Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Його роки – його багатство


Якось так складається у нашій державі, що люди, які мають риси пристосуванства, переважно завжди благополучні. Їх завжди шанує влада і використовує у своїх корисних, часто – виключно політичних, інтересах. А тому, які б політичні буревії не проносились над суспільством, – в керівних кріслах переважно залишаються «вчорашні», а поряд з ними – ті ж пристосуванці та перевертні.

Я ж хочу розповісти про людину зовсім іншого складу характеру. Це Вацлав Казимирович Янковський з Макарова, якого, на жаль, вже нема з нами – він пішов у Вічність на високому життєвому злеті. Вацлав Казимирович, за жодних обставин, перебуваючи на державних чи громадських посадах, не міняв своїх політичних поглядів та моральних принципів на догоду тим чи іншим інтересам.

Життєвим кредо цієї людини було щире і самовіддане служіння ідеалам соціальної справедливості, демократії та народовладдя, утвердження в державі системи відносин демократичного соціалізму, де держава і суспільство будуть слугувати людині. За будь-яких умов Вацлав Казимирович залишався повним сил та енергії, завжди випромінював оптимізм, мав власну думку й тверді переконання. У буремні роки війни служив у військах протиповітряної оборони Києва і був нагороджений численними державними нагородами. Отримав дві вищі освіти. Свого часу працював у редакції районної газети, яка ще тоді називалася «Сталінський заклик», а згодом – «Ленінська зоря»: коректором, інструктором, завідувачем відділу. Був директором Будинку піонерів, начальником ремонтно-будівельного управління, вчителем загальноосвітньої школи.

Вацлав Казимирович мав велику працездатність та вміння у найскладніших ситуаціях зважено мислити й ухвалювати, як виявлялося згодом, правильні рішення. Я думаю, ці риси родинні і спадкові. У його роду багато довгожителів. Ось і його мама – Катерина Францівна прожила 92 роки й до останніх днів життя мала ясний розум, чудову пам’ять та була надзвичайно цікавою співбесідницею.

Її сестра Антоніна також здолала 92-річний рубіж. Чимало його родичів стали знаменитостями. Так, дядько і двоюрідний брат були удостоєні високого звання Героїв Соціалістичної праці, двоюрідна сестра з Польщі – доктор хімічних наук, професор Варшавського політехнічного інституту, лауреат двох міжнародних премій. Вацлав Казимирович був ветераном праці, довгий час очолював Макарівську районну організацію ветеранів України. Мав особливе захоплення – радіолюбительство, яким займався з 1939 року. Досяг у цій справі найвищої сходинки – став радіолюбителем першої категорії. Встановив зв’язки з колегами з найвіддаленіших країн і материків земної кулі: Китай, Монголія, Туреччина, США, Кіпр, майже всі країни Європи, Японія, Південна Америка. Вивчив не одне покоління юних радіолюбителів у районному клубі «Ефір», незмінним керівником якого був більше 25 років.

Щирий подив і захоплення викликали надзвичайна енергійність та життєрадісність Вацлава Казимировича. Він був переконаний, що додає йому сил здоровий спосіб життя. Ще до війни захопився моржуванням. Згадував, що вперше, серед зими в тріскучий мороз викупався в ополонці. Як жартував, – лише для того, щоб простудитися та не йти до школи. Але не захворів, відтак і до кінця життя у будь-яку пору року, обливався холодною водою, босим бігав по снігу, не забував про користь ходіння, гімнастики.

Практично не вживав жодних ліків і переконував у перевагах народного, а не медикаментозного лікування багатьох хвороб, важливості фізичних вправ, здорового харчування в подоланні недуг і продовженні людського віку. Жартував: «Щоб бути здоровим – треба пити не ліки, а чисту воду та горілку». Ось вам, шановні добродії, лише деякі рецепти його «третьої», як казав Вацлав Казимирович, молодості. У любові і злагоді Вацлав Казимирович прожив з вірною дружиною Ольгою Миколаївною більше 50 років, виховали двох доньок, мав щастя дочекатись чотирьох онуків та одного правнука. Готуючи матеріал, мимоволі на думку прийшли слова Вахтанга Кікабідзе з відомої пісні: «Мої роки – моє багатство», які у повній мірі відповідають внутрішньому стану нашого видатного сучасника Вацлава Казимировича Янковського, якому сьогодні б виповнилося 94 роки!

Геннадій ЗДОЛЬНИК,
ветеран війни в Афганістані.

Tags: , , , , ,

Залишити відповідь