Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ІСТОРІЯ ПЛАХТЯНКИ


На початку ХХ ст. в с. Плахтянка налічувалось 65 дворів і мешкало 328 осіб (175 чоловіків та 153 жінки). Село належало А.В. Савицькому. Основне заняття місцевих мешканців – хліборобство. У Плахтянці було 1842 десятини землі (1735 десятин – поміщика, 107 десятин – селян). Вся земля у селі оброблялася за трипільною системою.

За окремими даними у Плахтянці не було власної школи, однак у документах 1901 р. вказується, що в селі діяла школа грамоти. Також відомо, що у 1910 р. до школи, яка розмістилася в одній із найманих хат, ходило 20–30 місцевих дітей. А вчителем до 1917 р. був Цимбалюк із с. Андріївка.

Напередодні Першої світової війни у березні 1914 р. власник села Савицький звернувся до одного із земських чиновників В. Демченка з повідомленням про пожертвування ділянки землі для майбутньої земської школи. В його листі йшлося:

«Глубоко сочуствуя скорейшему проведению в жизнь реформы всеобщего обучения, я прошу Вас доложить ближайшему земскому собранию о моем желании принести в дар земству участок земли близ деревни Плахтянки мерою в 2 десятины для постройки школы и при ней комнаты для амбулаторного фельдшерского пункта. В случае, если собрание согласится принять мой дар, прошу не отказать меня уведомить для совершени як репостного акта, расходы по содержанию такового принимаю на себя. Было бы очень желательно, чтобы школа могла функционировать с начала будущего учебного года».

Земське начальство не змусило довго себе чекати. Власнику Плахтянки через певний час було надіслано позитивну відповідь повітового земського правління:

«Уездное земское управление, выражая свою глубокую благодарность за пожертвование участка земли близ деревни Плахтянки для постройки земского училища, имеет честь уведомить Вас, что к постройке училища будет приступлено немедленно».

Однак почалася Перша світова війна тож будівництво не розпочали і земську школу не відкрили. Проте у 1914 р. на території села була побудована ґуральня з виробництва спирту. Перед революцією 1905 р. нащадки пана Савицького почали продавати землю селянам. У цей час в селі було близько 100 селянських господарств, з них 70 % були середняки і 30 % – бідняки. Проте піщаний ґрунт давав погані врожаї і селяни вкладали багато праці, щоб зібрати мізерний урожай.

Під час революційних подій 1905–1907 рр. у селі відбувалися невеликі заворушення, організаторами яких були С. Сімороз та А. Новик. Їх невдовзі було вбито. Нові виступи селян очолили Зарицький і Шмигельський. У період Визвольних змагань (1917–
1921 рр.) в Плахтянці господарювали загони петлюрівців, денікінців, німців. У грудні 1918 р. більшовики зробили першу спробу укріпити свою владу в селі.

Було утворено сільську раду, яку очолив М. Петренко. Тоді більшовики націоналізували спиртзавод. У 1924 р. та 1936 р. відбудеться розширення виробництва. У березні 1918 р. більшовиків витіснили німецькі війська. Незабаром буде встановлено владу гетьмана Скоропадського. У січні 1920 р. більшовики знову захопили владу. Відбувається волосний з’їзд революційних комітетів під керівництвом Б. Полянського. У травні 1920 р. більшовиків вигнали польські війська, але вже у червні радянська влада повертається.

У 1922 р. організовано комнезам, головою якого став І. Мукшименко. Із 1923 р. в селі працювала початкова школа, яка знаходилася в колишньому панському маєтку і складалася з 6 кімнат. У 1926 р. цей будинок згорів. Однак навчання продовжували у непристосованому приміщенні.

У 1935 р. було відкрито нове приміщення школи: з пічним опаленням, 4 класами, учительською, бібліотекою, фізкабінетом, коридором і квартирою (!) для директора. У 1904 р. приміщення переобладнали і добудували: збільшили житлову площу директора і додали квартиру для завуча. Школа була семирічною, а тому навчання проводилося у дві зміни: перша – молодші, друга – старші класи. До війни директором школи був П. Гаєвський, якого потім розстріляли гітлерівці. За архівними документами на жовтень 1926 р. у селі мешкав А. Андрієвський, хорунжий Армії УНР. Однак активістам «Героїки» під час краєзнавчої експедиції у 2012 р. не вдалося відшукати жителів, хто б знав Андрієвського. Також не вдалося встановити і місце його поховання.

