Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ: НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ


Україна має багату і самобутню історію шкільної освіти, яка переосмислена у багатьох працях. Школа – це дитинство і юність, це добрі і суворі вчителі, це безліч свят, ігор, змагань, вечорів відпочинку, поїздок, екскурсій, безліч найцікавіших справ, недоступних заклопотаним земними турботами дорослим. 

Ким би ми не стали у житті – агрономом чи лікарем, військовим чи бізнесменом, домогосподаркою чи депутатом,  у кожного були свої вчителі, які допомагали нам увійти у доросле життя.

Хороший учитель – це та людина, яка не тільки досконало знає свій предмет, а й володіє величезним творчим потенціалом, вміє знайти вірний підхід до кожного учня, розвиває в дитини бажання пізнати нове і найголовніше – бажання вчитися.

Проведення уроків віддалено, відсутність безпосереднього спілкування учителя з учнем, а учня з учителем, можливості підійти учителю до дитини і надати їй допомогу в момент вирішення проблеми – ще зовсім недавно ніхто навіть не уявляв такого. Після тимчасової розгубленості всім прийшлося звикати до нових реалій. Це означало, що дітей очікує дистанційне навчання, яке передбачало особливий рівень відповідальності кожного педагога, батьків, учнів. Навчання на відстані в умовах складної епідемічної ситуації було чи не єдиним шляхом до збереження здоров’я та життя кожного учасника освітнього процесу.

Локдаун, запроваджений в Україні в березні минулого року, докорінно змінив форму навчання в школі і засвідчив, що українська система освіти не була готова працювати дистанційно. Значна частина учнів українських шкіл, в той період, не вчилися, оскільки навчальні заклади не змогли швидко перелашуватись на новий формат навчання в умовах локдауну.

Онлайн уроки майже не застосовувалися, учні,  в переважній більшості, отримували завдання від вчителів у телефонному режимі. Мені самій приходилося працювати в період лакдауну з своїм онуком, учнем четвертого, а нині п’ятого класу. У березні місяці минулого року, перебуваючи в селі Фасова, ми регулярно отримували до дев’ятої години завдання від учительки молодших класів, однієї зі шкіл м. Києва  по «Vider». До 15 години ми повинні були відправити всі виконані письмові завдання.

У січні місяці цього року працювати стало ще важче, розпочалися онлайн уроки за розкладом з різними учителями. Кожен з вчителів не тільки коротко пояснював нову тему, але й задавав багато завдань на самостійне опрацювання. Кожного дня було 6 -7 уроків, які завершувалися біля 14 години. Далі обід, прогулянка на свіжому повітрі до 16 години і виконання домашніх завдань. Зауважу, що онук хоч і закінчив 4 клас з похвальною грамотою і вважався одним із кращих учнів, проте мені регулярно доводилося йому пояснювати те чи інше завдання, допомагаючи його виконати. Онлайн урок проходив продовж 30 хвилин, учителі не встигали або ж перевірити домашнє завдання учнів, або ж досконало пояснити нову тему.

Співчуваю багатодітним сімям, у яких батьки не тільки не могли  забезпечити всіх дітей  телефонами, ноутбуками, а ще й не встигали перевіряти виконання домашніх завдань кожного з них за браком часу. До того ще й поганий інтернет-зв’язок був, тому, під час уроків, їм доводилося вибирати тему, в кого з дітей важливіші уроки. Не всі діти під час онлайн уроків виходили на зв’язок, з різних причин: не було Інтернету, проспав, не  зміг під’єднатися, набридло тощо.

Минулий навчальний рік став роком серйозних випробувань для всіх. Складні умови, в яких опинилися школа, вчителі та батьки у зв’язку з оголошеним карантином, навчили всіх швидко реагувати на виклики сьогодення, бути гнучкими та ефективними у незручних для всіх умовах.   Така форма навчання передбачала, що учні та вчителі віддалені один від одного і взаємодіють у спеціальному середовищі, використовуючи сучасні технології.

До нинішнього ж локдауну, що діяв з 8 січня 2021 року, українські школи мали належно підготуватись. В минулому році Міністерство освіти і науки України (МОН) ухвалило «Положення з дистанційного навчання» та спільно з міжнародними партнерами були розроблені курси, на яких вчителі самі вчилися і навчали дистанційно. Крім того, була створена онлайн-платформа “Всеукраїнська школа онлайн”, на якій викладалися відеоуроки для кожного класу, відповідно до навчальної програми.

Кожен заклад освіти обирав навчальну освітню платформу, яка надавала можливість розміщення матеріалу до уроків, відстеження результатів навчання, дозволила спілкуватися вчителю та учням. Використовуючи таку платформу, де б учні змогли швидко переглядати інформацію до уроку, отримувати пояснення та коментарі вчителя, переглядати завдання, які потрібно виконати, і отримувати повідомлення про терміни їх виконання, бачити свої оцінки та звернутися до вчителя із запитаннями. До речі, ми разом з онуком під час локдауну працювали  у вебсервісі «Classroom» та «Zoom Video Communications».

