Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ІСТОРІЯ ЄВРЕЙСТВА В МАКАРОВІ


27 січня щорічно відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Він був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді 2005 р. Саме 27 січня 1945 р. війська 1-го Українського фронту визволили в’язнів найбільшого нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау в м. Освенцім (Польща).

У цей день на державному рівні, насамперед, згадують розстріляних у роки Другої світової війни євреїв. Якщо говорити про розстріли на теренах Макарівщини, то це наступні цифри: влітку 1941 р. в Макарові було розстріляно 14 євреїв, а восени 1941 р. по декілька десятків євреїв було знищено у Макарові та Кодрі. Здавалося б, не такі великі втрати людей порівняно з іншими. Але це на розсуд тих, хто не знайомий з історією євреїв Макарівщини. Євреї у Макарові, за історичними джерелами, з’явилися у другій половині XVIII ст. Тут була збудована синагога, яка стала резиденцією одного з перших рабинів Київщини.

У 1754 р. документи зафіксували факт побиття кількох євреїв макарівською поліцією. У 1837 р. зі смертю центральної фігури в українському хасидському світі – ребе Мордехая Чорнобильського до Макарова переїжджає його син Нахум Тверський та засновує хасидську династію в Макарові.  У 182 р. Нахум помирає і династію очолює його син Яаков Іцхак Тверський.

З 1837 р. положення хасидизму, як ідейного і народного руху серед євреїв Волині та Поділлі, дуже похитнулося. Занепад хасидизму посилили чвари і незгоди, що виникають між цадиками через першість в тій чи іншій єврейській громаді. І саме ребе Яакову Іцхаку Тверському з Макарова на рубежі XIX і XX ст. вдалося зупинити занепад хасидизму. Він користувався великою пошаною і впливом серед українських хасидів. На свята, особливо на рош-гашоная і іом-кіпур, з’їжджалися до нього тисячі хасидів в його резиденцію в Макарові, де він разом зі своїми трьома синами вів багате життя. Судячи з географічних назв поселень навколо Макарова початку ХХ ст. та резиденція цадика знаходилася на сучасній вул. Ярослава Мудрого, яка на той момент називалася «єврейська колонія».

До нього зверталися за порадами не тільки в релігійно-хасидських питаннях, але і в мирських і торговельних справах. Зяті, які готувалися стати самостійними, до кінця терміну дарового утримання в будинку тестя, їздили до нього радитися, за яку справу їм узятися; протилежні сторони щодо спірних торгових справах вдавалися до його мудрих порад і беззаперечно йому підкорялися; при виборі нареченого чи нареченої йому належало останнє вирішальне слово. За його життя існувала урядова заборона для цадиків особисто відвідувати своїх хасидів, так що тільки його габай (староста синагоги) їздив щороку збирати данину (магідус) серед його прихильників. Вільним пересуванням могли користуватися лише його спадкоємці.

У липні 1900 р. в м. Баранівка на Житомирщині відбулася гучна подія для хасидів України. Дочка Яакова Іцхака одружувалася з сином польського цадика. На цьому святі були присутні тисячі високоповажних гостей. І навіть зберігся детальний опис всього весілля. Помер Яаков Іцхак у 1916 р. і був похований у Макарові. Де нині знаходиться могила цадика, – невідомо. Зі смертю батька сини залишили Макарів і нікого з роду Яакова Іцхока тут не залишилося. Відомості про Яакова Іцхока взяті з книг Кандель Ф. «Очерки времен и событий: из истории российских евреев» та «История еврейского народа в России. От разделов Польши до падения Российской империи». Наразі в інтернеті можна знайти дещо інші дані про хасидів Макарова. Зокрема є свідчення, що Яаков Іцхак помер у 1892 р. А весілля у Баранівці у 1900 р. організовував його син Мойше Мордехай.

На початку ХХ ст. в Макарові проживало 5 759 осіб (4436 євреїв, 1281 українець, 40 поляків та 2 чоловіки не встановленої національності). В цей час у містечку було 6 єврейських молитовних домів (у 1913 р. їх буде лише один). З 1910 р. у Макарові діяла зразкова талмуд-тора, з 1912 р. – єврейське ощадно-позичкове товариство, з 1913 р. – єврейська лікарня. У 1914 р. євреям належали всі три макарівські аптеки, 85 торгових лавок, корчма, медоварний (власник Герзон) та пивоварний (власник Ф. Ниц) заводи і два лісові склади. А тому не дивно, що у період революції в Макарові не одноразово відбувалися єврейські погроми. 21 листопада 1917 р. погром влаштували макарівські селяни, 6 липня 1919 р. – повстанський загін отамана Д. Соколовського, 15, 18 серпня та 6 вересня 1919 р. – денікінці. Як результат, наприкінці 1919 р. понад 4 тис. євреїв залишають Макарів і в містечку зостається лише майже 200 євреїв.

