Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

КАЛЕНДАР НЕБЕСНИЙ І ЗЕМНИЙ. ЧЕРВЕНЬ – 2019


«У червні люди раді літу, як бджоли цвіту» – слушно мовить народне прислів’я. Перший місяць найблагодатнішої пори року передусім примітний найдовшою тривалістю світлої частини доби, котра сягне свого максимуму 21 червня, у день літнього сонцестояння. Наступна за ним ніч, навпаки, виявиться у поточному році найшвидкоплиннішою.

Місяць: новий – у понеділок, 3 червня; в першій чверті – у понеділок, 10 червня; повний – у понеділок, 17 червня; в останній чверті – у вівторок, 25 червня.

Куці ночі та низьке розташування над південною частиною небокраю не сприятимуть видимості найблискучішого зореподібного світила прийдешнього місяця – планети Юпітер, проте саме цієї пори, 10 червня, настане її протистояння із Сонцем. Таке положення планети відносно денного світила означає, що вона не лише перебуває над обрієм усю темну частину доби, але й знаходиться на мінімальній просторовій відстані від Землі та, відповідно, має найбільшу яскравість. Для спостерігачів, котрі знайдуть можливість поглянути на Юпітер через бінокль або зорову трубу, найцікавішим буде не вигляд самої планети – у малопотужні інструменти на її крихітному (надто далека вона від Землі!) яскравому диску марно сподіватися розгледіти хоч якісь подробиці, а ототожнення поруч неї чотирьох її Галілеєвих супутників, відкритих у січні 1610 року італійським ученим Галілео Галілеєм. «Спочатку я прийняв їх за нерухомі зорі, – писав Галілей. – Одначе вони привернули мою увагу тим, що лежали на прямій лінії … і виблискували яскравіше за решту зір. Два з них перебували на схід від планети, один – на захід. Коли я поглянув на них наступної ночі, то виявив, що вони згрупувалися по-іншому: тепер усі три лежали західніше планети і ближче до неї… 13 січня я вперше побачив чотири супутники, три на захід і один на схід від Юпітера; вони утворювали більш-менш пряму лінію». За історичними свідченнями, Галілей не був першим, хто спостерігав юпітеріанські «місяці», проте саме він раніше за інших вірно пояснив побачене, а тому цілком заслужено вважається їхнім першовідкривачем. Нинішні загальноприйняті назви супутникам – за порядком збільшення віддаленості від планети Іо, Європа, Ганімед та Каллісто – дав німецький астроном Симон Маріус.

Мальовниче видовище спостерігатиметься після заходу Сонця 16 червня. Над південно-східною ділянкою горизонту на ясному небесному склепінні, що темніє, стоятимуть повний Місяць і дещо нижче – яскравий золотавий Юпітер. Із приблизно двогодинним запізненням шлях Юпітера нічним небосхилом повторюватиме ще одне примітне світило – знаменита планета з кільцями Сатурн. Поступаючись «царю планет» за блиском у 12 разів, він, тим не менше, посідатиме за цим показником почесне друге місце серед зореподібних світил південної частини небозводу.

Відшукавши обидві планети, зауважте видиму відстань, на якій одна від одної вони нині перебувають. Щоб її нівелювати, швидшому Юпітеру знадобиться півтора року. Над ранок 19 червня неподалік Сатурна розташується майже повний диск Місяця. Як і належить цієї пори, всю темну частину доби на нашому небосхилі красуватиметься розлогий майже рівнобедрений так званий «великий літній трикутник», вершини якого позначають вельми яскраві зорі – за порядком зменшення блиску Вега, Альтаїр та Денеб. Звечора його можна бачити у східній половині небесного склепіння. В цей же час дещо південніше зеніту найпомітнішою буде найяскравіша зоря Північної небесної півкулі Арктур. Приблизно на третині видимої віддалі від жовтогарячого Арктура до блакитно-білої Веги міститься одна з найвідоміших небесних окрас літніх ночей – невелика семизоряна дуга сузір’я Північна Корона з блискучою «перлиною» зорею Ґемма.

Найшанованішими героями легендарного епосу стародавньої Греції були титан Прометей, який подарував людям вогонь, і уособлення богатирської сили, мужності та відваги син верховного бога Зевса Геракл (за версією римлян – Геркулес), котрий прославився своїми дванадцятьма подвигами, про які на Землі нині нагадують Геркулесові Стовпи – дві високі скелі по обидва боки Гібралтарської протоки. Увічнений славетний герой і на зоряному небі, де йому належить розташоване між Північною Короною та Вегою найбільше за площею «літнє» сузір’я Геркулес. Останнє не має яскравих зір, зате містить помітний у бінокль чи зорову трубу у вигляді невеличкої світлої туманної плями один із найвидатніших об’єктів іншого класу – кулясте зоряне скупчення Месьє 13. Широкому загалові воно стало відоме 45 років тому, коли в його напрямку американські астрономи відправили радіопослання з розповіддю про нашу цивілізацію, адресоване гіпотетичним тамтешнім мешканцям. Однак, зважаючи на колосальну віддаленість, їхню відповідь можна очікувати не раніше, ніж через 45 тисяч років…

Увечері 21 червня Сонце перейде із зодіакального знака Близнят (Gemini) у зодіакальний знак Рака (Cancer).

Володимир Безуглий,
аматор астрономії.

Tags: ,

Залишити відповідь