ГРОШОВА СИСТЕМА МАКАРІВЩИНИ ПІД ЧАС ГІТЛЕРІВСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

0

Нині багато написано про війну, але як жилося на окупованій території сказано недостатньо. На сільській території можна було скористатися дарами присадибної ділянки (якщо не відберуть). А тому питання «працювати або не працювати на німців», можна сформулювати і по іншому – «жити чи вмерти». Організована німцями на окупованій території грошова система, містила в собі кілька видів грошей. Хочеш не хочеш, а населенню доводилося користуватися створеної окупантами грошовою системою. Про окупаційні гроші і піде мова у нашій статті.

Німецька грошова система складалася з «військових грошей» і «окупаційних грошей». Щоб не використовувати на захопленій території свою валюту, Райх випускав нічим не забезпечені грошові знаки використовуючи для цього найменування своєї валюти і на своїй мові. Вказувалися основні ознаки – герб, місце випуску і т.д. Ці незабезпечені грошові знаки вводилися примусово, причому з підвищеним курсом по відношенню до грошей захопленого держави. Такі грошові знаки прийнято називати військові гроші (окупаційні райхсмарки). Райсхмаркі випускалися не від імені Німецького банку, а від імені Головного управління державних кредитних кас і забезпечувалися вони чеками, векселями, товарними та цінними паперами, а не гарантією центрального банку та держави і робилося це лише для заспокоєння населення. Окупаційні райхсмарки випускалися номіналами в 5 пфенігів, 1, 2, 5, 20 і 50 райхсмарок (вони були пронумеровані, але не мали дати випуску). На квитках номіналами в 2 і 5 окупаційних марок спочатку проставляється тиснений штемпель зі свастикою, але потім (при збільшенні їх надходжень до звернення в окупованих країнах) штемпелювання було припинено.

На захоплених територіях дозволялося випускати свої грошові знаки на мові і з національними ознаками, характерними для грошей захопленої країни, але без герба та інших атрибутів. Українські карбованці (випущені в Рівному) були на німецькою та українською мовами, але без герба України. Такі грошові знаки, випущені від імені уряду окупованих країн називаються окупаційні гроші. Окупантам було важко швидко створити необхідну грошову масу, тому скоро було дано дозвіл на користування радянськими грошима. Таким чином німецька влада зберегли за національною валютою – радянським рублем – силу законного платіжного засобу нарівні з окупаційними марками. 1 марка прирівнювалася до 10 рублів. Для довідки, перед війни одна німецька марка  коштувала 2 крб. 20 коп. Навесні 1942 р. в Рівному було створено Центральний емісійний банк України (Zentralnotebank Ukraine), а в інших великих містах райхскомісаріату «Україна» його філії. Було прийнято рішення випустити «національну» валюту – «карбованець». Це повинно було підкреслити «самостійність і незалежність» України. Створювалися карбованці німецькими художниками. Рівненські карбованці – були на німецькій та українській мовах, з ознаками, характерними для України, але без герба та інших національних атрибутів. На карбованцях друкувалися звичні радянським людям символи і зображення – хлопчика в шапці вушанці, дівчини з букетом польових квітів, молодиці з колосками пшениці, робочого, шахтаря, моряка, селянки, лабораторного працівника. Це і були «окупаційні гроші». 5 березня 1942 р. було прийнято рішення про випуск грошових знаків для райхскомісаріату «Україна», а 10 березня приступили до їх друкування. Карбованці друкувалися в одній із друкарень Reichsdrukerei в Берліні. Папір був з водяними знаками, але гіршої якості ніж у окупаційних райхсмарок. Були надруковані банкноти номіналом в «1», «2», «5», «10», «20», «50», «100», «200» та «500 карбованців» (на всіх стоїть дата «10 березня 1942»). Карбованці увійшли в обіг з 1 липня 1942 р.. Гроші нічим не забезпечувалися і на них були відсутні відповідні написи. Купюра номіналом в 2 крб. в обігу не з’явилися. На лицьовій стороні купюри весь текст розміщувався тільки німецькою мовою: номінал друкувався цифрами і словами: Ein (Zwei, Funf, Zehn, Zwansing, Funfzing, Hundert, Zweihundert, Funfhundert) KARBOWANEZ; Один, (два, п’ять, десять, двадцять, п’ятдесят , сто, двісті, п’ятсот) карбованців. Зазначені дата і місце випуску, найменування випускового банку: «Ausgegeben auf Grund der Verordnung vom. 5. Marz 1942. Rowno, den 10. Marz 1942 Zentralnotebank Ukraine». «Видано на підставі розпорядження від 5 березня 1942. Рівне, 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна». На кожному квитку, на німецькій мові є підписи, уповноваженої особи банку та штамп (печатка круглої форми): традиційний німецький орел зі свастикою в лапах, обрамлений по колу написом «Zentralnotebank Ukraine». У правому кутку нижнього поля банкноти червоним кольором вказані серія і номер. Над числами в декоративних рамках розташовані портретні зображення. Подібно райхсмарці, серії та номера на рівненських карбованцях позначалися за допомогою цифр. Зворотний бік однаковий для всіх банкнот: написи на двох мовах – німецькій і українській, що позначають номінал банкноти, найменування банку і попередження про покарання за підробку. Вгорі німецькою мовою напис: «Zentralnotebank Ukraine» (Центральний емісійний банк Україна), в іншому ряді надана величина номіналу прописом і слово «Kаrbowanez» (карбованець), а нижче зліва попередженням з приводу виготовлення підробок: «Geldfashung wird mit Zuchthaus bestraft» (виготовлення фальшивих грошей карається в’язницею), праворуч українською мовою: «Фальшування грошових знаків карається тюрмою». У центрі великою цифрою величина номіналу і нижче повторення написів українською мовою.

