Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

CВЯТКОВІ УРОЧИСТОСТІ В КОЗИЧАНЦІ – МИСТЕЦЬКІЙ СТОЛИЦІ КИЇВСЬКОГО ПОЛІССЯ


Вже двадцять восьмий рік поспіль мальовниче поліське село Козичанка перетворюється у справжню столицю мистецтв не лише Макарівщини та Київщини, але й залучає у свої магнетичні обійми митців та шанувальників муз з багатьох куточків нашої прекрасної України, а часто – й із інших країн світу. Так і цього 2019 року, в чудовий сонячний день 20 липня, на батьківському обійсті заслуженого художника України Анатолія Марчука, широко відомому як Будинок творчості «Садиба Анатолія Марчука», відбувалася справжня феєрія мистецтв, що часом нагадувала іскрометний народний карнавал, де жарти, пісні та веселощі плавно і органічно переходили у відверті розмови на серйозні теми, зокрема – про пекучі та злободенні проблеми нашого непростого часу.

В задушевній, довірливій і невимушеній обстановці, на тлі чудової мальовничої природи, щиро,по-товариському спілкувалися поміж собою господар садиби та його найближчі родичі, сусіди, небайдужі мешканці села, знайомлячисьіз приїзжими гостями, серед яких були журналісти та письменники, художники та музиканти, колекціонери та меценати, представники місцевої влади та громадські активісти. У центрі всього цього неймовірно-захоплюючого дійства, як завжди, знаходився невгамовний, енергійний і дотепний господар та організатор свята – Анатолія Марчук, котрий перетворив звичайне сільське подвір’я у величезний виставковий зал, де живописні та скульптурні твори (його особисто і багатьох його побратимів по мистецтву) експонувалися на тлі розкішно-привабливих кущів та дерев, де яблуні, вишні, мальви і грона калини й старовинна криниця з цілющою прохолодною водою створювали якийсь неймовірно-казковий, фантастичний і, в той же час, – дуже затишний і органічний природній ансамбль, свого роду – театральні декорації для урочисто святкової вистави.

Поряд знаходиться споруджений Марчуком етнографічний музей, в експозиції якого гармонійно поєднуються предмети старовинного народного побуду і артефакти української та європейської історії, зібрані ним же під час численних мандрівок світами, зокрема – камінці, підібрані митцем поблизу архітектурних споруд старовинної столиці Західної України – Галича та біля Вавеля – усипальниці польських королів у Кракові. Мистецьке дійство розпочалося о 9-й годині ранку в субботу 20 липня із майстер-класу з акварельного живопису, головними учасниками якого виступили шестеро учениць Академічної школи мистецтв «IrpenArtSchool»з Ірпіня разом з її засновницею Євгенією Харгрі.

В полудень, перед велелюдним зібранням митців, гостей та місцевих жителів, проникливу молитву за Україну і здоров’я присутніх відправили митрофорний протоієрей Іван Малиновський та протоієрей Павло Найденов. У вітальному слові до гостей Анатолій Марчук звернув увагу присутніх на особливість цьогорічного культурного дійства, а саме – вперше у рамках єдиного мистецького свята об’єдналося сім творчих заходів, серед яких головними були два живописні пленери– «Козичинка – перлина Полісся» і «Макарів та околиці», котрі раніше проходили окремо, відповідно, в Козичинці – влітку, а в Макарові – восени. Паралельно продовжував діяти скульптурний симпозіум, який на тлі персональної виставки живописних творів господаря садиби (майже 100 робіт!) і театралізованого літературно-мистецького дійста (промов, виконання пісень,читання віршів, танців), створили в Будинку творчості «Садиба Анатолія Марчука» незабутню атмосферу живого, теплого і людяного спілкування, справжнього свята душ, об’єднаних щирою любов’ю до прекрасного.

