризики. Мається на увазі, коли є лікарні, де надається оперативна допомога хірургами, в котрих всього лише 20-30 операцій у рік. Уявляєте, до такого хірурга прийти на операційний стіл? Ризик? Ризик! Або коли 200 чи 300 пологів у рік. Ризик? Ризик! А коли 1,5 тисячі прийнятих пологів – то це вже спеціаліст. 2-3 тисячі операцій хірургічних – це ж вже майстерність!

Медицина має виходити на новий рівень. Потрібно самим створювати якісну медичну допомогу. І не важливо – буде це один чи інший округ, коли тут, в Макарові надаватимуть кваліфіковано допомогу, то й з інших районів приїжджатимуть пацієнти, з якими ми будемо укладати угоди. А коли якість медичних послуг буде висока, то й ставлення пацієнта буде іншим!

Зараз є повне порозуміння з райдержадміністрацією та районною радою. Ми знаємо, куди ми йдемо, що ми для цього робимо і навіщо. Ми шукаємо можливості як заробити офіційно коштів і як стимулювати лікарів, щоб вони не «зазирали в кишені» пацієнтів. Головне завдання – незалежно від матеріальної можливості пацієнта, котрий опинився в нашій лікарні, і якщо в нього є хвороба й він потребує допомоги, – ми повинні зробити все, щоб людину вилікувати.

А якщо ми не можемо вилікувати на нашому рівні, то ми маємо прикласти максимум зусиль, щоб хворий отримав спеціалізовану необхідну допомогу в обласних медичних установах вищого рівня. А якщо і цього замало, то вже існують різні національні програми в академічних Центрах і т.д.

Звичайно, є й питання, які ще не скоро вирішаться. А це і юридичні колізії, що стосуються земельних ділянок, на яких розташовані лікарні, питання балансоутримувачів споруд, багато питань по основних засобах і таке інше.

Окреме питання – це фінансування. Первинна допомога має фінансуватись з місцевих бюджетів. Другий рівень – з обласного бюджету. Відповідно третій – це національний рівень.

– Чи існують кадрові проблеми в лікарні, якщо так,то за якими спеціальностями?
– Так, нам потрібні спеціалісти: офтальмолог, неонатолог, педіатри. А щоб хорошого фахівця знайти та заохотити працювати у нас, то, в першу чергу, стоїть питання житла і звичайних побутових умов, оскільки людям потрібно десь жити. І це – головна мотивація.

Адже лікар не «нормований» працівник, котрий працює 8 годин. Часом лікар працює 24 години!

– Олександре Веніаміновичу, зараз багато говорять про прозорість та відкритість. Як справи з цим у Макарівській лікарні?
– В листопаді створена громадська рада при нашому медичному закладі, ми розробили відповідні положення. Найближчим часом буде засідання громадської ради, що бере участь в обговоренні багатьох питань, в тому числі і у фінансових (окрім лікарських таємниць – персональних даних пацієнтів), господарських питань, підрозділів та відділень.

Хочу, щоб члени громадської ради брали активну участь в роботі, не в якості контролюючого органу, а в якості партнерів, щоб допомагали у вирішенні тих чи інших питань стосовно діяльності лікарні. В тому числі її функції мають бути в донесенні інформації про діяльність лікарів та лікарні в цілому.

Для мене головне, щоб діяти за правилами і згідно з чинним законодавством на правовій платформі. А треба зауважити, що в лікарні дуже низький рівень правової бази.

Тому, щоб не було різних розмов, ми уклали цивільно-правову угоду з юридичною фірмою, спеціалісти якої нам дуже багато допомагають. Крім того, вони вже виграли більше 12 тисяч гривень для лікарні, котрі ми зобов’язані були сплатити через суд. А зараз, наприклад, ми з ними розпочинаємо претензіційну роботу, оскільки є люди, котрі лікуються в лікарні у зв’язку з кримінальними травмами – відшкодувань не було ж! А ці гроші підуть не нам на заробітну плату, а підуть на ліки, витратні матеріали, поліпшення умов перебування пацієнтів. За нашими підрахунками – це чимала сума коштів. Нам повинні були повертати кошти і фонди соцстрахування, і деякі страхові компанії, де люди були застраховані, люди, котрі не проживають в районі і котрі не в екстреному випадку потрапляють в лікарню, а в плановому порядку звертаються, а на них-то гроші не були передбачені. І над цим працюємо.

З лікарями ми обговорюємо «складних» пацієнтів, визначаємо маршрут, радимося, як краще діагностувати, як і звідки взяти додаткові ліки та засоби, щоб забезпечити хворого, оскільки люди, переважно, не мають можливості забезпечити себе всім необхідним.

