Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

НЕЗАБУТНІЙ


Напевне немає такої людини у Макарівському районі з числа мешканців старшого віку, які б не знали В.К. Янковського. Що виділяло Вацлава Казимировича серед громадян району? Не тільки високий зріст, приємна посмішка, а й життєлюбство, оптимізм та приязне ставлення до всіх – дорослих і юних, своєрідна харизма.

Усім своїм способом життя він був прикладом того, що старість може бути в радість: коли ти ведеш здоровий спосіб життя, правильно харчуєшся, займаєшся спортом у розумних межах, цікавишся усім, що відбувається в державі і своєму районі, любиш землю і роботу на ній, береш участь в суспільному житті, маєш заняття «для душі». У Вацлава Казимировича їх було багато і серед основних – пісня.

У 1995 році, коли відзначалось 50-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, у районному Будинку культури створили хор ветеранів війни і праці. До останніх днів свого життя Вацлав Казимирович був активним учасником хору,
не пропустив жодної репетиції колективу, жодного концерту. Говорив, що особливе задоволення мав від виступів, коли бачив у залі серед глядачів учнівську молодь, адже вірив і знав, що ветеранська пісня має велике значення в моральному й патріотичному вихованні, піднімає дух, кличе до великих і добрих вчинків. Та й інших своїх ровесників (і не тільки ровесників) активно агітував для участі в хорі: «Пісня дає натхнення для життя».

На репетиції Вацлав Казимирович приходив завжди першим і завжди із записником. Я запитувала не раз: «Вацлаве Казимировичу, для чого Ви дивитесь у слова? Ви ж знаєте текст пісні!». Відповідав: «А це для того, щоб часом не помилитись». Та це було зайвим, бо він ніколи не помилявся, мав добрий музикальний слух, приємного тембру високий голос, чуття ансамблю.

Не зітреться з нашої пам’яті той його виступ, коли він солірував «… переживем, переживем печалі, біди і розлуки, переживем, переживем і все, як треба, буде і у нас»…

Завжди Вацлав Казимирович знаходив такі слова, що підбадьорювали усіх, а ще своєю приязною посмішкою зігрівав засмучених чи заклопотаних буденністю друзів і знайомих. …Ми віримо і сподіваємось, що все буде у нас добре, як і треба. Та не буде, на жаль, серед нас надійного товариша, порадника, дотепного жартівника, і просто – грамотної, шляхетної Людини.

Нехай же Вам, Вацлаве Казимировичу, буде добре і в потойбічному житті!

Галина ГОНЧАРЕНКО,
керівник хору ветеранів війни і
праці Макарівського районного
Будинку культури.

Tags: , ,

Залишити відповідь