Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ОБІРВАНИЙ ПОЛІТ…


Цього року виповнюється 5 років, як на Макарівщину прийшло перше повідомлення про загибель нашого земляка на Сході України. Тоді похоронка прийшла в родину Потапенків. Пропонуємо вашій увазі спогади про події того трагічного дня. 6 червня 2014 р. близько 17.15 над c. Миколаївка Слов’янського району Донецької області терористами «ДНР» був збитий український літак Ан-30Б з бортовим номером «80 жовтий».

По літаку був проведений пуск двох ракет з ПЗРК «Верба», одна з яких потрапила в правий двигун. Літак летів на висоті 4040 метрів – недоступній для обстрілів із землі ракетними установками. Але якраз перед цим бойовики отримали новітній ПЗРК «Верба», з якого і був збитий український літак. Літак підкинуло вгору на сотню метрів, льотчики не відразу зорієнтувалися, оскільки від удару повилітали зі своїх крісел. Командир Костянтин Могилко відразу передав всю інформацію в штаб ВПС ЗСУ і наказав команді покинути повітряне судно.

За розповіддю вцілілого члена екіпажу борта, оператор загинув відразу від вибуху ЗРК, за наказом командира його тіло викинули на парашуті. Двох інших, молодших за віком членів екіпажу вдягали й викидали бортмеханік Павло Дришлюк та механік Олексій Потапенко. Швидкість падіння була дуже велика, і товаришів їм доводилося буквально відривати й відштовхувати від літака… самим вже не було часу вдягати парашут… Та і в планах цього не було – рятували втрьох літак… і посадили б його, але на висоті декілька десятків метрів перегоріло і відпало крило…

Перед командою був вибір: або негайно покидати борт і тим самим кинути літак на житлові квартали Слов’янська, або докласти всіх зусиль задля відведення Ан-30Б від міста і можливо пожертвувати своїми життями. Льотчики вибрали другий варіант. Літак впав у районі села Пришиб (Краснолиманський район Донецької області). З восьми членів екіпажу, які були в 15-й авіаційній транспортній бригаді «Блакитна стежа», загинули п’ятеро. 38-річного фотооператора Сергія Камінського вибухом ракети вбило на місці. Радист Володимир Момот, який вистрибнув з парашутом занадто пізно, впав в озеро, заплутався в стропах і потонув. Трьом членам екіпажу вдалося врятуватися: 36-річний бортмеханік Олексій Потапенко та 41-річний бортінженер Павло Дришлюк допомогли двом молодим лейтенантам і штурману зняти бронежилети, одягти парашути і вистрибнути з літака з 800-метрової висоти.

Самі ж разом з командиром Костянтином Могилко залишилися в палаючому літаку. Повітряні сили України мали всього два літаки Ан-30 цієї модифікації з жовтими бортовими номерами «80» (06-08) та «81» (06-09) побудовані у 1975 році, які входили до складу 15-ї транспортної авіаційної бригади. Використовувалися для виконання спостережних польотів у рамках Міжнародного Договору з відкритого неба організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), в зв’язку з чим мали характерне забарвлення і напис «Блакитна стежа».

Цей літак абсолютно беззахисний і його не можна було посилати на бойові завдання туди, де він міг потрапити під обстріл. Ан-30Б постійно літав над містами і селищами в зоні АТО, де йшли бої. Щоб хоч якось уберегтися від пострілів, члени екіпажу на підлогу літака клали бронежилети і самі одягали їх. Але 6 червня 2014 р. їх бронежилети не врятували…

Вадим ДРИШЛЮК,
брат полеглого Павла Дришлюка.

Tags: , , , , ,

Залишити відповідь