Віталій Кулаковський про Петра Сиченка

0

Наприкінці цього тижня, на сторінках нашого видання ми писатимемо про Віталія Кулаковського, нашого землка, відомого історика. А на сайті, щоб ознайомити читачів поближче цією творчою людиною з’являтимуться його матеріали зі сторінок газети “Ленінська зоря”. І перший матеріал – своєрідний місток від Петра Сиченка до Віталія Кулаковського.

СТОГОЛОСА ГАМА ЗВУКІВ

Переді мною – три книжечки віршів для дітей – «Найсмачніше яблуко», «Куд-куди» і «Подякуйте землі», – випущені видавництвом «Веселка» в 1963, 1967 і 1974 роках. Вони невеличкі, мають по кілька сторінок і по десятку-півтора віршів. Та незважаючи на скромні розміри, ці збірки та вірші, опубліковані в періодичній пресі, поставили їх автора, нашого земляка, активного кореспондента «Ленінської зорі» Петра Панасовича Сиченка в ряди відомих дитячих письменників.

Заголовний вірш першої збірки «Найсмачніше яблуко» потрапив до багатьох збірників та хрестоматій, довго звучав на шкільних та клубних сценах, у дитячих яслах і садках. У цьому вірші немає менторського тону, нудного моралізування, надокучливих повчань, проте його моральний заряд до того вагомий, що однозначно його не оціниш. Всього-на-всього вісім рядків:

Раз питається Тиміш

У сусіда Віті:

– А яке з усіх смачніш

Яблуко на світі?

– Я по світу не ходив,

Але чув од мами:

З деревця, що посадив

Власними руками,

а який безмір матеріалу для виховування любові до рідної землі, до природи, до матері і зрештою – до праці!

Вірші Петра Сиченка допомагають прищеплювати дітям почуття соціалістичного патріотизму і пролетарського інтернаціоналізму, дружби, товариськості і взаємодопомоги; простоти, скромності і моральної чистоти; непримиренності о зазнайства, дармоїдства, нечесності – високі моральні якості, які притаманні свідомим будівникам комунізму.

Опріч багатого змісту й глибокого підтексту, закладеного в кожному рядку, вони вирізняються багатоголосою гамою звуків і кольорів, пластичністю, виразністю, розмаїтістю, одним словом – філігранною формою.

Крім віршів, Петро Сиченко опублікував спільно з автором цих рядків історичну повість, присвячену славнозвісній Коліївщині «Ой гук, мати гук» (головний її герой – уроженець с. Грузького Іван Бондаренко), низку оповідань та нарисів про героїчну боротьбу партизанів у роки Великої Вітчизняної війни проти гітлерівських загарбників.

Усе своє свідоме життя письменник присвятив навчанню й вихованню дітей. Три десятка років учителювання в школах Київщини (з них понад чверть віку у с. Ясногородці) за його спиною, сотні учнів, що залюбки слухали захоплюючі розповіді педагога на уроках російської мови та літератури, пішли в життя з серцями, виповненими любов’ю до художнього слова й усього прекрасного.

Коли їдеш автобусом з Києва до Ясногородки, обов’язково зустрінеш когось із його вихованців і почуєш запитання: «Ви до Петра Панасовича?» Почувши ствердну відповідь, запитувач безпремінно додасть: «Хворіє він зараз. Жаль… Дуже гарна людина». Дуже гарна людина. Ці слова – найкраща оцінка і невтомної трудової діяльності скромного, простого вчителя, і його творчого доробку, і його ставлення до жителів села, з якими зв’язав свою долю.

Хвороба змусила Петра Сиченка передчасно залишити школу, але він продовжує працювати. У день свого ювілею письменник сповнений творчих сил і чарівного натхнення. У видавництвах республіки включені до тематичних планів або чекають черги його нові збірки поезій (і не лише для малюків, а й для дорослих), повісті про партизанів, на столі лежить рукопис історичного роману про визвольну боротьбу українського народу проти соціально-економічного й національно-релігійного гноблення.

Побажаємо ювілярові невичерпної снаги, незгасного творчого неспокою, постійної уваги до його доробку широких читацьких кіл. Хай і надалі його палітра буде багатою й соковитою, а творчий шлях – широкий і безкінечний.

Нових Вам, Петре Панасовичу творчих злетів!

Віталій КУЛАКОВСЬКИЙ.

Додати коментар