Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Олег КУЗЬМІНИХ: «ОСТАННІЙ МІСЯЦЬ ОБОРОНИ ДАПУ БУВ НАЙТЯЖЧИМ …»


У минулому матеріалі ми детально розповідали про одного з легендарних «кіборгів» Олега КУЗЬМІНИХ – військового Збройних сил України, підполковника. Хотіли лише нагадати, що з початком подій на Сході України брав участь у відсічі збройної агресії Росії. У 2014–2015 рр. – командир 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади Збройних сил України. Найбільш відомою є участь Олега Кузьміних у обороні Донецького аеропорту, де він командував підрозділом легендарних «кіборгів». 20 січня 2015 року Олег Кузьміних з 14 побратимами потрапив у полон до проросійських сил. У полоні перебував 124 дні. Станом на січень 2016 р. обіймав посаду заступника начальника 199-го навчального центру ВДВ. Після повернення Олега з полону було створено БО «Фонд Братів Кузьміних» для допомоги тим, хто отримав поранення в зоні бойових дій на сході України. За час свого існування (1,5 року) Фондом була надана адресна допомога постраждалим від військових дій на суму понад 11 мільйонів гривень. Також реалізовується проект «Безкоштовний Оздоровчий Центр для військовослужбовців». Як ми і зазначали у попередній розповіді про «кіборга», «М.в.» вирішили особисто поспілкуватися з Олегом Кузьміних. Дякуємо, що до спілкування долучилися і наші читачі.

– Олеже, чому захисників ДАПу називають «кіборгами»?

– Тому що, під час прослуховування переговорів противника по радіостанції, пролунала фраза: «Вони що – кіборги?». І звідти і пішла назва. Більше ніяких історій і теорій бути не може.

– На Вашу думку, який момент в обороні аеропорту був самим складним та найтяжчим?

– Останній момент. В обороні – останній. Тому, що вже було втрачено багато позицій, через що оборона вже не мала такого ефективного характеру і тому вона була вже складна. В травні 2014-го року коли організовувалася оборона, там були інші питання і, на мою думку, можна було вибудовувати ситуацію в 2014-му році трохи інакше. Можливо, не було б того, що трапилося в 2015-му. Проте як є, так і є. Тому останній місяць оборони ДАПу був найтяжчим.

– На Вашу думку, яка кількість полеглих бійців при обороні ДАПу? В інтернеті пишуть про кількість від 100 до 200 людей.

– Я вам не можу сказати. Тому, що оборона тривала більше ніж 242 дні. Вперше я був там у травні 2014 року: ми тоді на гелікоптері прилетіли в складі спецпризначенців. Тоді розпочинали оборону аеропорту. І вдруге я зайшов туди взимку, як командир батальону. Сказати, скільки було втрат з нашого боку, не зможу, хоча можу повідомити таку інформацію – у сепаратистів були великі втрати. Це я знаю, оскільки чотири місяці спілкувався з місцевим населенням, то вони мені повідомляли, що сепаратисти спочатку відправляли на штурм ДАПу молодих, а потім тих, хто виживав. Ніхто з них не хотів іти в аеропорт. Втрати у них були величезні. Навіть у «Мотороли» та «Гіві» втрати були величезні і вони приховувались. Для сепаратистів аеропорт був дуже жорстким протистоянням. І їхні втрати не можна порівняти з нашими. Це правда. Для них аеропорт дався дуже великою ціною.

– Ви були в полоні сеператистів чи росіян?

– Я перебував у полоні у людей, що напевно мали громадянство України. Хоча і зустрічав людей, які, скоріше за все, мали громадянство РФ.

– Розкажіть про полон… Ви 90 днів просиділи в одиночній камері, що надавало Вам сил триматись?

– Коли ти не збираєшся ще сходити з дистанції, то можна все пережити.

– Як відбувався обмін полоненими?

– Я так розумію, що стосовно мене, то це був не обмін. Це була передача. Тобто, завдячуючи особисто Президенту України Петру Порошенку. Що ж стосується обміну, то він відбувається на вищому рівні і багато перешкод є від російської сторони. Навіть не від сепаратистів, а саме від росіян. Взагалі, там все вирішує Росія. І хто б, і що не казав (як запевняють деякі з кандидатів у президенти України), що можна домовитись, – там домовлятися нема з ким. Там все вирішує Росія. Не думаю, що так легко можна домовитись стосовно обміну полонених.

– Ви дивились фільм «Кіборги»? Яка Ваша думка стосовно цієї стрічки?

– Ні. Не дивився.

– Ви з братом заснували благодійний «Фонд братів Кузьміни». Розкажіть про його діяльність.

– Основне – це допомога у фізичній реабілітації учасникам АТО. Наприклад, у бійця після поранення рука чи нога не працює і треба її розробити.

– Хто підтримує діяльність фонду, адже це ж серйозні затрати? Де знаходити для цього гроші?

– Допомагають небайдужі підприємці, місцева влада, волонтери. Це складний процес і не все так просто. Але є й результат.

– Благодійний фонд працює локально в Житомирській області?

– Ми працюємо в Житомирі, Черкасах і скоро буде відкриття представництва фонду в Києві.

– Чи залучаєте кошти із-за кордону?

– Із-за кордону не залучаємо коштів, іноді беремо обладнання не нове, а яке було вже у користуванні.

– Минулого тижня Ви були учасником «Вечора Пам’яті», присвяченого полеглому «кіборгу» Руслану Присяжнюку, котрий родом з с. Пашківка Макарівського району. Що можете сказати про цього героя?

– Особисто я не був знайомий з Русланом. Пересікалися з ним лише у службових питаннях, як підлеглий з начальником. Особисто з ним не товаришував і це зрозуміло чому. В мене було своє коло обов’язків, а в нього – своє. Але скажу, що він був з числа тих, хто добровільно зголосився і добровільно перебував у аеропорту. Батальйон складається з 580 чоловік, але був певний відсоток людей, які не хотіли йти в ДАП. Хтось хворів, хтось просто не хотів, хтось боявся, хтось випивав, а хтось фізично не міг. Тому, ця вся слава нашого батальйону (так щоб знали всі!) – вона лежить на плечах не дуже багатьох воїнів, а лише 50 %. Хоча деякі намагаються за рахунок тих, хто був там, «виїхати» в герої. Скажу, що ми пам’ятаємо, хто і що робив. Шкода, що хтось не дочекався вдома когось із рідних, хтось зараз ходить «героєм», при цьому займавшись пияцтвом всю ротацію, а зараз у себе в місті чи селищі розповідає, який він «герой»! Не наразі говорити про це, але повірте – всьому прийде час і все таємне стане явним.

– На Вашу думку, Мінські домовленості дали певний результат? Відведення тяжкого озброєння та чи зменшилась кількість обстрілів?

– Не можу Вам сказати, оскільки не бачив цих домовленостей. А якщо говорити серйозно, то треба запитати тих, хто бачив ці «мінські домовленості». Хто бачив текст цих домовленостей?

– Запитання від читачів: коли, на Вашу думку, закінчиться ця війна?

– Думаю, що пару років ще буде така війна, як зараз. Не бачу кінця війни у цьому році. До того ж рік складний – вибори Президента України і депутатів Верховної ради України. Нема наразі ніяких передумов тому, щоб війна закінчилась у цьому році. Буде війна і в наступному році, а там подивимось.

– Думаєте, залежить ситуація на Сході України від виборів?

– Думаю, що залежить. Дивлячись, хто буде проводити діалог з Російською Федерацією.

– Чим наразі займаєтесь? Продовжуєте службу в лавах ЗСУ?

– Продовжую службу в Збройних силах України! Куди ж без неї? Збираюсь служити до кінця цієї війни. А далі будемо дивитись!

Спілкувався Максим КРАВЧЕНЯ.

Tags: , , , , ,

Залишити відповідь