Проте, уже 20 серпня 1922 р. було організовано першу сільськогосподарську артіль «Відродження», головою обраний Й.А. Глазман. Переважна більшість працівників у ній були євреями. На 1930 р. у артілі працював 141 єврей. Подальша доля артілі та її робітників – невідома.

Були євреї і серед мешканців Макарова, які відзначилися на полях Другої світової війни:

Швахман Арон Янович, 1909 р.н., орден Червоної Зірки 16.07.1944 р.;

Гринбаум Авраам Йосипович, 1908 р.н. орден Червоної Зірки 17.01.1942 р.;

Гринберг Софія Аронівна, 1909 р.н. орден Червоної Зірки (2) 30.04.1944, 30.09.1945 р.;

Новак Йосип Мойсейович, 1906 р.н. медаль «За відвагу» 14.06.1945 р.;

Левицький Аврам Сруль Пінхусович, 1922 р.н. медаль «За відвагу» 25.04.1945 р.;

Вейц Овсій Соломонович, 1906 р.н. медаль «За відвагу» 26.07.1945 р.;

Любомирський Давид Мойсейович, 1906 р.н. медаль «За бойові заслуги» 28.08.1943 р.;

Любомирський Мендель Фриделевич, 1907 р.н. медаль «За бойові заслуги» 15.04.1943 р.;

Тальський Ноях Беніамін Аронович, 1912 р.н. медаль «За бойові заслуги» 14.05.1943 р.;

Амчиславський Іосиф Бенціонович, 1900 р.н. медаль «За відвагу» 20.05.1945 р.;

Аронович Мойсей Еммануїлович, 1901 р.н. орден Вітчизняної війни І ст. 08.06.1945 р.;

Цесин Яків Пінхусович, 1909 р.н. орден Червоної Зірки 14.02.1943; орден Вітчизняної війни ІІ ст. 19.07.1944; орден Вітчиз-
няної війни І ст. 16.02.1945 р.;

Цифанський Ісак Юхимович, 1903 р.н. орден Вітчизняної війни ІІ ст. 05.02.1944; орден Червоної Зірки 19.09.1945 р.;

Шиллер Семен Абрамович, 1904 р.н. орден Червоної Зірки 27.03.1944 р.;

Кодацький Борух Шмулевич, 1911 р.н. орден Червоної Зірки 20.06.1949 (чекав нагородження 5 років);

Лільчицький Ісаак Абрамович, 1909 р.н. орден Червоного Прапора 26.08.1943; орден Олександра Невського 19.08.1944; орден Вітчизняної війни ІІ ст. 07.06.1945 р.;

Ліповравський Семен Мойсейович, 1921 р.н. орден Червоної Зірки (2) 20.04.1945, 27.03.1945 р.

Гинули євреї Макарова і на полях німецько-радянської війни:

Авраменко Абрам Шмульович. Рядовий. Загинув у 1944 р.;

Авраменко Авраам, 1911 р. Рядовий. Загинув у 1942 р. Похований у м. Славута Хмельницької обл.;

Альманський Рувін Овсійович, 1911 р. Зник безвісті 12.1943 р.;

Боруховський Наум Ілліч, 1906 р. Війсковий лікар 3-го рангу. Зник безвісті 02.1942 р.;

Віницький Мотя Аронович, 1901 р. Рядовий. Пропав безвісті 03.1944 р.;

Вольфрам Хаім Шлум, 1905 р. Рядовий. Зник безвісті 06.1944 р.;

Гендельман (Гиндельман) Давид Меєрович, 1902 р. Рядовий. Пропав безвісті у 1943 р.;

Горенштейн Аврам Давидович, 1917 р. Рядовий. Загинув у 1944 р. Похований у м. Здолбунів Рівненської обл.;

Гребень Аврам Йосипович, 1898 р. Рядовий. Зник безвісті 12.1941 р.;

