Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ІСТОРІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОДІЛУ МАКАРІВЩИНИ у ХХ ст.


На початку 20-х рр. ХХ ст. Київщина, як і вся Україна, переходила від старої системи адміністративно-територіального устрою до нової – радянської. Стосувалися зміни і Макарівщини. У 1920 р. Макарівська і Бишівські волості входили до складу Київського повіту.

У 1923 р. в Радянській Україні була проведена реформа адміністративно-територіального поділу, спрямована на скорочення адміністративно-територіальних одиниць, скорочення і спрощення радянського апарату. Відповідно до постанови Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) від 7 березня 1923 р. 14 повітів були замінені на 7 округів, а 247 волостей – на 111 районів. Макарівський і Бишівський райони увійшли до складу Київського округу. Згідно з постановою ВУЦВК і Ради народних комісарів (РНК) УРСР від 13 березня 1925 р. «Про точний розподіл території ліквідованого Малинського округу Київської губернії між Київською і Волинською губерніями» із ліквідованого Ставищанського району до складу Макарівського району ввійшли Борівська, Небелицька, Ніжиловицька, Рожівська й Ситняківська сільради.

З метою зміцнення району як основної ланки в справі соціалістичної перебудови села 2 вересня 1930 р. ВУЦВК ухвалив постанову № 225 «Про ліквідації округів і перехід на двохступеневу систему управління». Відповідно до цієї постанови з розформованого Київського району до складу Бишівського району була віднесена Музичанська сільрада. 3 лютого 1931 р. ухвалено постанову ВУЦВК «Про реорганізацію районів УРСР», відповідно до якої було ліквідовано Бишівський район та приєднано його до Брусилівського району.

27 лютого 1932 р. згідно з постановою 4 сесії ВУЦВК «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» була утворена Київська область, до складу якої ввійшли Брусилівський та Макарівський райони. 22 січня 1935 р. Президією ВУЦВК видано постанову № 12 «Про розукрупнення районів УРСР», відповідно до якої було створено (повернено) Бишівський район. У червні 1941 р. розпочалася радянсько-німецька війна. А вже у серпні Макарівщина була повністю окупована гітлерівцями. На захоплених територіях вони починають створювати власну адміністративно-територіальну систему.

Макарівський і Бишівський район були віднесені гітлерівцями до Reichskommissariat Ukraine (Райхскомісаріат «Україна») – одного з 5 рейхскомісаріатів, що мали бути створені на європейській частині території СРСР за планом Альфреда Розенберґа. Наказ Гітлера про його створення з’явився 20 серпня 1941 р. Спочатку територія Райхскомісаріату «Україна», передана цивільній німецькій адміністрації 28–29 серпня 1941 р., була незначною. Надалі, з окупацією всієї території України, його межі розширилися. Якщо у серпні 1941 р. Райхскомісаріат охоплював 71 тис. км2, то у жовтні – 176 тис. км2, 16 листопада – 235 тис. км2. На початок 1943 р. його площа становила 339 258 км2 тут мешкало 16,9 млн осіб.

За прямим розпорядженням Гітлера наприкінці серпня 1941 р. Еріх Кох був призначений рейхскомісаром України. Обіймав цю посаду до кінця 1944 р. У адміністративному відношенні рейхскомісаріат поділявся на шість Generalbezirke (генеральних округ). Макарівський і Бишівський райони ввійшли до генеральної округи «Київ». Генеральна округа «Київ» мала найбільшу площу – 71 790 км2 і кількість населення – 4456 тис. осіб. Генерал-комісаром спочатку був бригаденфюрер СА І. Квітцрау, а з 14 лютого 1942 р. – В. Магунія. Адміністративним центром округи став Київ. Рейхскомісара і генерал-комісара призначав особисто фюрер. У адміністративному відношенні генеральна округа «Київ» поділялася на 26 Kreisgebiet (в українській мові немає відповідника цій адміністративній одиниці).

Бородянський, Бишівський, Макарівський і Святошинський райони утворили кreisgebiet «Kiew». Про цю одиницю інформації досить мало. Відомо лише, що утворена вона була 20 жовтня 1941 р. і населення становило 200 764 особи. Макарівський район гітлерівці залишили у радянських межах. Але внутрішню структуру змінили. Тепер район поділявся на 6 підрайонів, а саме: Макарів, Колонщина, Копилів, Ситняки, Ніжиловичі і Королівка.

До цих підрайонів належали села:

До підрайону Макарів:
Макарів з Фасівочкою і Калинівкою;
Гавронщина;
Плахтянка з
Красногіркою;
Мар’янівка;
Маковище;
Липівка;
Андріївка.

До підрайону Колонщина:
Хмільна;
Гурівщина;
Бузова;
Неграші;
Личанка.

До підрайону Копилів:
Мотижин;
Фасова;
Людвинівка.

До підрайону Ситняки:
Небелиця;
Рожів;
Юрів із Завалівкою;
Червона Слобода з Копіївкою;
В. Карашин з М. Карашином.

До підрайону Ніжиловичі з Ульянівкою:
Наливайківка з Почепином;
Борівка;
Садки-Строївка з Лисицею і Шнурів Ліс;
Комарівка.

До підрайону Королівка:
Забуяння з Волосінню;
Кодра;
Макар-Буда із Соболівкою;
Озірщина;
Новомирівка.

Документів про адміністративний поділ Бишівського району ми не знайшли. У кожному селі району була утворена сільська управа і пост поліції. Обираючи модель територіально-адміністративного устрою окупованих територій, Берлін керувався насамперед принципами доцільності, мінімізації витрат на зміни й максимальної відповідності новостворених структур завданням, що перед ними стояли. З огляду на це було вирішено зберегти межі колишніх районів і сільських громад. У Райхскомісаріаті «Україна» колишні райони очолили начальники райуправ, сільські громади (сільради до окупації) – старости. Керівники цих структур в рейхскомісаріаті призначалися гебітскомісарами чи начальниками місцевих комендатур. Цілком зрозуміло, що зайняти таку посаду могли тільки лояльні до «нового порядку» громадяни, які ще до війни продемонстрували свої антирадянські настрої або встигли вислужитися після приходу німців. Службовці середньої та нижчої ланки відбиралися з кола функціонерів і фахівців, які вже мали досвід роботи на певних керівних посадах.

У складі районних управ, як правило, діяв стандартний набір відділів – загального управління, фінансовий, промисловий, постачання і забезпечення робочою силою, охорони здоров’я, ветеринарний, будівництва, освітніх та культурних установ, пропаганди, поліційний. Начальників відділів призначав голова районної управи за погодженням з німецькими властями. Сільських старост також призначали голови району за згодою окупаційної адміністрації. Сільські управи мали забезпечити виконання різного роду повинностей та сільськогосподарських поставок, надходження робочої сили для рейху, облік населення, а також вирішення багатьох інших питань. Вони відповідали за вилучення у місцевих мешканців боєприпасів і зброї, радіоприймачів, організацію світломаскування, впорядкування вулиць та громадських місць, прибирання й поховання трупів, здійснення режимних і репресивних заходів, виявлення продовольчих складів антифашистського підпілля, залучення працездатного населення до сільськогосподарських, ремонтних, будівельних та шляхових робіт.

Керівники й співробітники районних і сільських управ одержували грошову винагороду та харчові картки, що давало їм можливість утримувати свої родини. Та найвідповідальнішим завданням вважалося сприяння поліції та німецьким спецслужбам у боротьбі з «бандитизмом» (радянське підпілля, українські національно-визвольні рухи), виявленням комуністів, комсомольців, функціонерів та активістів, політпрацівників, утікачіввійськовополонених, кримінальних елементів і т.п. Оскільки часто йшлося про односельчан, старости та співробітники сільських управ наражали себе на небезпеку, особливо після того, як населення побачило всі прояви «нового порядку» й нацистську політику «батога і пряника». Однак, були серед них і ті, хто свідомо пішов на співпрацю з окупантами в органах місцевого управління, і справжні патріоти, які допомагали співвітчизникам вижити у складні часи, уникнути невільницької праці в Німеччині чи навіть смерті у в’язниці або таборі для військовополонених.

Ця категорія управлінців часто ставала жертвою нацистських спецслужб. Так, варто було партизанам з’явитися в тому чи іншому пункті, а надто вчинити диверсію на німецького військовослужбовця, каральні експедиції страчували насамперед сільського старосту, а потім палили село і вбивали його мешканців. Покарання старост перетворилося на звичайну справу, коли гітлерівці зіткнулися з труднощами у справі стягнення податків та сільськогосподарських контингентів. Є всі підстави стверджувати, що для органів місцевого управління є нехарактерним метод децентралізації, тобто передачі владних повноважень від окупаційних центрів навіть регіонального (обласного) рівня. При цьому керівники районного рівня, виконуючи розпорядження, накази та вказівки німецьких органів влади контролювали діяльність сільських старост. Вони могли накласти і певні види стягнення. Так, як свідчить наказ районного шефа Макарівського району гебітскомісаріату «Київ» від 3 березня 1943 р., частина сільських старост з’явилася на скликану ним нараду у нетверезому стані і їх було оштрафовано.

Далі у наказі сказано: «Такої недисциплінованості з боку старост надалі терпіти неможливо. Отже зазначеним старостам виношу сувору догану та попереджую всіх старост: у разі помічу будь-кого із старост під час виконання службових обов’язків у нетверезому стані, буду накладати більш суворе покарання». Отже, органи місцевого управління належали до системи нацистської окупаційної влади. Порядок створення, функціонування, службова компетенція місцевих сільських, міських та районних управ дозволяє кваліфікувати їх як «органи місцевого управління німецької окупаційної адміністрації». Дефініція ж «органи місцевого самоврядування», яка інколи використовується у спеціальній літературі, є науково невірним визначенням, яке не відповідає ні змісту їх компетенції, ні внутрішній правовій природі.

У листопаді – грудні 1943 р. гітлерівці були вигнані з території Макарівщини. Повертається радянська влада, продовжуються зміни у адміністративно-територіальній системі.

7 березня 1946 р. виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Київської області», відповідно до якого село Вульшанка Бишівського району перейменоване на село Вільне.

10 серпня 1954 р. був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських рад депутатів трудящих у Київській області», відповідно до якого в Бишівському районі:

– Леонівська та Яблунівська сільські ради об’єднані в Яблунівську сільську раду;

– Вітрівська та Пашківська сільські ради – у Пашківську сільську раду;

– Горобіївська та Бишівська сільські ради – у Бишівську сільську раду;

– Вільненська та Соснівська сільські ради – у Соснівську сільраду.

У Макарівському районі:

– Людвинівська та Фасівська сільські ради – у Фасівську сільраду;

– Личанська та Неграшівська сільські ради – у Неграшівську сільраду;

– Мар’янівська та Колонщинська сільські ради – у Колонщинську сільраду;

– Червонослобідська та Рожівська сільські ради – у Рожівську сільраду;

– Юрівська та Ситняківська сільські ради – у Ситняківську сільраду;

– Гурівщинська та Бузівська сільські ради – у Бузівську сільраду;

– Маковищанська та Гавронщинська сільські ради – у Гавронщинську сільраду;

– Озірщинська, Новомирівська та Королівська сільради – у Королівську сільраду.

30 грудня 1956 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 981 «Про віднесення до категорій селищ міського типу окремих населених пунктів Київської області» Макарів отримав статус – селище міського типу.

10 травня 1958 р. видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області», відповідно до якого у Макарівському районі села Рожів та Бондарівка об’єднані в с. Рожів. Також в облікові дані Макарівського району було включено новостворене с. Северинівка Мотижинської сільради.

На літо 1958 р. територія Макарівщини поділялася на два райони, до складу яких входили:

Бишівський район

Бишівська сільрада
Бишів
Горобіївка
Лубське
Ферма
Веселослобідська сільрада
Весела Слобідка
Гружчанська сільрада
Грузьке
Козичанська сільрада
Козичанка
Лищнянська сільрада
Лишня
Осикове
Мар’янівська сільрада
Мар’янівка
Мостищенська сільрада
Мостище
Новосілківська сільрада
Новосілки
Пашківська сільрада
Пашківка
Вітрівка
Соснівська сільрада
Соснівка
Вільне
Конопельки
Крушняки
Чорногородська сільрада
Чорногородка
Юрівська сільрада
Юрівка
Комуна
Яблунівська сільрада
Яблунівка
Леонівка
Ясногородська сільрада
Ясногородка

Макарівський район

Кодрянська селищна рада
смт Кодра
Макарівська селищна рада
смт Макарів
Калинівка
Фасівочка
Андріївська сільрада
Андріївка
Борівська сільрада
Борівка
Бузівська сільрада
Бузова
Березівка
Буча
Гурівщина
Любимівка
Великокарашинскьа сільрада
Великий Карашин
Малий Карашин
Гаврощинська сільська рада
Гавронщина
Вишеград
Маковище
Забуянська сільрада
Забуяння
Волосінь
Колощинська сільрада
Колонщина
Мар’янівка
Комарівська сільрада
Комарівка
Копилівська сільрада
Копилів
Королівська сільрада
Королівка
Людвинівка
Новомирівка
Озірщина
Липівська сільрада
Липівка
Лозовик
Макарівсько-Будська сільрада
Макарівська Буда
Соболівка
Мотижинська сільрада
Мотижин
Северинівка
Наливайківська сільрада
Наливайківка
Почепин
Ферма
Небелицька сільрада
Небелиця
Неграшівська сільрада
Неграші
Личанка
Ніжиловицька сільрада
Плахтянка
Червона Гірка
Рожівська сільрада
Рожів
Червона Слобода
Садки-Строївська сільрада
Садки-Строївка
Лисиця
Шнурів Ліс
Ситняківська сільрада
Ситняки
Завалівка
Зурівка
Копіївка
Улянівка
Юрів
Фасівська сільрада
Фасова
Людвинівка
Хмільнянська сільрада
Хмільна
Миколаївка.

15 серпня 1958 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 658 «Про адміністративно-територіальні зміни» у Макарівському районі:

– с. Миколаївка Хмільнянської сільради було передане в підпорядкування Бузівської сільради;

– с. Червона Слобода Рожівської сільради – до Великокарашинської сільради.

4 березня 1959 р. виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про ліквідацію Бишівського і Великополовецького районів Київської області».

7 березня 1959 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 156 «Про заходи по здійсненню ліквідації Бишівського та Великополовецького районів» усі 14 сільрад Бишівського району були передані до складу Макарівського району.

11 липня 1959 р. ухвалено рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 553 «Про адміністративно-територіальні зміни в окремих районах області» відповідно до якого с. Зурівка Ситняківської сільради передане Макарівській селищній раді.

22 серпня 1959 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 633 «Про адміністративно-територіальні зміни в Макарівському і Таращанському районах» центр Неграшівської сільради перенесений в с. Личанка і сільрада перейменована в Личанську.

26 грудня 1959 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 1055 «Про адміністративно-територіальні зміни в Макарівському районі», передані наступні села:

– с. Маковище в підпорядкування Копилівській сільраді;

– с. Ферма в підпорядкування Королівській сільраді.

28 квітня 1962 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 355 «Про адміністративно-територіальні зміни в Макарівському районі» с. Червона Гірка Плахтянської сільради передане в підпорядкування Андріївської сільради.

30 грудня 1962 р. був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Української РСР», відповідно до якого Макарівський та Бородянський райони були об’єднані в Макарівський.

1 червня 1963 р. ухвалено рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 314 «Про адміністративно-територіальні зміни в окремих районах області» відповідно до якого:

– Бузівська і Личанська сільради Макарівського району передавалися до Києво-Святошинського району;

– с. Березівка і Миколаївка Бузівської сільради в підпорядкування Колощинської сільради Макарівського району;

– с. Озірщина Королівської сільради – в підпорядкування Жовтневої сільради Києво-Святошинського району.

5 листопада 1964 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 634 «Про адміністративно-територіальні зміни в Київські області» с. Северинівка Мотижинської сільради передане Копиліській сільраді.

4 січня 1965 р. виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про часткову зміну меж деяких областей і міст республіканського підпорядкування», відповідно до якого Мар’янівська сільрада Фастівського району була передана до складу Макарівського району.

На початку 1965 р. Макарівщину поділили між двома районами – Макарівським і Фастівським:

Макарівський

Бородянська селищна рада
Макарівська селищна рада
Андріївська сільрада
Блиставицька сільрада
Борівська сільрада
Великокарашинська сільрада
Гаврощинська сільрада
Дружнянська сільрада
Жовтнева сільрада
Забуянська сільрада
Загальцівська сільрада
Здвижівська сільрада
Качалівська сільрада
Козинцівська сільрада
Колощинська сільрада
Комарівська сільрада
Копилівська сільрада
Королівська сільрада
Липівська сільрада
Луб’янська сільрада
Майданівська сільрада
Макарівсько-Будська сільрада
Мигалківська сільрада
Микулицька сільрада
Мірчанська сільрада
Мотижинська сільрада
Наливайківська сільрада
Небелицька сільрада
Небратська сільрада
Ніжиловицька сільрада
Новогребельська сільрада
Пилиповицька сільрада
Плахтянська сільрада
Рожівська сільрада
Ситняківська сільрада
Фасівська сільрада
Шибенська сільрада
Бабинецька селищна рада
Клавдієво-Тарасівська
селищна рада
Кодрянська селищна рада
Немішаївська селищна рада
Пісківська селищна рад.

Фастівський

Бишівська сільрада
Веселослобідська сільрада
Гружчанська сільрада
Козичанська сільрада
Лишнянська сільрада
Мар’янівська сільрада
Мостищенська сільрада
Новосілківська сільрада
Пашківська сільрада
Соснівська сільрада
Чорногородська сільрада
Юрівська сільрада
Яблунівська сільрада
Ясногородська сільрада

8 грудня 1966 р. був виданий указ Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення нових районів УРСР». Відповідно до якого з Бабинецької, Бородянської. Клавдієво-Тарасівської, Немішаївської і Пісківської селищних рад; Блиставицької, Дружнянської, Жовтневої, Загальцівської, Здвижівської, Качалівської, Козинцівської, Луб’янської, Майданівської, Мигалківської, Микулицької, Мірчанської, Небратської, Новогребельської, Пилиповицької і Шибенської сільрад Макарівської району утворювався новий – Бородянський район.

12 грудня 1966 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 930 «Про адміністративно-територіальні зміни в складі окремих районів області» Бишівська, Веселослобідська, Гружчанська, Козичанська, Лишнянська, Мостищенська, Новосілківська, Пашківська, Соснівська. Чорногородська, Юрівська, Яблунівська і Ясногородська сільради Фастівського району передані до складу Макарівського.

28 жовтня 1968 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) рад депутатів трудящих Київської області» було встановлено адміністративні межі Макарова і Кодри.

10 квітня 1972 р. видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 191 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі деяких районів області» відповідно до якого у Макарівському районі утворювалася Юрівська сільрада, до складу якої ввійшли Юрів, Завалівка, Копіївка, Улянівка, Червона Слобода.

Тим же рішенням об’єднувалися:

– Мар’янівська сільрада і Великокарашинська – у Великокарашинську;

– Макарівсько-Будська і Забуянська сільради – у Забуянську;

– Юрівська сільрада перейменована у Вільненську.

24 травня 1976 р. видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 230 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі деяких районів області» відповідно до якого Веселослобідська і Гружчанська сільради
об’єднувалися в Гружчанську, а Мостищенська і Новосілківська – у Новосілківську. З облікових даних Макарівського району виключалися с. Комуна і Крушняки Вільненської сільради та с. Улянівка Юрівської сільради.

10 липня 1991 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про присвоєння найменування новозбудованому населеному пункту
Макарівського району Київської області» на карті Макарівщини з’явилося с. Нові Опачичі.

22 грудня 1992 р. на 12 сесії ХХІ скликання Київської обласної ради було ухвалено рішення про утворення Мостищенської та Червонослобідської сільрад.

5 липня 2012 р. рішенням Верховної Ради України, військовому містечку Макарів-1, присвоєно назву Городок. Також він отримав статус «селище міського типу» і був переданий до Радомишльського району.

На 2015 р. Макарівський район складається з таких населених пунктів: смт Кодра та Макарів; с. Зурівка, Калинівка, Фасівочка, Андріївка, Червона Гірка, Бишів, Горобіївка, Лубське, Ферма, Борівка, Лисиця, Садки-Строївка, Шнурів Ліс, Великий Карашин, Малий Карашин, Вільне, Юрівка, Гавронщина, Грузьке, Весела Слобідка, Забуяння, Волосінь, Макарівська Буда, Соболівка, Кодра-Торф, Козичанка, Колонщина, Березівка, Мар’янівка, Миколаївка, Комарівка, Копилів, Северинівка, Королівка, Новомирівка, Ферма, Липівка, Лозовик, Лишня, Осикове, Людвинівка, Маковище, Вишеград, Мар’янівка, Мостище, Мотижин, Наливайківка, Почепин, Небелиця, Ніжиловичі, Новосілки, Нові Опачичі, Пашківка, Вітрівка, Плахтянка, Рожів, Ситняки. Соснівка, Конопельки, Фасова, Червона Слобода, Чорногородка, Юрів, Завалівка, Копіївка, Яблунівка, Леонівка, Ясногородка.

Нині у Макарівському районі, як і по всій Україні, планується провести процес децентралізації, у результаті якого відбудуться зміни в адміністративно-територіальному устрої району. Але на момент підготовки статті лише с. Соснівка увійшла до складу Томашівської ОТГ Фастівського району.

к.і.н. Віталій ГЕДЗ,
директор Макарівського районного
історико-краєзнавчого музею,
адміністратор кампанії «Пам’ять Нації».

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь