2 січня 1841 р. на Вінниччині народився Тадей РИЛЬСЬКИЙ, український громадський і культурний діяч, етнограф, економіст, «хлопоман», батько Максима Рильського.
У 1857 р. с. Маковище на Макарівщині у свою власність придбав Розеслав Рильський. Через кілька років власником маєтку на Макарівщині став його син Тадей Рильський.
Тадей особисто поїхав господарювати у село Маковище. Щоправда його перебування тут було не довгим. У 1876 р. Тадей Рильський продав Маковище Олексію Сусаліну.
Проте проживання Тадея Рильського на Макарівщині залишило помітний слід в його біографії. У 1859 р. Тадей Рильський засновує у Маковищі школу, віддавши під неї власний будинок. Сам викладав у ній кілька предметів.
У 1860 р. відмовися від дворянських привілеїв.
У 1861 р. разом з Михальчуком і Антоновичем заснував Українську громаду («Хлопомани»). Чудом уник арешту у 1861 р. та 1862 р.
У 1863 р. активно підтримував польське повстання на теренах сучасної Макарівщини та Бородянщини, допомогав фінансово. Знову чудом уник арешту.
Проте довго уникати арештів не міг, а тому змушений був їхати подалі від Києва на Житомирщину.
Пропонуємо Вам дізнатися про перебування Тадея Рильського в Маковищах мовою документів.
В архіві київського генерал-губернатора збереглося донесення справника на Тадея Рильського: «В городе Киеве студентû при всяком удобном случае внушают крестьянам, что дворяне и крестьяне – все равнû, и все – что кто имеет – должно быть общее. На храмовом празднике, 20 июля, в римско-католическом костеле в местечке Макарове кучера и лакеи в ожидании окончания богослужения собрались в кружок и завели разговор о предстоящем освобождении из крепостного права: «Коли то ще буде, може, і наші діди не діждуться». Слова эти были услышаны сыном помещика Розеслава Рыльского из Маковищ – Тадеем Рыльским, выходившим из костела. Он сказал: «Не журіться, люде, буде вам воля. Хоч се буде не скоро, але буде вам добре». (…) Летом старший сын помещика Рыльского Тадей целые дни проводил в полевых работах с крестьянами: жал хлеба, косил сено, сгребал окос, складывал в копны, пахал и боронил. В праздничные же дни … с крестьянами в корчмах пел песни малорусские».
Агент поліції доповідав, що Рильський з незрозумілих причин допомагає своїм кріпакам, коли ті у біді. Одному Тадей подарував воли, іншим – нові свити. Панич збирає навколо себе сільських парубків і читає їм поезії, що оспівують гірке становище кріпаків і розкіш вільного життя. На щастя, агент Мельниченко не знав Шевченка. На слідстві випливла тільки поема «Наймичка», як твір невідомого автора.
Справа поповнювалася новими свідченнями. А всьому виною – студент Антонович, що організував «комуністичне товариство» і з допомогою Рильських мав виїхати за кордон. Причому сам старий Рильський виділив Антоновичу на поїздку двісті тисяч рублів сріблом. На думку поліції, назріває селянський бунт, макарівським повітом уже ходять 02справжні легенди про Рильських. Тадей у них – захисник покривджених.
«Що нам робити?» – питали в нього селяни. «Те, що ваші діди робили», – відповідав Тадей. натякаючи на козацькі визвольні війни.
11 січня 1861 р. в київському помешканні Рильських було вчинено обшук. Наступною мала стати садиба в селі Маковище. Дізнавшись про це від прислуги, Йосип Рильський уночі помчав у Маковище палити папери брата Тадея. Поліція хапала все, навіть книги, шо належали діду Теодору. А за тиждень брати стояли перед комісією при губернаторові Васильчикові.
Тадея звинуватили в стосунках із селянами, пропаганді «комуністичних ідей про рівність», у читанні написаної Рильським «Історії України», де були такі фрази: «Статут Литовський укладали великі пани, і тому він тільки для панів і годиться…», «Як настала Хмельниччина, всі горнулись до козацтва, бо щезли пани і поділки на вищі і нижчі стани, всі піднялися на одне дію – визволитися з панського ярма».
Тадей Рильський відкинув усі звинувачення, окрім того, шо справді працював із селянами в полі, співав пісень, але пропаганди не вів. Після роботи слідчої комісії генерал-губернатор князь Васильчиков запропонував перевести братів на навчання до Казанського університету, чимдалі від України. Але тут сталося довгоочікуване скасування кріпацтва.
Тому генерал-губернатор скасував свою «пропозицію» і залишив братів у Київському університеті, встановивши за ними суворий поліційний нагляд.
І уже в лютому 1862 р. у журналі «Основа» з’явиться стаття Тадея Рильського про рік життя села Маковище, після відміни кріпосного права.
У ній Тадей Рильський на основі статистичних даних доводив про користь відміни кріпосного права як для селян, так і для держави. А завершував свій огляд автор власним віршем:
Як у нашій у славній Вкраїні
Бували колись престрашні злидні, бездольні години,
Бували й мори, і військові чвари…
Ніхто українців не рятував,
Ніхто за їх Богові молитов не посилав,
Тільки святий Бог наших не забував,
На великі зусилля, на опір тримав!
к.і.н. Віталій ГЕДЗ,
директор
Макарівського музею.