Окремо треба згадати про невелику (майже 20 творів), але надзвичайно цікаву персональну виставку майстерно вишитих картин рідної сестри Анатолія – Людмили Петрівни Макаренко-Марчук, яка віддала 40 років свого життя подвижницькій праці на ниві культурної просвіти серед земляків рідної Макарівщини. Серед її творів, створених голкою та кольоровими нитками, були як традиційні народно-побутові сюжети (козак та дівчина, голова коня, квіти, архітектурно-пейзажні мотиви), так і релігійні, зокрема – чудово вишита ікона Св. Параскеви П’ятниці. Нещодавно ця талановита народна майстриня отримала найвищу нагороду для жінок від Української об’єднаної православної церкви – орден Св. великомучениці Варвари. До речі, вона єдина в Макарівському районі, хто удостоєна цієї почесної відзнаки. І нині, відсвяткувавши своє 80-річчя, Людмила Петрівна продовжує активно творити, зокрема є автором двох виданих книг – збірки вибраних віршів та «Спогадів мого життя». Всі бажаючі мали можливість висловитися перед учасниками свята, поділитися своїми спостереженнями та міркуваннями.

З цікавими промовами виступили почесні гості, серед яких був письменник і видавець, директор видавничого центру «Просвіта» та видавництва «Український письменник»,член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Клічак, письменниця-педагог Тетяна Кромбет, педагог Раїса Лазебна, кандидат педагогічних наук Таміла Марчук, відомий журналіст Сергій Комісаров, який разом із Едуардом Овчаренком представляли столичну пресу. В цілому ж, у роботі цієї яскравої мистецької події, поряд із її керівником – заслуженим художником України Анатолієм Марчуком, взяли участь: стипендіат Президента України, молода і яскрава зірка українського живопису – Дмитро Коваль; члени Національної Спілки художників України – чудові акварелістки Лариса Пуханова та доцент Тетяна Кугай, мистецька родина Кубаїв (Людмила, Василь та Андрій), графік Володимир Цах; художниці – Іванна Гавриш і Вероніка Каліберда, а також скульптори – Михайло Дмитрів, Вадим Жуковський та юний Іван Кришталевич.

Освітлював перебіг подій знаний київський мистецтвознавець Станіслав Бушак. Щиру подяку за дружню підтримку і посильну допомогу в проведенні свята отримали Олександр Іващенко, Валерій Бульдович, Марина Богатирьова, Олег Павловський, Анатолій Матвєєв, Василь Поярко, Наталія та Михайло Ільчуки, Леонід Каран, Давид Ерікян, Володимир Павленко, Микола Нечай, Тамара Кобилинська, Ігор Потапович.

По закінченні урочистої частини свята, митці та гості перейшли до дружнього і неформального спілкування на березі мальовничої тихоплинної річки Сивки, де вдосталь вистачало смачної рибної юшки, брендового смаженого «козичанського карася» у сметані,запечених на багатті грибів та напоїв з цілющих козичанських трав, а головне – продовжувалися задушевні дружні розмови і, раз-пораз, злітала у небо окриленим птахом дзвінка і зворушлива українська пісня. Окрім цього, всі бажаючі учасники мистецького дійства мали можливість помолилися за процвітання Козичанки та за здоров’я його жителів, зокрема, – за духовного лідера села Анатолія Марчука, у спорудженому за його ініціативи,і за підтримки земляків, православному храмі на
честь святого Миколая-Чудотворця, який поповнився іконою Покрови Пресвятої Богородиці – шляхетним подарунком церковній громаді села від мецената Юрія Голубенка.

А наступного дня, і аж до 5 серпня продовжили напружену творчу роботу об’єднані живописні пленери – «Козичинка – перлина Полісся» і «Макарів та околиці», а також відновив свою діяльність скульптурний симпозіум. Роз’їзджаючись по домівках, по закінченню праці, учасники дякували невтомному організаторові свята за чудові хвилини пережитого ними натхнення та висловлювали сподівання і в подальшому брати участь в його проведенні. На думку доктора мистецтвознавства, професора, заслуженого діяча культури Польщі, академіка Національної академії мистецтв України Олександра Касяновича Федорука, – цей пленер є небувалим, до цього часу небаченим, новим і якісно вищим явищем в історії розвитку українського пленеризму, котрий відкриває цілком нові напрямки і підходи в організації та проведенні колективних мистецьких дійств і у стосунках між професійними митцями й рядовими шанувальниками прекрасного.

Станіслав БУШАК,
член Національних спілок художників
та журналістів України.

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь