Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

КАЛЕНДАР НЕБЕСНИЙ І ЗЕМНИЙ. ЛИСТОПАД – 2019


«Зимі – рідний брат», влучно мовить про завершальний місяць осені народне прислів’я. Невідворотно наближатимуть найхолоднішу пору року передусім позимовому довгі листопадові ночі, тривалість яких із середини місяця перевищить 15 годин.

Місяць: у першій чверті – у понеділок, 4 листопада; повний – у вівторок, 12 листопада; в останній чверті – у ніч із вівторка, 19-го, на середу, 20 листопада; новий – у вівторок, 26 листопада. Серед планет цьогорічного третього за ліком осіннього місяця насамперед привертатимуть увагу ближчі до Сонця, ніж Земля, Меркурій та Венера, причому перший відзначиться рідкісним астрономічним явищем – проходженням перед диском Сонця, котре відбудеться 11 листопада. Крихітний чорний диск Меркурія почне перетинати незрівнянно більший сліпучий сонячний о 14 год. 35 хв. за київським часом і залишатиметься на ньому до заходу денного світила. Наголошу, що через загрозу втрати зору подібні явища в жодному разі не слід намагатися спостерігати неозброєним оком чи за допомогою будь-яких підручних засобів, які послаблюють сонячне світло. Щоб за описаних обставин побачити планету, фахівці та досвідчені аматори використовують телескопи, обладнані спеціальними щільними сонячними світлофільтрами, або, що принципово безпечніше, використовують спосіб проектування зображення диска Сонця на світлий екран, прилаштований за окуляром телескопа. Наступне проходження Меркурія перед диском Сонця відбудеться 13 листопада 2032 року. Проте описаним вище явищем найближча до Сонця планета прийдешнього місяця не обмежиться. У другій половині його останньої десятиденки розпочнеться цілком сприятливий період її ранкової видимості. Меркурій можна буде помітити як найяскравіше зореподібне світило низько над південно-східною ділянкою обрію орієнтовно за годину – півтори до сходу Сонця. На світанку 25 листопада віднайти «невловиму» планету допоможе розташований неподалік вузький серп «старого» Місяця.

Після піврічної перерви на нашому небосхилі знову з’явиться неперевершена за блиском серед зореподібних світил красуня Венера, котру кожного ясного листопадового вечора можна буде бачити нетривалий час після заходу Сонця низько над південно-західною ділянкою небокраю. Хоча обставини щоденної видимості планети поступово поліпшуватимуться, вони поки що залишатимуться далекими від сприятливих. У третій декаді місяця Венера зблизиться з наступним за блиском Юпітером, будучи яскравішою за нього у 6 разів (на найменшій видимій відстані одна від одної планети опиняться увечері 24 листопада), а 28 листопада поруч цієї пари світил перебуватиме вузький серп «молодого» Місяця.

Півстоліття тому, з 14-го по 24 листопада 1969 року, людство стало свідком другої успішної подорожі землян на поверхню природного супутника Землі, учасниками якої на космічному кораблі «Аполлон-12» були американські астронавти Чарльз Конрад (командир), Алан Бін та Річард Ґордон. На відміну від першої, ця місія планувалася не просто як здійснення експериментальної посадки, а вже як повноцінна експедиція з ночівлею та двома виходами на поверхню, встановленням розширеного комплекту наукових приладів. Її ж «родзинкою» було поставлене перед астронавтами вельми непросте завдання сісти не далі ніж за кілометр від автоматичного апарата «Сервейор-3», котрий на той час знаходився на рівнині Океану Бур понад два з половиною роки (повернення на Землю його конструктивних елементів відкривало унікальну можливість дослідження наслідків тривалого впливу на них факторів відкритого космосу). Проте дійсність перевершила найоптимістичніші сподівання: 19 листопада Конрад та Бін, льотчики-випробовувачі найвищого ґатунку, посадили місячний модуль менше ніж за 200 метрів від «Сервейора-3».

Щоправда, ризик при цьому був великий: піднятий струменем двигуна пил, котрого в районі їхнього примісячнення несподівано виявилося набагато більше, ніж це було у «Аполлона-11», змусив виконувати посадку фактично наосліп. Якби після примісячнення відхилення модуля від місцевої вертикалі перевищило 15 градусів, повернення астронавтів стало б неможливим. Алан Бін згодом згадував: «Я думав, коли повернуся – якщо, звісно, взагалі повернуся – буду жити лише так, як забажаю, адже життя таке коротке… Ми насправді дуже ризикували, прямуючи на Місяць.» Матеріальними результатами експедиції були доставлені на Землю майже 34 кілограми місячних каменів і ґрунту, в тому числі добутого з глибини до 30 сантиметрів, деталі «Сервейора», фотокасети. Нагородою за відмінно виконану роботу стала вражаюча картина затемнення Сонця Землею, котру астронавти спостерігали на зворотному шляху: сонячні промені, пробиваючись крізь вузький серп земної атмосфери, створювали небачені раніше прегарні світлові ефекти…

Увечері 22 листопада Сонце перейде із зодіакального знака Скорпіона (Scorpius) у зодіакальний знак Стрільця (Sagittarius).

Володимир БЕЗУГЛИЙ,
аматор астрономії.

Tags: , ,

Залишити відповідь