Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ІЗ КОГОРТИ ВИДАТНИХ МАКАРІВЧАН…


Петро Кузьмович Германчук по праву належить до когорти видатних макарівчан. Однак на теренах району про нього не згадали ні в березні, ні в червні місяці. Адже 14 березня цій людині виповнилося б 67 років, проте на жаль 29 червня минуло 7 років як він помер.

А тому сьогодні наша розповідь про уродженця з с. Андріївка Макарівського району, міністра фінансів України (1994–1996 рр.). Також Петро Германчук був одним з тих, хто торував дорогу в життя нашій валюті – гривні.

Народився Петро Кузьмович 14 березня 1952 р. в с. Андріївка на Макарівщині. Батьки – Кузьма Петрович (1922–1999 рр.) та Надія Миколаївна (1927–2006 рр.) працювали у місцевому колгоспі.

Петро Германчук закінчив місцеву школу. У 1969 р. після невдалої спроби вступити до вищого навчального закладу пішов працювати слюсарем заводу «Точелектроприлад» у Києві.

У травні 1970 р. був призваний до лав Радянської армії. Після служби, у червні 1972 р., влаштувався працювати слюсарем-складальником заводу «Червоний екскаватор» (м. Київ). І влітку того ж року вступає до Київського інституту народного господарства на фінансово-економічний факультет.

У 1977 р. одружився на Олені Олександрівні, з якою разом навчався, а уже незабаром у подружжя народився син Максим.

У 1977 р. після закінчення навчання влаштовується на посаду економіста штатного відділу Київської обласної ради. Тут Петро Германчук пропрацює до 1990 р., періодично змінюючи посади: з січня 1979 р. – старший інспектор з впровадження передового досвіду роботи; з вересня 1979 р. – старший економіст відділу державних доходів; з січня 1982 р. – старший економіст; з серпня 1982 р. – начальник відділу фінансування сільського господарства фінансового відділу; з травня 1985 р. – начальник відділу фінансування сільського господарства; з листопада 1985 р. – заступник начальника управління, а згодом – начальник бюджетного відділу, фінуправління.

На початку 1990 р. переходить працювати у Міністерство фінансів. Тут він пропрацював до літа 2001 р. У цей період він обіймав посади: з лютого 1990 р. – начальник зведеного відділу фінансів і грошового обігу; з липня 1991р. – начальник управління грошового обігу і цінних паперів; з лютого 1992 р. – заступник Міністра фінансів України; з липня 1993 р. – 1-й заступник Міністра фінансів України, з листопада 1997 р. – 1-й заступник Міністра фінансів України. Залишив роботу у Міністерстві Петро Кузьмович у липні 2001 р.

Коли у липні 1994 р. вибори Президента України виграв Леонід Кучма, було сформовано новий кабінет Міністрів на чолі з Віталієм Масолом. І саме в той час нашого земляка було призначено на посаду Міністра фінансів України. Більшість читачів пам’ятають, що для України, з фінансової точки зору, то був чи не найважчий період. Національна валюта чи не щодня знецінювалася. Посаду міністра Петро Германчук обійматиме до червня 1996 р. І саме він був одним з тих, хто зробив усе можливе, щоб 2 вересня 1996 р. була введена в обіг нова українська валюта – гривня, яка змінила знецінені багаторазові купони.

Посаду Петро Германчук залишив, оскільки ще у березні був обраний народним депутатом до Верховної Ради України від Старовижівського виборчого округу № 72 у Волинській області. А бути міністром фінансів і одночасно депутатом Петро Кузьмович не міг по закону.

У Верховній Раді Петра Германчука обрали постійним представником Національного Банку України. Одночасно з депутатством, наш земляк також був радником Прем’єр-міністра України.

Після завершення депутатської каденції Петро Германчук повертається на роботу у Міністерство фінансів. У липні 2001 р. Петра Кузьмовича було призначено на посаду Голови Головного контрольно-ревізійного управління України, яку він займатиме до лютого 2005 р.

У 2006 р., коли Прем’єр-міністром було призначено Віктора Януковича, Петро Германчук став його радником на громадських засадах. У 2010 р., коли Віктор Янукович переміг на президентських виборах, Петро Кузьмович був призначений позаштатний радником Президента.

За президенства Віктора Ющенка, Петро Германчук більше зосередився на громадській діяльності. Хоча слід зазначити, що нею він займався ще з 1994 р. У різні часи він був: членом Ради національної безпеки при Президентові України; членом Ради з питань економічних реформи при Президентові України (з грудня 1994 р.); членом Ради роботи з кадрами
при Президентові України (липень 1995 р. – лютий 1997 р.); членом Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України (з вересня 1995 р.); членом Комісії з питань інформаційної безпеки (лютий 1998 р. – липень 2000 р.); членом спостережних рад: ДАК «Українські поліметали» (з жовтня 2000 р.), ВАТ «Державний ощадний банк України» (з жовтня 2000 р.), АТ «Укрнафта» (з квітня 1999 р.); членом наглядової ради Українського фонду соціальних інвестицій (травень 2000 р.); членом Української частини Комітету з питань співпраці між Україною та ЄС (з серпня 2000 р.); членом Комісії з питань житлової політики (квітень 1999 р. – листопад 2001 р.); членом Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (вересень 2001 р. – лютий 2005 р.); головою біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі (з вересня 1998 р.); членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (з липня 2001 р.).

Займаючи різноманітні посади, Петро Германчук не полишав економічну науку і завжди знаходив вільну хвилинку для свого навчання. У 1995 р. він став академіком Академії економічних наук, а у серпні 1999 р. йому було присуджено звання «Заслужений економіст України».

Діяльність Петра Кузьмовича у різні часи була відзначена різноманітними нагородами. Серед них: Державний службовець 1-го ранґу (квітень 1994 р.); знак «Державна служба України «За сумлінну працю» (2000 р.); орден «За заслуги» II ст. (червень 2008 р.), I ст. (серпень 2011 р.); повний кавалер Міжнародного ордена Святого Станіслава.

Слід зазначити, що у повсякденному житті Петро Кузьмович любив рибну ловлю, якою захоплювався ще з дитинства у с. Андріївка.

Зокрема, у липні 2002 р. у інтерв’ю газеті «Сегодня» Петро Кузьмович розповів про родину та дозвілля:

– У Вас дорослий син, він пішов по стопах батька?

– Ні, він – кухар. Із задоволенням іноді готує сімейні обіди (син Максим помер у 2006 р. – М.К.).

– Все життя Ви маєте справу з фінансами. Зізнайтеся, любите гроші?

– Та хто ж їх не любить? Вони мають бути. Але під час перебування міністром фінансів я і не відчував, навіщо гроші: на роботу приходив в 7 ранку, йшов – опівночі. Тоді було одне бажання: виспатися.

– Зараз, напевно, вільного часу побільше. Як його використовуєте?

– У мене одне хобі – риболовля. І мені щастить! У минулому році зловили в Черкасах сома на 82 кіло: кілька годин нас на човні за собою тягав! Я особисто його обробляв: видобуток підвісили на дерево і облупили, як кабанчика. І по-чесному розділили на п’ятьох. А ось полювання не визнаю, навіть в качку не можу стріляти – шкода.

 

Помер Петро Кузьмович Германчук 29 червня 2012 р. у Києві. Петро Германчук зробив значний внесок у розвиток України, був висококласним спеціалістом та активним державним діячем, доброзичливою та щирою людиною. Та яку б посаду він не займав, ніколи не забував про свою малу батьківщину – Макарівщину. Крім того, він за будь-яких умов знаходив час приділити увагу своїм землякам.

Мешканці району і до сьогодні згадують, що могли вільно потрапити до Петра Кузьмович на прийом у міністерство. Життєвий шлях Петра Кузьмовича є прикладом для багатьох, а світла пам’ять про нього завжди житиме в серцях усіх, хто його знав.

І сумно визнавати, що на малій батьківщині не згадують про Петра Кузьмовича хоча б у день народження та день смерті.

За нашою інформацією у смт Макарів згадали про нашого земляка і мали намір його вшанувати, назвавши вулиці його ім’ям. Проте ця ідея не була підтримана місцевими депутатами.

Tags: ,

Залишити відповідь