КАЛЕНДАР НЕБЕСНИЙ І ЗЕМНИЙ. СІЧЕНЬ 2020

0

СІЧЕНЬ – 2020 2020-й, як відомо, є роком високосним. Історично так склалося, що багато людей вважають високосні роки невдалими та навіть нещасливими, очікуючи від них усіляких лих і негараздів. Не будемо наслідувати їхній приклад. І хоча нікому зі смертних поки що достеменно не відомо, яким виявиться цей рік для Землі, вже зараз можна із певністю стверджувати, що в небесну «книгу» він впише непересічну яскраву сторінку. «Винуватцями» цього будуть передусім найближчі планети Венера та Марс, які відзначаться винятково сприятливими умовами своєї видимості.

Місяць:
у першій чверті – в п’ятницю, 3 січня; повний – у ніч із п’ятниці, 10-го, на суботу, 11 січня; в останній чверті – у п’ятницю, 17 січня; новий – у ніч із п’ятниці, 24-го, на суботу, 25 січня.

Рік, що минає, у цілому був несприятливий для спостережень планет, проте ситуація у 2020-у в цьому сенсі  зміниться кардинально. Без великого перебільшення можна стверджувати, що Новий рік пройде під знаком найяскравішого зореподібного (і взагалі третього за блиском після Сонця та Місяця) світила небозводу – планети-красуні Венери. Як планета внутрішня, тобто орбіта якої лежить до Сонця ближче, ніж земна, Венера протягом тривалого часу перебуває на небесному склепінні неподалік денного світила, ховаючись у його яскравому промінні (так було, наприклад, упродовж більшої частини 2019 року). Для настання сприятливого періоду її видимості необхідне вдале поєднання кількох факторів. Крім того, що планета має перебувати на близькій до максимально можливої кутовій віддалі від Сонця, вона ще й неодмінно повинна розташовуватися на небосхилі північніше денного світила. Тільки в такому разі ми, мешканці помірних широт Північної півкулі, можемо спостерігати її на тлі темного неба достатньо високо над обрієм. Подібне, як і все надто хороше, трапляється нечасто.

Проте якщо все ж трапляється…

Венеру можна було бачити після заходу Сонця в останні місяці 2019-го, але тоді вона лише нетривалий час виблискувала низько над південно-західною ділянкою горизонту. Та вже з початком січня умови щоденної видимості Вечірньої Зорі стануть цілком сприятливими, адже вона ховатиметься за південно-західний небокрай приблизно через три години після денного світила. Понад те, до кінця місяця цей інтервал збільшиться ще майже на годину. У вечірній час за відсутності хмарності Венеру буде важко не помітити, адже за блиском вона складе гідну конкуренцію навіть «молодому» Місяцю, поблизу якого опиниться 28 січня. Даний надсприятливий період вечірньої видимості планети триватиме до червня; натомість починаючи з липня Венера «перевтілиться» у Ранкову Зорю – відтоді розпочнеться не менш феєричний період її ранкової видимості.

У другій половині Нового року найяскравішу планету на небесній «сцені» гідно підтримає «войовничий» Марс, особливо сприятливі умови нічної видимості якого настануть у першій половині жовтня. Поки що ж «вогненна» планета через свій надто скромний блиск на тлі зоряного неба майже нічим не вирізняється. У другій – на початку третьої десятиденки січня у південно-східній частині ясного передсвітанкового небозводу Червону планету можна буде спостерігати дещо північніше її «альтер его» за кольором зорі Антарес, «головної» у зодіакальному сузір’ї Скорпіон; при цьому за яскравістю Марс поступатиметься останній приблизно у півтора рази. Людський шлях пізнання навколишнього світу завжди супроводжувався словом. Усі свої відкриття і перемоги на цьому шляху людина неодмінно позначала засобами мови, тобто давала їм назви. Без цього годі було й думати про накопичення знань, про їхню передачу наступним поколінням.

Небесні об’єкти, звичайно, винятком не були, і нині їхні назви є одним із найяскравіших і найбарвистіших пам’ятників історії людства. На теперішній час власні назви закріплені за 275 переважно найпомітнішими зорями, причому 80 відсотків цих назв мають арабське походження, близько 15 відсотків – грецьке та приблизно 5 відсотків – латинське. Найдавніші відомості про нині вживані назви зір дійшли до нас із VIII століття до нашої ери. У поемі «Роботи і дні» давньогрецький поет Гесіод згадує дві найблискучіші зорі, котрі можна було бачити з території стародавньої Греції, – Сиріус і Арктур. Перша з них є найяскравішою зорею всієї небесної сфери загалом, а довгі січневі ночі – найкращим часом для її спостережень: на початку місяця вона мінитиметься усіма барвами веселки над точкою півдня близько опівночі, в кінці – приблизно о 22 годині.

5 січня наша планета пройде найближчу до Сонця точку своєї орбіти. Цього дня Земля, природно, отримуватиме від денного світила найбільше тепла, однак левова його частина перепаде Південній півкулі, де зараз у розпалі літо…

20 січня Сонце перейде із зодіакального знака Козорога (Capricornus) у зодіакальний знак Водолія (Aquarius).

Володимир БЕЗУГЛИЙ,
аматор астрономії.

Додати коментар