У зв’язку з випуском карбованців жителі райхскомісаріату «Україна» були зобов’язані 25 липня 1942 р. обміняти (здати) готівкові радянські грошові знаки номіналом від 5 радянських рублів і вище на рівненські карбованці. Квитки в 1 і 3 рублі нарівні з розмінною монетою з обігу не вилучалися. Гроші мінялися з розрахунку рубль за карбованець. Володарі великих сум зобов’язані були довести звідки і ким отримані гроші. Тому власники таких сум повинні були шукати способи обміну. На руки видавалося не більше 200 карбованців, а на решту понад суму видавалася банківська розписка. Як і коли по ній можна отримати гроші не пояснювалося. Тим хто здав радянські гроші видавався документ «Empfangsbestatigung» (Посвідчення відбору). Після грошової реформи в обігу залишилися карбованці, окупаційні марки і німецькі цинкові та бронзові монети в 1, 2, 5 і 10 пфенігів, радянські гроші номіналом в 1, 3, 5 крб. і розмінні монети номіналом в 1, 2, 3, 5, 10, 15 і 20 копійок. Неофіційно використовувалися і радянські червінці.

Заробітну плату видавали у трьох валютах. 3 липня 1942 р. киянка І.О. Хорошунова запише у своєму щоденнику «Вчора заробітну плату видали на третину радянськими, на третину українськими, на третину німецькими грошима. Спробуй розібратися…».

Великим здивуванням для автора стало віднайдення в с. Калинівці Макарівського району четвертої валюти періоду німецької окупації. Довгий час про неї не було жодної інформації. Але після тривалих пошуків вдалося з’ясувати історію її походження. Дослідник З.В. Атлас повідомляє про те, що в період окупації поряд з трьома валютами в обігу перебували і німецькі грошові знаки в 1, 2, 5 і 10 пфенігів, але він не пояснює, що це за знаки і чому вони виражені в пфенігах, тоді як всі квитки кредитних кас виражені в марках (крім купюри в 50 пфенігів). Історик Б.В. Сенілов зазначає, що мова в даному випадку йде ще про один вид військових грошових знаків, що були у розпорядженні німецьких збройних сил під час війни, названих ним військовими або армійськими грошима. Вперше ми знаходимо згадку про появу цих грошей в обігу серед військовослужбовців німецьких військ, що окупували навесні 1941 р. Грецію. Але більш широке застосування вони отримали на захопленій території СРСР, доповнивши і без того значну емісію квитків імперських кредитних кас. Першим видом названих грошових коштів були так звані «Behelfszahlungsmittel fur die Deutsche Wehrmacht» (платіжні засоби забезпечення для німецьких збройних сил). Призначалися вони для військовослужбовців військових частин, забезпечуються товарами по лінії інтендантських та інших армійських служб. Зрозуміло, що таке постачання було дешевим, що проходили за рахунок трофейних, а часто і награбованих товарів і майна у населення захоплених країн. Тому номінал зазначених коштів був переоцінений і відповідав 1/10 фактичної вартості, за якою продавалися товари, тобто грошовий знак в 1 пфеніг реально коштував 10 пфенігів. Ці знаки випускалися купюрами в 1, 5, 10 і 50 пфенігов та 1 і 2 райхсмарки; вони були односторонніми без дати випуску.

У Калинівці на горищі одного з будинків довгий час зберігалася купюра випуску армійських грошових знаків другого виду, які змінили під кінець війни (з початку 1945 р.) платіжні засоби забезпечення для німецького вермахту. Нові грошові знаки під назвою «Verrechnungssein fur die Deutsche Wehrmacht» (розрахункові знаки німецьких збройних сил) були випущені Головним управлінням імперських кредитних, кас для військовослужбовців військових частин при виїзді (транзиті) за кордон. На них повинні були обмінюватися німецькі та інші окупаційні гроші, раніше отримані військовим персоналом. Залишаючи Німеччину, солдати вермахту на територіях завойованих країн отримували на ці розрахункові або інші (місцеві) гроші. Нові армійські знаки випускалися чотирьох номіналів в 1, 5, 10 і 50 райхсмарок; на лицьовій стороні мали напис « Для німецького вермахту, випуск в Берліні, 15 вересня 1944 р.». На зворотному боці розписаний порядок їх застосування, зокрема вказується, що поза межами Німеччини вони можуть використовуватися на закупівлі та платежі лише персонально військовим німецької армії і в інших країнах їх звернення заборонено. На відміну від першого виду військових знаків ці знаки, виписані в райхсмарки, за своїм номіналом відповідали при обміні їх фактичної купівельної спроможності. Нині для автора залишається нез’ясованим питання як ця бона потрапила на Макарівщину у 1945 р.

Окупаційні карбованці не користувалися особливим попитом у населення, більш цінувалися німецькі марки та військові гроші. Ціни на окупованій території України вказувалися в карбованцях, під якими розумілися як радянські рублі, так власне й карбованці. Кілограм хліба на базарі коштував 100-170 крб., обід в приватному кафе 30-100 крб. Через те, що радянський рубль ходив по обидві сторони фронту і курс райхсмарки був штучно завищений, ціни на радянській стороні були нижче. При звільненні радянськими військами окупованої територій Макарівщини ціни на базарах впали в 2-3 рази. Своєрідним індикатором положення на фронті, служив курс німецьких грошей по відношенню до радянського рубля. На чорному ринку він дорівнював «офіційному» в період найбільших успіхів німецьких військ (у 1942 р.). З наближенням лінії фронту курс карбованця і марки по відношенню до рубля ставав все нижче і нижче. Обвальне падіння курсу відбулося влітку 1943 р. перед визволенням району в листопаді 1943 р.

Віталій ГЕДЗ.

Додати коментар