На 1926 р. у Плахтянці мешкало 689 осіб. А до складу сільської ради входили с. Красногірка (377 мешканців), хутори: Піщане (90 мешканців), Пужа (29 мешканців), Райно (50 мешканців), Чудин (223 мешканці). У 1930 р. в Плахтянці починається колективізація. Було утворено колгосп «13-річчя Жовтня». До нього увійшло 30 селянських господарств. Ініціатором процесу колективізації виступав І. Онищук, а членами правління стали П. Гончаренко та М. Сімороз.

Уже наступного року колективізація закінчилась. Однак окремі місцеві мешканці виступили проти створення колгоспу. У 1930–1931 рр. були розкуркулені О. Мукшименко, В. Сімороз, Д. Сімороз. Одним із наслідків колективізації у Плахтянці став Голодомор 1932–1933 рр.

Голод у селі почав виникати із-за непомірних норм хлібоздачі. Так, у документі від листопада 1932 р. пишеться про супротив мешканців Плахтянки до виконання хлібоздачі. Зокрема у ньому вказується:

«предсельсовета Кузьменко – член партии, задержал спекулянта Кравченко, вывозившего хлеба в г. Киев в количестве 15 пуд. По договоренности с секретарем партячейки Кирпачем Кузьменко возвратил этому спекулянту 7 пуд. хлеба и к ответственности его не привлекал».

Зі спогадів очевидців та їх рідних відомо, що у селі були випадки смерті від голоду. Однак точної кількості померлих відшукати нам не вдалося, лише встановили факт смерті у 1932–1933 р. в Плахтянці 17 осіб. Можливо смертність в селі була невеликою, адже тут працював спиртзавод і робітникам видавали харчові пайки, що рятували життя багатьом.

22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна. Червона армія виявилася не готовою до ведення бойових дій. Як результат, уже в липні фронт підійшов до кордонів Макарівщини. 13 липня 1941 р. с. Плахтянка була окупована гітлерівськими військами. Однак ще більше місяця поблизу Плахтянки йшли бої. Частини 27 стрілецького корпусу вели бої за залізничну станцію Клавдієво та с. Андріївку.

За нового порядку у Плахтянці було створено сільську управу до складу якої увійшло с. Красногірка. Плахтянська сільська управа за адміністративним поділом входила до підрайону Макарів. А голова управи був у прямому підпорядкуванні Макарівської райуправи. За гітлерівської окупації продовжував роботу у селі колгосп «13-річчя Жовтня», спиртзавод. Крім того, нацисти організували у Плахтянці зливний пункт для прийому молока та відгодівельний пункт для тварин. Також на кілька місяців у 1942 р. гітлерівці відновили навчання в школі. Але вже наприкінці 1942 р. всі навчальні процеси були припинені, а в приміщенні школи розквартирувався Плахтянський батальйон козаків. У селі діяв Плахтянський кущ поліції. До нього входили 11 осіб. Цікавим є той факт, що серед поліцаїв не було жодного місцевого мешканця (4 – з Липівки, 4 – з Макарова, по одному з Гавронщини, Ніжилович та Кодри).

У ДАКО зберігся цікавий документ, в якому розповідається про впійманого представниками Плахтянського куща поліції партизана, який на допиті в Макарові видав переважну більшість партизанів Андріївки. За нацистського господарювання у Плахтянці було розстріляно п’ять місцевих мешканців. На примусові роботи до Третього райху вивезли 31 жителя села. Гітлерівці зруйнували свинарник, корівник і телятник. Розібрали більшість машин у колгоспі. А тому й не дивно, що мешканці Плахтянки брали активну участь у русі Опору. Тим паче, поблизу села у вересні – жовтні 1943 р. діяло кавалерійське партизанське з’єднання під командування генерала М. Наумова. У 1968 р. районна комісія вручила партизанський квиток єдиного зразка трьом мешканцям Плахтянки: П. Мукшименку, М. Сіморозу, І. Деркачу. За даними дослідників історії Плахтянки, також активними партизанами були В. Сімороз, І. Соломенко. Г. Паламарчук.

Згідно з архівними документами партизани у Плахтянці спалили міст, молочний зливний пункт. А також неодноразово роздавали в селі хліб із колгоспної комори. Із Плахтянки було мобілізовано понад 150 мешканців, 137 з них загинули у роки Другої світової війни. За мужність і героїзм, проявлені на полі бою, нагороджено 89 жителів села.

