Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ДУХОВНІ ЦІННОСТІ


Дядя Вася – про війну, Україну і… кохання.

І справді, як уже написала у соцмережах Людмила Бойко, 14 липня у Центрі соціально-психологічної реабілітації відбулася дуже гарна подія – зустріч з поетом, патріотом і воїном-добровольцем Василем Близнюком. Він живе у с. Фасова на Макарівщині, але сам у Бородянському Центрі, як, до речі, багато хто, знайшов добрих друзів, близьких по духу людей, які й допомогли відредагувати, скласти до купи і випустити у світ перші кілька сигнальних примірників його поетичної збірки «Рядки, народжені душею…»

Василь Близнюк ніколи не думав, що у 58 років знову доведеться вдягти військовий однострій. Після школи, відслуживши два роки у прикордонних військах, пов’язав своє життя з технікою. Двадцять років крутив «баранку», ще близько десяти – керував транспортним підприємством. Виховав двох доньок і сина.

Щасливе мирне життя перервала війна. Василь Зиновійович пішов добровольцем на фронт і одразу опинився на передовій…

«Писав у перервах між боями, – розповідає поет. – Спочатку мої вірші розміщували на дошці об’яв. Хлопці читали і  перепитували: «Це ти написав, дядя Вася?» Так вони називали мене, бо були значно молодші. Потім бачив: кількість бажаючих прочитати збільшується…»

І на війні хлопцям потрібна поезія. Вона зародилася у душі Василя Близнюка ще до початку подій на сході. «Наче містика якась, – говорить воїн-доброволець. – Почали снитися сни, що читаю вірші. Не Шевченка, і не Глазового. Щось нове. Зрозумів, свої. Ті сни повторювалися, а я, копаючи землю під грядки, чи доглядаючи за маминими квітами, ловив себе на поетичних думках. Біг до хати, записував, а тоді брав на город не тільки лопату, а ручку і зошит, щоб не «бігати зайве… Мені наче хто надиктував рядки».

Красивий, хоч уже й не молодий чоловік, воїн помітно хвилювався. Стільки уваги, стільки гарних слів, певне, йому ще не говорили. Його поезія того вартувала. Правдива, чиста, від самого серця… І досконала, як у відомого поета. І про війну, і про любов – не з книжок, із життя.

Цього дня йому дякували за творчість директор Центру СПРН Людмила Бойко, заслужений лікар, хірург, людина-легенда знана серед воїнів як «Айболіт» – Всеволод Стеблюк, т.в.о. військового комісара району Роман Груша, волонтер, керівник ГО «Спілка учасників бойових дій Макарівщини» Оксана Герасименко, представники Всеукраїнської творчої спілки Конгресу літераторів Галина Герасименко та Марія Верховець, дружина місцевого поета і письменника Олексія Верховця – Ніна, дружина воїна АТО з с. Коцюбинське Ніна Чижевська, т.в.о. головлікаря Київської обласної психоневрологічної лікарні № 2 Тетяна Пономаренко.

Вірші Василя Близнюка, без перебільшення, лікують: воїнів від стресів, перенесених дружин – від нерозуміння дій і  вчинків чоловіків, матерів – від горя, тих, хто, не був на війні – від байдужості. Присутні дякували за це йому, а він дякував колективу Центру, що став для нього маленькою сім’єю.

Чи піде Василь Близнюк знову на війну? «Я однією ногою тут, а другою там – біля своїх хлопців…»

МИТЬ
Життя у Всесвіті, як мить,
На світ з’явилось – вже горить.
В кого димить, в кого палає,
Поки гориш – життя триває,
Вогонь життя не затухає.
І кожен з нас того не знає,
Що нас у Всесвіті чекає.
Якщо життя твоє горить
І ти цінуєш кожну мить,
Ти за вогонь життя тримайся,
На гріх людський не піддавайся.
Цінуй прожиту кожну мить,
Умій любов’ю дорожить.
Любов на світі нас тримає,
Поки живе – життя палає.
Життя у Всесвіті, як мить,
Любов нехай завжди горить.

Тетяна ПАТЛАЙ,
Бородянка.

Tags: , ,

Залишити відповідь