Ілона СОБКО: «ПОТАЄМНУ КРАСУ ВІДТВОРЮЮ НА ПОЛОТНІ»

0

Учениця 11 класу Макарівського багатопрофільного ліцею вперше виставила свої картини на всезагальний огляд. На це її підштовхнули рідні, бо для подальшого розвитку дуже важливо почути думки інших людей. Ми також відвідали виставку та поспілкувалися з авторкою робіт.

– Тут представлені твої роботи. Переважно – це пейзажі. Чому саме пишеш у такому стилі?

– Як вам сказати? Напевно тому, що дуже люблю природу, знаходжу в ній потаємну красу, яку намагаюсь відтворити на полотні. Особисто я, дивлячись на пейзаж, думками переношусь у ту місцину, мрію…

– На виставці роботи цього року. Є лише одна картина, яку ти написала в 2018 році.

– Так. Я просто люблю малювати. Це було, як хобі. Лише нещодавно взялась за пензля більш серйозно. Чому так сталось, розповім. Коли я з мамою та молодшим братиком купували йому приладдя до школи, я не могла відійти від полиці з фарбами. Мама запитала, чому я тут стою й не можу відірвати погляду. На що я відповіла: «Мамо, якби ти купила б мені акрилові фарби, полотно та якісний набір пензлів, я б написала дуже гарну картину». Мама відповіла: «Добре. Але не зараз». Через деякий час мама мені подарувала акрилові фарби, полотно, пензлі. Відтоді так захопилася, що стала більш серйозно цим займатися.

– Розкажи про свої перші спроби, перші картини…

– Не пам’ятаю, в якому віці намалювала першу картину. Але точно знаю, що ще зовсім маленькою. Скільки себе пам’ятаю, стільки мене тягне до олівця з папером. Навіть мама розповідала, що прийде перевіряти уроки, а я сиджу й точу олівець. Вона тоді казала: «Що, знову малювати будеш, аби не вчити уроки?» .

– Чи розділяють батьки твоє захоплення писати картини? Чи бачать вони тебе художницею у майбутньому?

– Тато й мама закінчили медичні вузи. Вони хотіли, щоб і я теж стала медиком. Мені лікарська справа була не байдужа, задумувалась над тим, щоб вступити до медичного вишу. Але моє захоплення писати картини переросло у щось серйозніше. І я всією душею та серцем прагнула досягти більших висот з пензлем у руці. Батьки спочатку не дуже поділяли мій вибір, адже хотіли б мене бачити у білому халаті. Проте, дивлячись на мої картини, моє прагнення, підтримали мене.

– Куди саме плануєш вступати?

– Хотілось би після закінчення ліцею навчатись у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Я вже дізналась, на що мені потрібно звернути увагу. Допомагає мені підготуватися до вступної кампанії Олена Батуріна.

– Ти вже розпочала готуватися до ЗНО? Адже успішно складене зовнішнє незалежне оцінювання є вагомим «плюсом» при вступі.

– Дехто з майбутніх абітурієнтів більшу увагу приділяє підготовці до ЗНО вже зараз. Я ж намагаюсь нині не відставати у навчанні. Тому більш зосереджено готуватимусь ближче до дат здачі ЗНО. Нині ж роблю ставку на образотворче мистецтво. Адже майстерність писати не можна здобути за тиждень чи місяць. Цьому вчаться роками. Тому я маю майже щодня писати, пробувати свої сили в різних стилях та жанрах, відточувати майстерність.

– Чи вдається поєднувати своє захоплення з навчанням?

– Писати картини – це велика праця. Часом, думаю, трішки попишу, відпочину від навчання і з новими силами робитиму домашні завдання. Але дуже часто, поклавши пензля, розумію, що сил вже зовсім не залишилось. Тому намагаюсь розподіляти час, щоб і вчитись, і писати.

– Ти пишеш картини лише для себе?

– Перша картина – її на виставці немає – написана саме для себе. Вона незмінно висить дома. Решту я можу подарувати, продати. Кілька картин подарувала рідним, близьким. Нині час від часу отримую замовлення від друзів, знайомих. Також про мене дізнаються через Інтернет, «сарафанне радіо». Виручені кошти розподіляю. Частину віддаю батькам, частину залишаю на придбання фарб, полотен, а деякі кошти витрачаю на себе.

– Скільки часу займає написати картину?

– Кожна картина по різному. Все залежить від того, якими фарбами пишу, який розмір полотна. Наприклад, якщо працюю акриловими фарбами, то за 2-3 дні картина може бути готова. Цими фарбами легше писати, а ще вони швидко сохнуть. На написання олійними фарбами мені вже потрібно не менше тижня. Та ще й фарба довго сохне.

– Дякую тобі за розмову. Бажаю успіхів і щоб твої задуми й мрії здійснились!

– І Вам дякую!

Спілкувалась Марина ІЛЬЧЕНКО.

Додати коментар