7 листопада 1943 р. Плахтянку визволили радянські війська. З поверненням радянської влади відновлює роботу каральна система. Так, у червні 1944 р. за співробітництво з окупаційною владою був засуджений до 15 років позбавлення волі П. Петренко.

Одночасно з цим розпочинається відбудова. Майже відразу відновив роботу колгосп «13-річчя Жовтня». У 1950 р. колгосп об’єднано з липівським колгоспом ім. Ворошилова. У 1957 р. їх роз’єднали і в Плахтянці утворено колгосп ім. Чапаєва. Однак уже в 1958 р. він був об’єднаний з колгоспом ім. Котовського (с. Червона Гірка) в один – ім. Чапаєва. Протягом усього 1944 р., без канікул пройшло навчання в місцевій школі. І за цей час було пройдено програму за два класи. Директором школи після визволення була призначена В. Гаєвська, дружина довоєнного директора.

У 1960 р. школу реорганізували у восьмирічну, відкрили 8-й та 9-й вечірні класи. Через рік вони стали заочними. Наприкінці 1960-х рр. у школі було побудовано систему парового опалення, майстерні. Наприкінці 1970-х рр. побудували нове приміщення двоповерхової цегляної школи, згодом відкрили спортзал. У 1989 р. школу перетворено в неповну середню.

У післявоєнний період директорами працювали: Н. Вольрнер (1944 р. – 1953 р.); М. Чертков (1953 р. – 1960 р.); Є. Угнівенко (1960 р. –1970 р.); Г. Гордієнко (1970 р. – 1979 р.); В. Янішевський (1979 р. – 1980 р.); О. Вареник (1980 р. –1986 р.); О. Марченко (1986 р. – 1990 р.).

У 1948 р. після чергового розширення на повну запрацював спиртзавод. У 1958 р. завод почне переобладнання на виготовлення кормових антибіотиків. Перша продукцію, біоміцин, виробили в 1961 р. А сам завод став Плахтянським цехом кормових антибіотиків Немішаєвського біохімзаводу, підпорядкованим системі «Укрмедбіопром». І лише у 1981 р. було відокремлено виробництво й створено Плахтянський завод кормових антибіотиків з цільовим фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням. Першим директором заводу призначили Ф. Лавірка.

У 1950 р. розпочато від’єднання від Плахтянської сільської ради с. Червона Гірка та передачу його до Андріївської сільської ради. Цей процес повністю було закінчено у 1952 р.

У 1959 р. у Плахтянці ліквідовано відгодівельний пункт худоби.

У 1964 р. у селі відкрито нове приміщення дитячого садка.

У 1967 р. в Плахтянці мешкало 946 осіб. У 1971 р. – 849 осіб.

У селі працювали клуб, бібліотека, дільнична лікарня на 25 ліжок з рентгенологічним і стоматологічним кабінетами, з пологовим відділенням, аптека.

У 1972 р. Плахтянську дільничну лікарню реорганізовано в медичну амбулаторію.

У 1979 р. почалася війна в Афганістані. Багато мешканців Макарівщини виконували свій інтернаціональний обов’язок у далекій азіатській країні. У жодному офіційному списку нам не вдалося відшукати воїнів-інтернаціоналістів мешканців Плахтянки.

Однак сучасні дослідники історії села вказують, що учасниками бойових дій були чотири місцевих мешканці. На 2013 р. в живих залишався лише один.

У 1982 р. було утворене Плахтянське лісництво, яке розкинулося на площі 4 043 гектарів.

У 1986 р. після аварії на ЧАЕС мешканці с. Плахтянка прийняли до своїх осель переселенців з Чорнобильського району зі своїми звичаями та обрядами: із сіл Речиця, Товстий Ліс, Буда, Красний Посьолок. У вересні 1986 р. у селі в експлуацію було введено 100 житлових будинків, об’єкти соцкультпобуту: КПП з магазином, їдальню на 30 місць, лазню на 10 місць, інженерні мережі, телефонну (2,3 км) і електромережу (2,85 км), водопостачання (2,6 км), благоустрій (11919 м), будівництво яких проводилося МПМК-292 Чернівецького облагробуду.

А попереду було проголошення Незалежності України та значні зміни в житті с. Плахтянка.

Віталій ГЕДЗ.

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь