Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА


Присвоєння звання «Почесний громадянин Макарівського району» є найвищою відзнакою громади району. Це звання отримують видатні особи, які зробили вагомий внесок в розвиток району, піднесення його статусу в країні та за її межами, в знак великої поваги до їх громадської діяльності.

Рожівський сільський голова Микола Чапік та голова Первинної організації Макарівської районної організації інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій с. Королівка Василій Дегтяр запропонували присвоїти звання «Почесний громадянин Макарівського району» нашому земляку, уродженцю с. Рожів генерал-полковнику у відставці Анатолію Васильовичу Лопаті. Адже він – досвідчений воєначальник і його сміло можна віднести до когорти справжніх українців, які створювали наше вітчизняне військо. Також ніколи не забував звідки родом й всіляко підтримував і допомагав землякам.

Пропозицію підтримали голова районної організації ветеранів України Олександр Опанасенко, голова районної спілки ветеранів Афганістану Олександр Безугленко, голова районного осередку Міжнародної громадської організації «Бойове братерство без кордонів» Геннадій Здольник, голова районної організації інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій Віталій Радченко, голова районної громадської організації Української спілки соціального захисту інвалідів Чорнобиля Анатолій Могиль і було направлено відповідні документи на розгляд до районної ради.

Минулої п’ятниці на засіданні двадцять дев’ятої сесії районної ради сьомого скликання ухвалено рішення про присвоєння Анатолію Васильовичу Лопаті, генерал-полковнику у відставці, звання «Почесний громадянин Макарівського району». Голова районної ради Олександр Гулак, в.о. голови райдержадміністрації, депутат районної ради Ірина Багінська та всі присутні привітали Анатолія Лопату. На засіданні він презентував свою книгу «Відлуння. Віршовані замальовки» видану цьогоріч. Це не перше авторське видання. Вже побачили світ «Записки начальника Генерального штабу Збройних сил України», «Час і свідомість», «Віхи буремних подій 2013–2015 років».

Біографічна Довідка:

Анатолій Васильович Лопата народився 23 березня 1940 року у с. Рожів. Батько – Василь Федорович Лопата народився 14 січня 1915 року. Загинув 30 грудня 1943 року при визволенні с. Куманівка Козятинського району Вінницької області, де і похований. 

Мати – Анастасія Ігонівна Лопата (Ромезовська) народилася 6 січня 1921 року. Померла. Одружений, має сина й дочку. Трудовий шлях почав столяром-паркетником СБУ–5 Головкиївміськбуду, відслужив строкову службу у лавах Радянської армії. У 1964 р. закінчив із золотою медаллю Бакинське загальновійськове училище, призначений командиром мотострілецького взводу, а згодом – командиром роти 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії 8-ї гвардійської армії Групи радянських військ у Німеччині. У 1971 р. закінчив із відзнакою військову академію ім. М. В. Фрунзе, у 1984 р. – військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР. Обіймав посади командира батальйону, начальника штабу мотострілецького полку, командира полку, заступника командира 92-ї гвардійської дивізії Одеського військового округу. Брав участь у подіях в Чехословаччині 1968 р. командиром 7-ї окремої бригади. 

Виконував інтернаціональний обов’язок на Кубі (1980–1982 рр.), командував 29-ю мотострілецькою дивізією та 25-м армійським корпусом на Далекому Сході. З 1990 р. – перший заступник командувача Північної групи військ, організовував практичне виведення військ із Польщі при розпаді СРСР. У січні 1992 р. Анатолій Лопата отримав наказ від Міністра оборони СРСР Є. І. Шапошнікова про приведення особового складу Північної групи військ до присяги на вірність Росії. Хибність такого рішення для нього була очевидною, в чому вдалося переконати і МО РФ. Група військ не приймала нову присягу.

У червні 1992 р. призначений заступником Міністра оборони України. З 1993 по 1996 рр. – начальник Головного (Генерального) штабу Збройних сил України – перший заступник Міністра оборони України. Займався бойовою підготовкою, створенням структур ЗСУ, введенням до їх складу частин та установ, які раніше були у складі Чорноморського флоту, Ракетних військ стратегічного призначення. Під його керівництвом був створений Генеральний штаб ЗСУ. Після виходу у відставку працював президентом Авіаційного страхового бюро України, віце-президентом – директором Департаменту банківської безпеки і правового забезпечення АКБ «Надра». З 2002 р. – радник президента «Аснова холдинг». Був першим головою Української партії «Єдність», заступником голови Української народної партії «Собор». З 2003 р. – радник Міністра оборони України на громадських засадах. У 2005–2007 рр. – голова, а з січня 2007 р. – заступник голови Громадської ради при Міністерстві оборони України.

3 2014 р. – радник Начальника Генерального штабу ЗС України. Нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденами Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» II і III ступенів, медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР», має нагороди Куби та Польщі.

Творчість:

ІСТОРІЯ ЖИТТЯ

Історія – це люди і події,
Що відбулися вчора
і давно.
Це зрада брата
і Майдан надії
На мир і Перемогу заодно.

Історія – це мудрість
і звитяга,
Історія – це сльози
поколінь.
Історія в майбутнє йде
під стягом
Нескорених, хто встав
з колін.

Їх покоління не забудуть.
Життя прожито не дарма.
Герої вічно жити будуть,
Згадають їх, а їх нема.
Шкода…

ПРО ВІЧНІСТЬ

Каміння мохом обростає,
Воно старіє на вітрах.
І вічного у Вічності немає,
Її ми познаємо по слідах

Природа вічна в русі,
просторі і часі,
А людство історично
виживає.
Старе зникає у війні
й розрусі,
Нове з’являється у розумі
і в масі.

Цей рух у просторі
і часі – вічний,
Він запорука нашого буття.
Людина ж вічна тільки
історично,
Вона працює і
продовжує життя.

Марина ІЛЬЧЕНКО.

Tags: , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь