Любов Бабенко: «На шляху до мети головне – іти!»

0

«Макарівські вісті» у черговий раз мандрують районом, гостюючи у голів сільських рад. Сьогодні пунктом призначення стала Небелиця.

– Проблеми села давно вийшли за рамки просто важливих і робочих та стали особистими, – розповідає сільський голова Любов Бабенко. – Відколи у 2005 році обійняла посаду, так і досі, вже 12-ий рік, працюю і стараюся, щоб наше село, яке має дуже древню історію, постійно оновлювалося і ставало кращим. За моєї каденції Небелицю було газифіковано, освітлено, також реконструйовано Будинок культури, який став осередком культурного життя села, закуплено нові стільці, концертні костюми, аудіоапаратуру. Відремонтовано приміщення і відкрито дитячий садочок. Здійснено капітальний ремонт приміщення сільської ради, де знаходиться ФАП, поштове відділення та бібліотека…

Благоустроєм села займаємося постійно, аби кожен, хто до нього вперше приїздить, закарбовував у памяті лише позитивні спогади. Так, у нас організований централізований збір і вивіз сміття, проведено вирізку старих аварійних тополь на території місцевого парку, а також встановлено бесідки для відпочинку жителів та гостей села, на місці зрізаних тополь плануємо висадити липи й каштани. Минулого року ми за кошти місцевого бюджету заасфальтували вулицю Дружби (Щорса), плануємо на цьому не зупинятися і сподіваємося, що за програмою «Сільські дороги», нам виділяться кошти для асфальтування вулиці Старий Шлях (Чапаєва).

Ще кілька проблем, які турбують – відсутність регулярного автобусного сполучення з райцентром та побудова пішохідного мосту в центрі села. Адже у нас воно специфічне – розташоване понад трасою Київ-Чоп і розділене нею навпіл. Тому міст – це необхідне сполучення між обома частинами Небелиці.

Що до першого питання – рейси поперевезенню пасажирів відновлювали кілька разів, але автобуси їздили фактично порожніми, тому жоден із перевізників надовго не затримався, але, правда, поїздили вони лише кілька днів, тож люди і не встигли переключитися зі звичних методів добирання у райцентр на ці автобуси.

А пішохідний міст? Оскільки ми вже закінчуємо новий генплан села, то ввели і його. Тепер усе залежить від Укравтодору. Небелицька сільська рада ще одним із першочергових завдань вбачає збереження місцевої школи та створення Небелицького НВО (об’єднання дитячого садочка і школи). Саме для цього в минулому році було замінено частину покрівлі шкільного приміщення, а також перераховано півтора мільйона на її реконструкцію.

У планах – побудувати для НВО ще й котельню на деревному паливі (для економії коштів), аби діткам завжди було тепло і затишно у школі. Вважаю, що повноцінне село не може існувати без освітнього осередка, а ми ж – перспективні!

Взагалі, нині все більше діяльність сільської ради скеровується на молодь. Для подальшого розвитку Небелиці із залученням до цього молоді, за останні 10 років було надано 67 ділянок під забудову молодим жителям села (в тому числі й атовцям), а також 48 ділянок для ведення ОСГ, розміром 1 га – працівникам соціальної сфери.

У найближчому майбутньому на стадіоні плануємо побудувати сучасний спортивний майданчик для гри в міні-футбол. Не лише ж у Макарові різноманітні чемпіонати проводити! (сміється) Так, на нашому спортивному майданчику можна буде пограти у футбол, волейбол, баскетбол, а також розім’яти м’язи на тренажерах. Місцева молодь матиме можливість з користю використати вільний від роботи час, адже здоровий спосіб життя в мільйон разів кращий, ніж бездумне ходіння по вулицях і розпиття спиртного…

Небелиця – перспективне село! У нас можуть активно розвиватися логістка, автосервіс, і навіть зараз будується нове складське приміщення під ту ж логістику. Робочих місць також вистачає – на території села реєструються і відкриваються
нові товариства, тож є перспектива створити міцне ядро із перспективною молоддю, яка буде працювати й ефективно розвивати Небелицю.

Крім нових підприємств, на території села є підприємці, що співпрацюють з нами вже роками. Це, зокрема, Небелицьке лісництво (директор Е.В.Очеретюк), пилоцех (керівник К.В.Шурда), магазин-склад – «АГТ» (керівник Д.Ю.Юрчук), три автозаправки, ТОВ «Агро-ленд» (керівник С.А.Галузін) і Товариства – «Артіль», «Терра-нова», «Ферро» (керівник О.М.Йовенко) по вирощуванню плодовоягідних культур. До речі, зазначу, що село давно славиться своїми ягодами. Це, так би мовити, візитка нашої Небелиці. (сміється) А з приходом ТОВ «Агро-ленд» і ТОВ «Полісся» наші поля, до того закинуті, нарешті засіяли соняхами, пшеницею… Тепер любо глянути на таку істинно українську красу.

У нас в селі є три учасники АТО, яким за програмою матеріальної допомоги «Турбота» виділено по 5 тисяч гривень, а також по 20 соток землі під забудову. Думаю, це найменше, чим ми можемо виразити вдячність тим, хто захищає наш спокій тут.

Основним правилом у своїй роботі вважаю: більше справ, а менше – слів. Все, що зроблено в селі – це результат співпраці з депутатами, членами виконкому, підприємствами, усіма небайдужими жителями села, і тому, користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність, насамперед, своїм виборцям, які повірили, що я зможу реалізувати проекти по оновленню села і надалі підтримують мої ініціативи. Дуже вдячна і депутатам районної ради Оксані Нечай та Миколі Нечаю, – всім керівникам підприємств і підприємцям, які своєю допомогою вносять значний вклад в розбудову нашого села.

Моє ставлення до децентралізації? Думаю, що, перш за все, потрібно подивитися на прикладі, що воно таке «децентралізація» в наших сьогоднішніх реаліях, тобто, зробити експериментальний проект в одній громаді. Таким чином, отримаємо безцінний досвід та прослідкуємо усі проблемні питання, які можуть виникнути в процесі ходу цього нововведення в нашій країні.

Спілкувалася Юлія ЗВЄРЬКОВА.

Додати коментар