Учні під час дистанційного навчання обов’язково проходили оцінювання, результати якого фіксувалися як у електронному так і класному журналах. Кожен вчитель повинен був розуміти, яка відповідальність покладається на нього за рівень тих знань, які він дає учневі. Адже, кожен онлайн урок – це як вистава, а вчитель як актор на сцені, якого слухають і дивляться не тільки учні, але й батьки,  велике коло інших людей.

Однак, попри все це, проблеми з навчанням під час нинішнього локдауну залишаються. Він хоч і завершився 24 січня, але у МОН уже заявили, що учні випускних 9-х та 11-х класів повернуться до змішаної форми навчання. “Маємо бажання і наміри також відновити повноформатне або змішане навчання для школярів інших класів”, – заявив Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет.

Проте, ситуація ж з дистанційним навчанням у школах така, що не у всіх школярів є на чому вчитись. Адже дистанційна освіта передбачає наявність у кожної дитини особистого комп’ютера чи ноутбука, а також безперебійного підключення до мережі Інтернет. Особливо гостро, як уже зазначалось вище, цю проблему відчувають багатодітні родини. Проблема з доступом до програми «Zoom» дійсно існує, зокрема у сільських, а особливо у гірських районах. Інтернет та мобільний зв’язок у деяких селах поганий, і це впливає на якість навчання дітей.

Нині в Україні працює понад 16,3 тисячі шкіл. Українське міністерство з питань цифрової трансформації ще влітку провело дослідження і з’ясувало, що 60 відсотків шкіл мають підключення до Інтернету за допомогою оптоволоконних технологій, а 40 відсотків – взагалі не підключені до Інтернету. З них дві тисячі шкіл розташовані в населених пунктах, що не мають жодного оптичного провайдера. Оператори не заходять у невеличкі села через високий термін окупності таких інвестицій. Тоді мінцифри обіцяло, що школи, які не мають такого підключення, увійдуть до Національного плану розвитку широкосмугового доступу до Інтернету. У державному бюджеті на 2021 рік уряд заклав на забезпечення доступу до широкосмугового інтернету в сільській місцевості півмільярда гривень. Однак через те, що зимовий локдаун почався у січні, реалізувати це поки не вдалося.

Офіс освітнього омбудсмена радить учням, школа яких не налагодила онлайн-навчання через відсутність Інтернету, забезпечити інший спосіб комунікацій, наприклад, за допомогою телефонного зв’язку або пошти.

У тих школярів, хто таки займається онлайн, а також у їхніх батьків нині свої проблеми. У громадській організації (ГО) “Батьки SOS” відзначають, що після того, як більш-менш налагодилося онлайн-навчання, дітей і батьків турбує те, чи не порушуються їхні права на приватність. Адже для контролю за процесом навчання тепер більшість вчителів вимагає від дітей обов’язково на уроці вмикати камери та звук. Під час локдауну всі вдома і змушені працювати у невеликій квартирі всі одночасно. Тож іноді через це приватні розмови батьків чує увесь клас, і батьки не погоджуються з такими вимогами.

Батьки також скаржатьсч, що стали більш явними проблеми низької кваліфікації окремих вчителів, які не пояснюють матеріал, а дають посилання на чужі відео та презентації або припускаються фактологічних помилок під час пояснення уроку. Окремих вчителів також ще потрібно вчити працювати у нових умовах, оскільки під час дистанційного навчання старі підходи не працюють. Також потрібно ще напрацьовувати норми спілкування як дітей з учителем, так і вчителя з дітьми під час онлайн-уроків. Як свідчить статистика, середній вік українських вчителів ближче до пенсійного, тому нові методики в нових умовах даються не всім.

Офіс освітнього омбудсмена підготував пам’ятку для батьків школярів і вчителів, як реагувати на проблеми, що виникають під час дистанційного навчання. Наприклад, якщо у школі не проводять онлайн-уроки та пояснюють це технічними чи організаційними складнощами, варто нагадати директорові школи, що згідно з «Положенням про дистанційне навчання» саме він відповідальний за системно-технічне забезпечення навчання онлайн. Якщо ж  учителі не можуть проводити уроки онлайн, оскільки не володіють сучасними технологіями, школа повинна надати заміну на час, який знадобиться педагогові, щоб опанувати необхідні навички.