Гринберг Мойсей Аронович, 1906 р. Пропав безвісті 12.1943 р.;

Грінберг Давид Соломонович. Рядовий. Загинув у 1943 р.;

Грінберг Мусій Соломонович. Рядовий. Загинув у 1944 р.;

Гулерман Давид Йосипович, 1912 р. Загинув 29.09.1942 р. Похований у с. Старосільська Міжріченського р-ну Волгоградської обл., Росія.;

Гутгарц Борис Якович, 1905 р. Рядовий. Загинув 01.1944 р.;

Гутгарц Веніамін Григорович, 1897 р. Зник безвісті 05.1944 р.;

Гутгарц Йосип Якович, 1914 р. Ком. взводу. Загинув у вересні 1941 р.;

Гутгарц Лазар Самуїлович, 1906 р. Сержант, Загинув у 1943 р.;

Гутгарц Хаїм Я., 1913 р. Загинув у 1942 р.;

Гушник Хаїм Якович, 1893 р. Загинув у січні 1945 р.;

Дудін Мойсей Єльс, 1906 р. Рядовий. Зник безвісті 03.1944 р.;

Дудкін Мусій Єлистратович. Рядовий. Загинув у 1944 р.;

Ельберт Сруль Абрамович, 1907 р. Мол. політрук. Загинув у 1941 р.;

Зайдмен Соломон Мусійович. Рядовий. Загинув у 1944 р.;

Зозевський Лазар Венедиктович. Рядовий. Загинув у 1944 р.;

Кацовський Рафаїл Фроімович, 1894р. Рядовий. Зник безвісті 05.1943 р.;

Кісіль Ація Шевелевич, 1918 р. Рядовий. Зник безвісті 04.1944 р.;

Кісіль Хаім Борисович, 1896 р. Рядовий. Пропав безвісті 05.1944 р.;

Комський Герш Давидович, 1896 р. Рядовий. Пропав безвісті 08.10.1941 р.;

Котляр Лев Мойсейович, 1907 р. Рядовий. Зник безвісті 09.1943 р.;

Лебединський Давид Шлірейович, 1906 р. Загинув у січні 1943 р.;

Любомирський Ісак Борисович. Загинув у січні 1944 р.;

Мандебер Йосип Якович, 1899 р. Рядовий. Пропав безвісті 01.1944 р.;

Мильгруд Йосиф Аврумович (Аврамович), 1916 р. Лейтенант. Загинув 01.11.1944 р. Похований в Угорщині, варм. Хефеш, с. Адач, громадянське кладовище, могила №4.;

Осадчий Тань Шлемович, 1912 р. Рядовий. Пропав безвісті 01.1944 р.;

Остер Давид Борухович. Рядовий. Загинув у 1944 р.;

Портний Бенцион Лазаревич, 1902 р. Єфрейтор. Вбитий 24.01.1945 р. Похований в Польщі;

Рохвальський Абрам Вольфович,1914 р. Старшина. Загинув 13.06.1944 р. Похований у с. Снятин, Снятинського р-ну, Івано-Франківської обл.;

Співак Ноях (Наум) Янкельович, 1893 р. Рядовий. Загинув 03.1944 р.;

Співак Фроім Нухимович, 1895 р. Зник безвісті 01.1944 р.;

Хелемский Наум Ілліч, 1909 р. Рядовий. Зник безвісті в грудні 1943 р.;

Ципенюк Янкель-Йось Шимкович, 1894 р. Зник безвісті 11.1941 р.;

Шимановський Шлема Єля Лейбович, 1903 р. Рядовий. Пропав безвісті 12.1943 р.

Взявши до уваги велику кількість нагороджених і тих, хто загинув у роки війни, стає зрозумілим, що лише завдяки допомозі мешканців Макарова, які переховували місцевих євреїв, було розстріляно лише кілька десятків осіб. Але чому в Макарові немає жодного праведника? Не зрозуміло…

А 24 грудня 1959 р. на засіданні виконкому Макарівської районної ради депутатів трудящих було прийнято рішення про закриття єврейського кладовища в селищі Макарів з 1 січня 1960 року, а натомість «…посадити громадський сад, парк». І так було зроблено. Але згодом цей парк ліквідували і на його місці виділили під забудову ділянки. Тепер там вулиця Комінтерна.

Віталій ГЕДЗ,
кандидат історичних наук.

Tags: , , , ,

Залишити відповідь