ШКОЛА – ДРУГА РОДИНА, ДРУГА ДОМІВКА

0

Родина дуже важлива для дитини. Перші роки вона зростає поруч з мамою й татом. Потім другою домівкою для неї стає дитячий садок, школа. Другою домівкою для дітвори в Маковищі стало Маковищанське НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок».

У селі школу відкрито в 1992 році. Тоді тут навчались з 1 по 11 класи. Час минав, усе змінювалось. Зміни не обійшли стороною й школу. В процесі реорганізації з 2015 року в Маковищі була залишена лише початкова школа та група дитячого садка. Старшокласники змушені були їздити за кілька кілометрів, аби отримати знання. Проте сільчани не опускали рук, домагались, щоб усі діти могли навчатись у рідному селі. За ініціативи директора НВО Вікторії Чернявки, сільського голови Богдана Живаги, підтримки першого заступника голови облради Тетяни Семенової, виконуючої обов’язки  голови райдержадміністрації Ірини Багінської, голови Макарівської районної ради Олександра Гулака, начальника відділу освіти, фізичної культури та спорту райдержадміністрації Володимира Тарнавського було змінено акредитаційний рівень навчального закладу – із ЗОШ І ступеня (1– 4 класи) на ЗОШ І-ІІ ступенів (1 – 9 класи). Тож напередодні Дня працівників освіти ми вирішили завітати до директора Маковищанського НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок» Вікторії Чернявки й дізнатися, як тут навчається дітям.

– Скажіть, будь ласка, скільки учнів навчається нині у школі-садочку?

– Цьогоріч за парти сіло 48 школярів. Деякі діти вже звикли до нових шкіл і не захотіли повертатися. У дитячому садочку перебуває 25 дітлахів. Тут з відчиненими дверима чекають на дітей. (М.І.: під час нашого візиту до дитячого садочка привели двох нових діток). До речі, нині вчимося за програмою Нової української школи. Головною метою якої є створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувалося раніше, а й вміння застосовувати їх у житті. Нова українська школа – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку усно і письмово, логічно мислити, обґрунтовувати позицію, ухвалювати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати з іншими людьми та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

– Вікторія Вікторівна, можна сказати, що тут у Вас сучасна сільська школа?

– Так. Можна. Сучасна сільська школа є осередком освіти, культури, духовності – середовищем, в якому відбувається формування творчих здібностей учнів, створюються умови для їх творчої самореалізації. Ми намагаємось створити конкурентно-спроможного учня. Діти повинні мати практичні знання і вміти їх застосовувати на практиці. Ми даємо можливість їм самостійно придумувати задуми й самим їх втілювати. А при цьому ми, викладачі, лише допомагаємо. Діти вчаться брати відповідальність на себе, аналізувати, працювати в команді. Головними в школі є діти. Можна сказати, що діти – господарі у школі. Вони почувають тут себе, як у рідній домівці. Тому дуже часто не хочуть йти додому. Тут у нас велика шкільна родина. Ми зростаємо без цькування та образ.

– Які діють класи, гуртки при школі?

– У нашій школі діє 5 інклюзивних класів. Навчальні кабінети намагаємося облаштувати всім необхідним. До кожної дитини індивідуальний підхід. Цих діток решта учнів не виділяє й не ображає. Поводять себе на рівні. Для всебічного розвитку при школі діють чотири гуртки. Зокрема, гурток декоративно-ужиткового мистецтва «Майстри-чарівники», вокальна студія, англійський клуб та гурток з інформатики. При сільському клубі діє театрально-хореографічна студія «Автограф». А від Центру дитячої творчості та юнацтва імені Д. Туптала відкрито гурток образотворчого мистецтва «Олівець-малювець».

– Скажіть, будь ласка, чи є предмети, які вивчаються більш поглиблено?

– Так. Ми робимо наголос на вивчення англійської мови та інформатики. Для цього виділено години на підсилення вивчення вище згаданих предметів у 5–8 класах. 8 клас вивчає поглиблено історію. Адже народ, який не знає своєї історії, приречений вивчати історію інших.

– Чому саме ці предмети?

– Йдучи у ногу з часом, розуміємо що нині знання саме іноземної мови та програмування допомагають знайти гарну високооплачувану роботу.

– Чи є вакантні місця у школі?

– Так. Є. Нині нам не вистачає асистентів вчителя, психолога, логопеда. Після поновлення старших класів, до школи повернулися місцеві викладачі, які після реорганізації працювали в різних школах району. Нині вони знову у своїй рідній школі.

– Скажіть, хто підтримує школу на шляху її відновлення?

– Звичайно, підтримка школі дуже потрібна. Не забувають про нас й всіляко допомагають депутат Макарівської районної ради Олександр Євтушенко, Маковищанський сільський голова Богдан Живага, депутатський корпус Маковищанської сільської ради, настоятель Свято-Михайлівської церкви отець Богдан, ТОВ «Агрофірма «Київська», ТОВ «Пульс», за що їм велике спасибі!

– Напередодні Дня працівників освіти хочу привітати Вас та весь педагогічний колектив зі святом, яке буде відзначатися 6 жовтня. Немає завдання більш благородного, ніж давати знання, готувати дітей до життя в суспільстві. Тож бажаю Вам наснаги, нових творчих злетів, здібних учнів. А також бажаю, щоб школа процвітала й наповнювалася голосами дітей!

– Дякую. Залюбки передам побажання всім викладачам.

– Було дуже приємно завітати у свою рідну школу, де колись навчалася. Коли почула голоси дітей на перерві, відвідала заняття, на мене нахлинули спогади про ті роки… Чудові були часи! Дякую Вам за розмову, Вікторіє Вікторівно.

Спілкувалася Марина ІЛЬЧЕНКО.

Додати коментар