Тетяна СТУКАЛО: «САМА НАЗВА НІЧОГО НЕ ЗМІНЮЄ, ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, ХТО ПРАЦЮЄ В ШКОЛІ, ЯКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ»

0

Сьогодення нашої держави знаменується численними реформами. Зокрема, і реформами в освіті. Ми мали нагоду поспілкуватись з заступником директора Наливайківської школи – Тетяною СТУКАЛО, яка розповіла нам про життя сільської школи та вплив реформ на навчальний процес. Ми отримали відповіді на питання щодо перейменування школи в гімназію, вплив децентралізації на навчання, майбутнє випускників школи та сучасний навчальний процес в цілому.

– Тетяно Василівно, розкажіть, будь ласка, про вашу школу. Скільки учнів наразі навчається у Наливайківській школі?

– Зараз навчається 68 учнів. Тобто, у нас школа І-ІІ ступенів і дитячий садок. Для сільської місцевості наповнюваність досить приємна, хоча хотілось би, аби дітей було більше.

– А яка кількість вчителів?

– В нас 12 вчителів. В основному, вчителі вищої категорії, педагогічні працівники з досвідом. Деякі з них мають досвід більше 20-ти років, і вони не пенсіонери, а молоді, енергійні вчителі з бажанням працювати та по-новому навчати дітей.

– А яка середня заробітна плата вчителя?

– Це залежить від категорії, стажу та навантаження, за яке є певні доплати. В середньому, якщо це молодий спеціаліст, то в нього не дуже захмарна сума, а от у працівників з досвідом більш-менш хороша зарплата для сільської місцевості.

– Тобто, приблизно, скільки це виходить на місяць?

– Максимально, що можна заробити в сільській школі – 8000 грн.

– Цікаво також дізнатись, як вплине на навчальний процес перейменування школи в гімназію?

– Така освітня програма проводиться відповідно закону про освіту. Згідно нього є перелік назв закладів освіти, які перейменовуються в гімназії. Це просто зміна назви. Адже як освітній процес базувався, так він і буде базуватися. Сама назва нічого не змінює, все залежить від того, хто працює в школі, який педагогічний колектив. Багато залежить від творчості, натхнення і бажання працювати по-новому.

– А взагалі, як багато вчителів творчо підходять до своєї роботи та змінюють стандартні способи навчання?

– Знаєте, зараз навчати сучасних дітей так, як навчали нас – просто неможливо. Наскільки швидко змінюється інформаційний простір, наскільки змінились вимоги, що не вчитися, не працювати над собою – просто неможливо, адже інакше ти не зможеш працювати в школі. Вчителі зараз навчаються: проходять тренінги, вебінари, майстер-класи. Тому, що інакше дітям буде просто нецікаво. Зараз діти звичайно ж, йдуть на декілька кроків попереду нас, адже вони народжені в інший час. В науці є таке розуміння як покоління «х», «у» та «z». На даний час, у нас покоління «а». Кардинально відрізняється учень одного покоління від іншого. Тому, для того, щоб навчити та зацікавити учня, вчитель сам повинен навчитися розуміти цих дітей, бути їм не просто вчителем, а керівником в навчальному процесі. Урок, який проводили 20 років тому і урок, який проводиться зараз – це небо і земля. Зараз ми використовуємо комп’ютери, різні гаджети. Звичайно ж, хотілось би технічну базу значно кращу, але використовуємо те, що маємо. Наприклад, дякуючи новій українській школі, в нас зараз 1-ий, 2-ий класи та географічний кабінет забезпечені певними технічними засобами. І це дає змогу цікавіше, інтенсивніше проводити урок.

Та не слід забувати – ніякий комп’ютер не замінить вчителя. І коли він буде любити дітей та школу, то він буде отримувати насолоду від кожного уроку, своєї праці і не загубиться у цьому інформаційному просторі.

– Пані Тетяно, а розкажіть, будь ласка, про плани вашої школи у світлі децентралізації.

– Плани великі, аби тільки їх підтримали. Ми бачимо нашу школу і надалі в селі, тому що я вважаю, що в кожному селі має бути школа. Поки є школа – буде село. І ніколи не потрібно слухати те, що сільська школа дає знання низького рівня. Це неправда. Діти, які хочуть навчатися, будуть навчатися і в сільській, і в міській школі. І це не від назви навчального закладу залежить. Головне, аби дитині було там затишно, аби вона хотіла йти до школи та змогла отримати знання, які надалі зможе використати в житті. Я десь почула влучну фразу, яка мені дуже сподобалась: «Не можна змусити рибу лізти на дерево». Тобто, наприклад, в радянській системі діти формувались як єдине ціле, і тоді не зверталось уваги на якісь індивідуальні особливості. Зараз завданням школи є не зробити відмінника, наповненого знаннями, а знайти в кожній дитині якусь «родзинку» та талант. Та найголовніше те, аби дитина була пристосована до життя. Щодо ОТГ, плануємо, що наша школа буде плідно працювати далі і навчати діток.

– А яка наразі співпраця з органами влади? Чи долучаються вони до поліпшення умов навчального процесу в школі?

– Сьогодні без співпраці школа не може повноцінно функціонувати. Взагалі, школа тримається на трьох китах: діти, вчителі та батьки. А також, тримається на співпраці з органами самоврядування. Зокрема, наша школа плідно співпрацює з головою села – Мариною Радченко, яка завжди йде назустріч та підтримує в усіх починаннях. Тому, що як такого фінансування від держави ми не маємо. Все це робота директора – знайти спонсора, який зміг би допомогти. Адже ніхто не запитає : «Де ти взяв?» Запитають лише: «Чому не зробив?» Тому, ми співпрацюємо з районною владою, збоку якої була певна допомога у відкритті кабінету географії. Але для того, щоб підтримувати у навчальному закладі затишок, давати потужну інформаційну основу для учнів – для цього кошти не надходять. Допомагають школі також і батьки. А якийсь дріб’язок, то іноді платимо і самі, з власного гаманця. Також, ще є незакінчене питання щодо того, що в нас була програма ПРООН, згідно якої влада та Європа виділили кошти для купівлі котла на дровах у нашу школу. Так як ми не знаємо, як у нас складуться справи з газом та чи зможемо ми це все оплачувати. Тому, що коли буде автономія шкіл, держава не зможе нам виділяти такі великі кошти на опалення. Тому, разом з органами влади та вчителями ми проробили цю роботу, і тепер в нас є така альтернатива опалення. Справді шкода, що на сьогодні сільська школа залишилась за межами уваги держави. Звичайно, потужності в нас не ті, гуртків не так багато. Просто немає бази, аби їх проводити. Але от, наприклад, діти в нас дуже люблять «Джуру», походи та різний активний відпочинок. Тут ми виходимо зі своїх можливостей. В цьому нам допомагає ПП «МАКАРІВ-АгроБуд», що знаходиться на території нашої сільської ради.

Вони теж виділяють кошти, наприклад, на відпочинок дітей. Також, цього року в нас був змінений вхід до школи. Таке оновлення профінансувало це підприємство, зокрема його голова Ігор Чумак.

– А от на Вашу думку, міським школам в фінансовому плані легше?

– Мабуть, навряд чи. Я думаю, що ми в однакових умовах, просто в міських школах більша кількість дітей, тому, можливо, там потужніша співпраця з батьками. Не можу точно сказати, але, можливо, в Києві більше фінансування.

– Також, цікаво почути про майбутнє випускників 9-го класу. Розкажіть, будь ласка, про них детальніше.

– В основному, наші випускники 9-го класу обирають спеціальні заклади, рідко хто з них йде закінчувати 11-ий клас в Макарівські школи. Здебільшого, це ті, хто хоче стати лікарями. Інші ж відразу після 9-го класу успішно вступають до різних навчальних закладів. Такого випадку ще не було, що дитина з нашої школи не потрапила на навчання в коледж. Інколи навіть надходять і подяки від коледжів, де навчаються наші діти, за їх старанність та відповідальність. І це, безумовно, дуже приємно. Хочеться від себе побажати учням 9-го класу, аби на їхньому життєвому шляху завжди траплялись добрі люди і щоб вони ці паростки дружби, відповідальності, що отримали в школі зберегли і виростили.