– Питання про ліки. Чи всі ліки потрібно вживати, призначені лікарем, чи просто лікарі інколи для «підстраховки» призначають більшу кількість препаратів? А інколи трапляються випадки, коли лікарі призначають 10 чи 12 найменувань препаратів.
– Такого в Європі ніде немає, а для України це нормально! З цих 10-ти препаратів, лише три можуть допомогти. Звертаюсь до жителів району: в кожному лікарському засобі є інструкція. Інструкція – це Наказ! Інструкцію треба уважно читати. Оскільки, інколи лікарі можуть дозування неправильно призначити (для прикладу – розділовий знак не там, де треба, поставили), не врахували вік та вагу пацієнта, часу не вистачило, чи не врахували сумісність лікарських засобів тощо. І тому потрібно все уважно читати, як приймати: до їжі, під час їжі чи вже після.

Що ж стосується закупівель лікарських засобів для лікарні, то зараз ми формуємо локальний формуляр ліків у кожному підрозділі по основних хворобах і з відповідною лікувальною програмою згідно з протоколами і стандартами, котрі визнані і в нашій країні, і в європейських країнах, у залежності від спеціалізації.

Список ліків ми формуємо для того, щоб ми розуміли, які саме ліки потрібно лікарні закупити. З них має бути 85% основних препаратів, з якими ми працюємо. Тому ефективність витрат фінансів на ці ліки буде високою для отримання максимального результату від лікування. І ми це постійно обговорюємо з лікарями.

– Розкажіть, чи вдається економити гроші лікарні та на чому саме?
– Що стосується економічного блоку, то ми вже багато зробили. Ми знаємо, де можна економити і на чому. В останні два місяці економили на комунальних послугах. І кошти, що зекономили, використали на додаткове придбання ліків. Мало знайдете таких установ у районах, де виділяються такі суми на лікування та харчування завдяки районній державній адміністрації та районній раді.

А зараз ми намагаємось вийти на ті пріоритети, які висуває Кабмін. Це коли хворий знаходиться на лікарняному ліжку, повністю забезпечений ліками. Плануємо, що 85% пацієнтів, котрі будуть надходити по невідкладній допомозі, ми зможемо забезпечити всіма необхідними ліками та засобами.

Готуємось також до тендерних закупівель ліків через систему «ПРОЗОРРО», готуємо відповідні лоти. Це стало можливим завдяки коштам, виділеним, знову ж таки, райдержадміністрацією та районною радою. Також вдалося зробити запас ліків під кінець року, це дасть можливість місяць-два забезпечувати хворих необхідними препаратами і медичними засобами.

– Чи передбачає реформа скорочення персоналу, оптимізацію закладу?
– В даний час ми зупинились на тому, що з 195 ліжок залишиться 175. Практично та фізично ніхто від цього не постраждав з персоналу. Денний стаціонар передав 20 ліжок туди, де це більш необхідно, – на «первичку» разом з ліжками і персонал перейшов. Ми повинні були скоротити в рази більше. В нас мало бути 140 ліжок. Але ми обійшлись меншими втратами, ніж 55 ліжок. Якщо будемо грамотно працювати, то збережемо всі 175 ліжок.

– Чи планується закриття пологового відділення? Якщо ні, то чи є шанс, що в Макарівському пологовому відділенні почнуть більше народжувати, а не їздити в інші міста?
– Ми зараз придбали сучасне обладнання. Хочу сказати, що мало які райони можуть похвалитися тим, що в них є такі можливості як у нас – мати маленький перенатальний районний центр. У нас зараз дуже гарне обладнання і ще плануємо закупити. І ми зараз дуже активно почали працювати з нашими мешканцями. Гінекологи склали план виїзних прийомів по селах, також плануються виїзди і в сусідні райони.

Так, проходять зміни у відділенні. Молоді спеціалісти хочуть працювати і тісно спілкуються з центрами в Києві та переймають досвід. Є в нас і проблеми, але ми їх вирішуємо. Тому шукаємо сюди фахівця. І тут річ не в кадрових замінах, вони тут ні до чого. Ще одна розумна голова і руки нам би в цьому відділенні не завадили. І хотілось би, щоб наші жінки тут народжували. І ми все зробимо, щоб тут отримували відповідну кваліфіковану допомогу як мамочки, так і діточки.

Що ж стосується жіночої консультації, то вона як працювала, так і працює. Жіноча консультація змінюється, кадри молоді прийдуть працювати вже з лютого місяця.

– Чи планується проведення перевірок лікарів на профпридатність? Якщо так, то коли це буде?
– Постійно перевірки проводяться. Ця система конт-ролю існує на різних рівнях. Перший – самоконтроль, другий – це керівники підрозділів, третій – це контроль заступника головного лікаря з лікувальної роботи, відповідно в цьому контролі бере участь і головний лікар.