В Україні понад 70% батьків засвідчують, що дистанційне навчання негативно позначиться як на успішності їх дітей, так і на їх здоровї. Навчатися стало складніше через те, що на 40% більше втоми у дітей від комп’ютера чи смартфона, і все ж таки, у нас ще не так підготовлені вчителі і матеріали для такої роботи. Як засвідчують опитування вчителів, цього року буде гірший результат майже у всіх дітей, тому що і вчителі тільки адаптувалися, і діти, і не всі мають ґаджети, особливо, це стосується дітей, які живуть у сільській місцевості.

Школярі у 2020 році вже були змушені перейти на дистанційне навчання, внаслідок чого більшість батьків стали витрачати більше часу на підготовку уроків із дітьми. Зокрема, на підготовку своєї дитини до навчання батьки щодня витрачали в середньому майже 4 години. Що стосується мене особисто, то мій навчальний процес майже співпадав з навчальним процесом онука. Так як приходилося слухати майже всі онлайн уроки, а потім приймати участь у виконанні домашніх завдань. І повірте, це дуже важко як для учнів так і для батьків чи бабусь. Школу не замінить ніяка система онлай навчання, якою б вона бездоганною не була.

Як показала практика не всі діти можуть зосередити свою увагу на онлайн уроках. Так одні діти можуть, а інші не здатні зосередитися, постійно відволікаються і взагалі не сприймають таке навчання серйозно. Виходить, що  одні навчаються, а інші на дистанційному, на жаль, мучаються. У кожному класі є діти, які максимально ефективно вчаться на дистанційці, і ті, хто не вчиться взагалі.

Освітній омбудсмен України Сергій Горбачов каже, що за його спостереженнями, за останні пів року цифрова грамотність зросла сильніше, ніж за всі роки незалежності. І цей прорив тільки підкреслив недоліки системи. Для учнів запустили «Всеукраїнську школу онлайн»: чим вона відрізнятиметься від весняної? Зміст освіти є несучасним, він є застарілим. Бо якщо дитина не розуміє, навіщо їй вчитися, ти їй хоч 10 гаджетів поклади – вона буде гратися.

На жаль, багато шкіл України не були готові до такого швидкого розвитку подій. Через це введення практик дистанційного навчання є дуже важким для нашої системи освіти. Діти сиділи вдома, батьки не розуміли, що з ними робити, а вчителі у розпачі – ЗНО, ДПА та підсумкові іспити незабаром повинні були розпочатися.

Розуміючи цю тенденцію, українська онлайн-платформа для вивчення математики «Global Innovative Online School» винайшла рішення та запропонували усім школам України безкоштовне користування платформою на період карантину. Платформа має офіційний гриф Міністерства освіти і науки України, та відповідає всім стандартам шкільної програми.

Організувати дистанційне навчання в змозі кожен вчитель, адже це не важко, але результативно. Не потрібно шукати відеоуроки, розробляти схеми, вигадувати приклади розв’язку завдань, – все це вже є на платформі GIOS. Завдання складені методистами за українською програмою та схвалені МОН.

МОН запропонувало програму з дистанційного навчання «МійКлас», щоправда інтерфейс та функціонал платформи плавністю ідентичний російській платформі “ЯКлас“. Окрім того платформа «Мій клас» має багато русизмів та неякісний переклад з російської мови, а її навчальна частина не відповідає українській програмі.

Проте, окрім недоліків навчання онлайн має ряд переваг:

  1. Навчання будь-де та будь-коли. Онлайн це зручно – все що потрібно, щоб розпочати – бажання та доступ до Інтернету.
  2. Доступність навчальних матеріалів. Учень отримує усі необхідні матеріали, та має змогу повернутися до них у будь-який момент. Тож проблема нестачі чи відсутності підручників та методичок зникає.
  3. Зворотній звязок. Учень завжди має онлайн зв’язок з викладачем або репетитором, які контролюють виконання завдань та допомагають у їх розв’язанні.
  4. Зручність для викладача. Вчителі або репетитори, що займаються педагогічною діяльністю дистанційно, можуть приділяти увагу більшій кількості учні чи студентів і працювати більш ефективно, витрачаючи менше часу та зусиль.
  5. На радість батькамЗавдяки інтерактивним урокам та контролю зі сторони вчителя – дитина поринає в процес вивчення матеріалу дуже швидко.

 

Переваг онлайн-навчання можна привести багато: зростання інтересу учнів до нового цікавого методу навчання, економія ресурсів всіх учасників навчального процесу, автоматизація контролю виконання завдань тощо.

Діти сьогодні зростають у цифровому світі і для них цілком природним є цифрове середовище, яке вони використовують для отримання та обміну інформацією.

Науковий прогрес рухається із шаленою швидкістю, прогресивні країни світу поступово діджиталізуються, тому нам так само потрібно оновлюватися та рухатися вперед.

Надія Бабенко,
кандидат педагогічних наук,
с. Фасова

Tags: ,

Залишити відповідь