– А які навчальні заклади найчастіше обирають випускники вашої школи?

– Насправді, різного профілю. В основному, це бухгалтерія, робота в банку. Також, користується попитом і Немішаєвський коледж. Там діти отримують освіту сільськогосподарського призначення. Потім, наші випускники успішно працюють в сільських господарствах нашого району. Також, популярними для наших випускників є коледжі «Україна», «КРОК», Коледж інженерії та управління НАУ.

– Чи були серед ваших випускників медалісти?

– У нас не може бути медалі, тому що у нас школа І-ІІ ступенів. Наша школа може видати лише свідоцтво з відзнакою. Кожного року в нас є учні, які отримують такі свідоцтва.

– А немає в планах подовження навчального процесу у Наливайкіській школі до 11-го класу?

– Ні, тому що у нас школа розрахована на базовий рівень. Вона будувалась саме для І-ІІ ступенів. Хоча, все можливо.

– А розкажіть, будь ласка, про успіхи гуртків вашої школи. Я чула, що багато нагород отримували і танцювальний колектив, і гурток футболу саме з Наливайківської школи.

– На базі нашої школи є 9 гуртків різного спрямування. В основному, це гуртки естетичного, спортивного та оздоровчого спрямування. Дуже користується попитом гурток футболу, в якому особливо дівчатка – великі футболісти. Вони кожного року на районних змаганнях отримують призові місця. Також, відомим є танцювальний колектив «Посмішка». Цього року він виступав на обласному рівні та представляв наш район. Це досить приємно, адже це великі досягнення. Також, в нас є гурток мистецького характеру, яким керує Борис Прудивус. Там діти займаються випалюванням на дереві, майструють різні вироби з дерева і теж на певних районних конкурсах представляють свої роботи. Досягнення є, нам є чим похвалитись, і я сподіваюсь, що далі буде тільки краще.

– А чи є спонсори у якихось гуртків? Чи все працює з ініціативи дітей та вчителів?

– Ми не маємо спонсорів. Це все на плечах вчителів та батьків. Взагалі, кожна школа має певну кількість гуртків, ведення
яких оплачує держава. Тобто, за це вчитель отримує заробітну плату. А от як зацікавити дітей відвідувати гурток, зробити працю в ньому плідною – це вже залежить від вчителя. Наприклад, в нашій школі є Тетяна Булах, яка веде гурток футболу та «Джуру». Вона дуже енергійна, справді любить спорт і тому веде за собою діток. Також, хочу відмітити нашого педагога-організатора – Катерину Чубакову. Вона не просто любить, вона марить танцями. Ця людина сама вся в танцях, ночами не спить, адже придумує, шукає якісь оригінальні ідеї, які зможе разом з дітьми втілити в танцях. Тому, відповідно, її натхнення, бачення та творчість запалюють дітей.

– Зрозуміло. А, на Вашу думку, як багато залежить від директора школи та заступника директора в діяльності школи?

– Я думаю, що багато залежить від директора та заступника. Тому що організувати, керувати, контролювати – такі слова, які завжди повинні бути присутні в роботі. Для того, щоб створити затишок та комфорт в школі, директор має багато працювати. Це також і співпраця з громадськістю, спонсорами, тощо. Для цього потрібна енергія, бажання, прагнення і найголовніше – любов до школи. Не просто до дітей чи педагогічного колективу, а саме до школи. Директор і заступник мають мріяти та бачити школу з кожним роком все кращою і кращою. Дуже багато залежить саме від людини, адже вона має бути готова вкладати багато зусиль та часу в діяльність школи. Це не просто покликання, це стан душі.

Спілкувалася Євгенія ВОНСОВСЬКА.

Додати коментар