Мої шкільні вчителі живуть (а про більшість, на жаль, доводиться казати: «жили», бо пішли за вічну межу в Макарові). І в нечастих, але дорогих і світлих зустрічах з ними упродовж вже десятків років підсвідомо хотілося сховатися, забутися від проблем, від гіркого досвіду. А головне – ще раз вклонитися наставникам.