– Чи планується налагодити кур’єрську доставку платних дитячих щеплень під замовлення (пентаксим, інфандрікс). Оскільки, переважна більшість мам не задоволені якістю індійської вакцини, а робити щеплення в Києві немає можливості. В Києві таке практикується.
– Ми цим займатись не будемо, цим має займатись Центр первинної медико-санітарної допомоги.

– Чи є в лікарні книга скарг та пропозицій?
– Звичайно, є. Для цього з першого дня моєї роботи створили «скриньку довіри». І це вже початок прислуховування до пацієнтів. Проводитимемо систематично раз у квартал чи півроку закрите анкетування серед пацієнтів. Щоб вони всі думки та побажання могли висловити в анкетах. Зараз квартал моєї діяльності закінчиться, і ми будемо вивчати, які побажання та зауваження є у пацієнтів.

– Стосовно харчування пацієнтів у лікарні. Ходять чутки, що коштів на закупку продуктів на 2017 р. не передбачено. Спростуйте чи підтвердіть цю інформацію. Поясніть, за рахунок чого відбуватиметься харчування пацієнтів?
– Харчування передбачено і на це кошти виділено. В нас достатньо фінансових – можливостей для того, щоб нормально триразово лікувальним харчуванням годувати хворих. Харчування – це одна із складових лікувального процесу.

– Чи буде добудовуватись хірургічне відділення?
– Не ефективно добудовувати хірургічне відділення. Незрозуміло, чому в 2009 році це почали робити. Кожен крок має на чомусь ґрунтуватись, для початку має бути пророблена аналітична робота, а потім вже зроблені висновки, для чого це потрібно робити. Можливо, на той час була потреба в цьому? Зараз важко сказати. На сьогодні ми маємо лікувальний корпус в стаціонарному відділенні 7200 кв.м. Нам достатньо площ для того, щоб повноцінно багатопрофільно лікарня могла існувати та працювати. Приміщень достатньо навіть для того, щоб надавати допомогу і для пацієнтів з інших районів. Зараз над цим теж працюємо.

Що стосується самого недобудованого приміщення, то його долю вирішуватимуть районна держадміністрація та районна рада. Можливо, приміщення відійде до первинної медико-санітарної допомоги, щоб поліпшити роботу сімейних лікарів. Можливо, для деяких інших призначень буде використовуватись.

– В системі «ПРОЗОРРО» вказано, що на виготовлення вивіски з підсвітленням витрачено 67,1 тисяча гривень.Чи ефективно були потрачені кошти?
– Наведу приклад: людина, котра везла в лікарню дитину, потерпілу від задухи і в дитини вже були судомні синдроми, вона просто помирала, – проїжджала біля лікарні два рази і не могла знайти, де знаходиться лікарня, оскільки людина не місцева, і ніяких знаків чи вказівок немає, що тут знаходиться лікарня. В телефонному режимі пояснювали, як потрапити до лікарні.
Потім людина скаже, що їй швидше було б у Київ відвезти дитину, ніж знайти лікарню в Макарові.

Після такого випадку і було вирішено встановити цей знак. Тим більше, коли темніє на вулиці, цей знак світиться. А коли світловий день розпочинається, – він автоматично відключається. І це питання було обговорене на громадській раді ще на початку моєї роботи. Це – обличчя лікарні. Як вважаєте: чи життя дитини, чи дорослого пацієнта не вартує цих коштів?

І давайте згадаємо, що ми командою за короткий термін – два місяці! – зекономили 400 тисяч гривень по енергоносіях. І куди потім були використані ці кошти? Це – й ремонт приміщень, гардероб створили, закупили обладнання. Крім того, що купили обладнання за гроші районного бюджету, ми ще додатково на зекономлені кошти купили обладнання. У нас з’явився сучасний хірургічний інструментарій.

– Коли в реєстратурі володітимуть інформацією про відсутність чи присутність лікарів?
– Займаємось і цим питанням. Хочемо створити електронне інформаційне табло або поставити інформаційний бокс. Звичайно, треба кошти, але це необхідно людям. Це те, що турбує людей. Пацієнт прийшов, і він бачить, – до якого лікаря він може йти, і коли.

Також думаємо над створенням «колцентру», щоб пацієнти могли телефонувати та дізнаватись, які лікарі сьогодні на прийомі, а які відсутні.

– Олександре Веніаміновичу, Ви – за спеціальністю хірург. Але керівництво установою і різноманітні господарські питання забирають багато часу, який, можливо, Ви могли використати для хірургічної роботи. Ви надалі практикуватимете?
– Звичайно! І планую, що до хірургічної діяльності повернусь уже в цьому місяці.

 Бесіду вів Максим КРАВЧЕНЯ.

Додати коментар