Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ЮВІЛЕЙ НАШОЇ ШКОЛИ


30 листопада Лишнянському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок» виповнилося 70 років.

У центрі села Лишня, на пагорбі, у каштановім віночку красується найважливіша споруда місцевості – наша школа. В цьому році ми святкуємо її ювілей – семидесятиріччя. Не кожна школа може зберегти свою міць і красу до таких років!

Перша згадка про наше село була датована приблизно XVI–XVII ст., а саме – в 1613 р. За архівними 1746–1750 рр., Лишнянськими землями володів Бишівський домініканський монастир.

У 1798 р. прихожани нашого села збудували церкву, яка не утворювала окремої парафії і вважалася приписною. Наявність храму послужила приводом для відкриття церковнопарафіяльної школи.

Уже в 1860 р. місцеві миряни спорудили і відкрили при церкві трикласну приходську школу, яка знаходилася в маленькому будиночку в центрі села. В ній було тільки дві кімнати: в одній навчалися діти, а в іншій жив учитель. В школі налічувалося 25–30 учнів. Три рази на тиждень приїздив піп із сусіднього села Пашківка та вчив дітей Закону Божого.

Після встановлення радянської влади та колективізації діти селян відвідували семирічну школу, що являла собою просту
селянську хату. Тому і поставало питання про нове приміщення школи – просторе, світле.

Будівництво нової школи розпочалося в 1939 р. силами колгоспних майстрів. Уже були вимурувані стіни, зроблено перекриття, залишалося звести дах і школа була готова зустрічати дітей 1 вересня 1941 р. Та криваві події війни надовго перекреслили ці сподівання…

Гітлерівці, вдершись в село, пограбували та знищили фізичний і хімічний кабінети старої школи та перетворили приміщення новозбудованої школи на склад. Темною пусткою стояла вона серед села у воєнні та повоєнні роки, очікуючи світлих днів. І нарешті вони настали! Слідом за перемогою над окупантами взялися лишнянці відбудовувати школу. І вже 1 вересня 1949 р. тут відсвяткували новосілля. Більше 90 першокласників сіли за шкільні парти!

Минали роки. У 1953 р. наша школа отримала статус середньої, а в 1956 р. відбувся перший випускний вечір. 56 випускників з гордістю отримали атестати, переважна більшість стали студентами ВНЗів.

Лишнянська школа за роки свого існування дала світові людей різних професій: агрономів, бухгалтерів, педагогів, поетів, науковців, лікарів, промисловців та робітників різних сфер діяльності, які своєю працею прославляли рідну школу, рідну землю.

У нашій школі працювало багато вчителів, які навчали та виховували не одне покоління. Та розповісти хочу про вчителів, які значну частину свого життя віддали дітям: педагогів-митців, творчих талановитих майстринь та педагогів сьогодення, які є послідовниками і продовжувачами їхньої справи. Вчителів, які передають свої вміння та любов до народних традицій молодому поколінню, які є патріотами своєї країни до глибини душі.

Людмила Вітковська – працювала в Лишнянській школі з 1989 р. до 1997 р. Викладала уроки образотворчого мистецтва та заснувала гурток декоративного розпису – дитячу студію «Червона калина».

З перших занять діти змогли збагнути всю красу її мистецтва. В роботах майстрині учасники студії побачили любов до природи, до народної казки та пісні. Свою творчість і любов до народного мистецтва художниця передавала вихованцям студії. Однією з кращих учениць Людмили Владиславівни була Наталія Шевчук, яка закохалася в малювання. З-під її пензля вилітали чарівні птахи, в казковому лісі блукали дивовижні звірі, у фантастичних садах тьохкали українські соловейки.

Після закінчення школи Наталія здобула професію вчителя, але малювати не припинила. Сьогодні – це талановитий і творчий педагог Лишнянського НВО – Наталія Кириленко, яка після закінчення фізико-математичного факультету НПУ імені М.П. Драгоманова повернулася працювати до рідної школи. Свою любов до малювання передає учням на уроках мистецтва.

Софія Керусенко працювала вчителем початкових класів Лишнянської школи; була керівником народного фольклорного колективу «Сік землі»; місцева майстриня-вишивальниця. Софія Опанасівна народилася в січні 1942 р. Дитинство припало на тяжкі повоєнні роки, але талант вишивати та співати не полишав її. Вишиті руками Софії Опанасівни рушники, картини, ікони, подушки були представлені на виставках місцевого та районного Будинків культури, подаровані храму Преподобної Параскеви Сербської, передані в дарунок гостяміз Європи.

У 1988 р. вона створила дитячий фольклорний ансамбль «Чорнобривчик». Протягом багатьох років Софія Опанасівна була учасником хору Лишнянського Будинку культури, до складу якого, на той час, входило багато вчителів школи. Тепер послідовниками її талантів є вчитель мистецтва Наталія Кириленко та вчитель початкових класів –Тетяна Лозовенко. Ці педагоги перейняли любов до вишивання і створюють красу на рушниках, картинах та сорочках. Але не тільки вишивають наші педагоги, вони ще дуже гарно співають. Вже четвертий рік, як педагоги Лишнянської школи О. Шевчук, Н. Кириленко, Л. Цюра, Т. Лозовенко, Ю. Ісакова, Ю. Багінська та І. Коляденко є учасниками ансамблю української пісні «Чарівниці».

Наша землячка Марія Даниленко народилася 2 липня 1938 р. Все своє життя захоплюється народною піснею. Це надихає її на власну творчість: писати вірші, казки, легенди, пісні та малювати. Закінчивши Лишнянську середню школу, вступила до Ржищівського педагогічного училища на вчителя початкових класів.

6

В 1971–1972 рр. працювала в Лишнянській середній школі вчителем української мови та літератури, за цей період створила ансамбль народної пісні, до якого входили вчителі рідної школи. Творчість Марії Іванівни – яскрава сторінка в історії народного мистецтва Київщини. Свою любов до малювання, до написання віршів та пісень Марія Іванівна успішно передає молодому поколінню.

Лишнянська школа мала, має і матиме ще не в одному поколінні педагогів – митців народного мистецтва, які славитимуть наш край!

З ювілеєм, рідна школо!

Наталія КИРИЛЕНКО,
вчитель мистецтва Лишнянського НВО.

Від редакції:

Лишнянська школа одна з небагатьох, яка не була закрита гітлерівцями під час окупації. З 1941 по 1943 р. вона мала назву Лишнянська народна школа. Про діяльність закладу збереглися документи в Державному архіві Київської області.

Tags: , ,

Залишити відповідь