Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Макарів у першій половині ХХ ст.


У одному з минулих номерів «М.в.» йшла мова про події в житті Макарова за 1919 р. У багатьох читачів після ознайомлення зі статтею виникло питання: як виглядав Макарів на початку ХХ ст.? Користуючись малюнками, фотографіями та архівними документами спробуємо дати відповідь.

А розпочати нашу статтю хотілося б з XVII ст., адже саме 1651 р. датується найстаріший відомий на сьогодні малюнок вулиць Макарова. Автором малюнку є нідерландський живописець Абрахам ван Вестерфельд. Він був придворним художником литовського гетьмана Януша Радзивілла. У 1651 рр., як свідчать спогади, власницею Макарова стала друга дружина Я. Радзивілла – Марія Лупул. Можливо саме перед його купівлею у Харлінського Вестерфельд відвідав Макарів та замалював містечко. Макарів художником зображений на двох аркушах, але при детальному вивченні малюнка дослідники прийшли до висновку, що вони, за задумом автора, мають бути з’єднаними. Напис над малюнком свідчить, що власником Макарова є Харлінський.

Окремо художник зобразив Макарівську церкву. На жаль, підписи Вестерфельда до малюнка розшифрувати не вдалося. Сьогодні цей малюнок зберігається в Національному державному архіві Білорусі. А наступний документ, який дає нам змогу скласти уяву про зовнішній вигляд Макарова датується 1896 р. На той момент власник Макарова М. фон Мекк виділяє землю під нове православне кладовище. І документи про виділення земельної ділянки були доповнені картою Макарова, де позначені землі православної церкви, базар, два будинки равина, два католицьких кладовища та місце для нового православного кладовища. Карта на сьогодні зберігається в Державному архіві Київської області. З книг початку ХХ ст. ми знаємо, що в Макарові, який належав до володінь М.К. фон Мекка, проживало 5 759 осіб (2 868 чоловіків і 2891 жінка), хоча числилося 4 641 (2 357 – чоловіків та 2 384 жінки).

За національним складом у Макарові проживало: 1281 українець (637 чоловіків та 644 жінки), 40 поляків (18 чоловіків і 22 жінки), 4436 євреїв (2211 чоловіків і 2225 жінок) та 2 чоловіки не встановленої національності. У містечку було 569 дворів. За все господарство відповідав управляючий О. Л. Білий.

На 1900 р. у Макарові було: 1 православна церква, 1 католицький костел, 6 єврейських молитовних домів, 1 церковно-приходська школа, у якій навчалося 65 дітей, 1 приймальний покій, 1 фельдшер, 1 аптека, 1 миловарний завод Мошка Фабрицького, 2 кузні, 3 теслярні, 2 палітурні майстерні, пожежна частина, поштовоземська станція та 1 хлібний магазин. Базари проводилися по п’ятницях та неділях. У Макарові налічувалося 4411 десятин землі (3266 – поміщика, 54 – церковні, 1091 – селян). Головне заняття жителів містечка було хліборобство. У поміщика була шестипільна система, а в селян – трипільна.

У перші роки ХХ ст. в Макарові діяли шкіряний, миловарений, цегельний заводи, паровий млин. Містечко ставало значним торговельним центром: тут налічувалося 137 мануфактурних, посудних, залізних, бакалійних та інших лавок. Проте вигляд Макарова на той час залишався жалюгідним. Ось що писали його жителі Київському губернатору в «прошении» від 12 липня 1902 р.:

«…В местечке Макаров с самой зимы существуют довольно глубокие калюжи, наполненные грязью, издающей ужасное зловоние, действующее вредно на здоровье жителей местечка, в котором в настоящее время свирепствуют скарлатина, тиф и лихорадка. Калюжи эти, находящиеся на владельческой земле так равно и на тракте из Макарова к Киево-Житомирскому шоссе, представляющие из себя не трактовую дорогу, по которой проезжают все и возят разные товары, а разбойничью дорогу, по которой всякий проезжающий должен обязательно перекупаться в грязи и всякий товар должен быть замочен».

Під «прошением» – 200 підписів. На 1913 р. у Макарові проживало 5 783 особи. Із промислових підприємств працювали заводи: медоварний № 51 (1 робітник; власник Герзон) та пивоварний № 36 (2 робітники; власник Ф. Ніц), водяний млин, цегельня. Також у містечку були поштова станція і поштово-телеграфне відділення. Існувала приходська школа, де навчалося 50 дітей. Діяла земська лікарня на 10 ліжок з 1 лікарем, приватна аптека, ветеринарний лікар. Торгували 37 бакалійних і 2 винні лавки, кілька трактирів. Активно діяли православна церква, католицький костьол і єврейська синагога.

У 1916 р. в містечку розпочалася епідемія черевного тифу із-за забрудненої води у Здвижі, яку місцеві жителі використовували як питну. Для вирішення цієї проблеми була зібрана комісія з членів макарівського санітарного опікування. У результаті довгої дискусії вирішили копати шість нових криниць. Для зазначення їхнього місця розташування було створено ескізний план Макарова. План уже більш детально подає структуру вулиць та розташування об’єктів Макарова. Зокрема на ньому позначено єврейську колонію (сучасний автопарк) з канцелярією пристава, пивоварний завод (сучасний хлібозавод), млин на Здвижі (в районі сучасного мосту), заразний барак (сучасна автостанція), базарна площа (сучасне кафе «Зодіак»), православна церква (сучасна пожежна станція), синагога та пункт харчування (сучасний архівний відділ Макарівської РДА), поміщицький маєток (сучасний Панський парк), земська лікарня (приблизно район сучасної лікарні), телефонна станція (приблизно сучасний пров. Гетьманський), костьол (сучасний Макарівський ліцей), Кінна площа (приблизно сучасний торговий центр «Фаворит»), аптека (приблизно сучасна будівля поліції). На жаль, назв вулиць на ескізному плані не зазначено.

У буремні роки революції вулиці Макарова змін не зазнавали, як і, на жаль, не збереглося жодної карти чи фотографії Макарова того часу. Наступним документом, який дозволяє скласти уяву про вигляд Макарова, є постанова президії Макарівського райвиконкому від 27 вересня 1927 р. «Про впорядкування базарної площі». З документа стає зрозуміло, що мова йде про базар, який на ескізному плані від 1916 р. позначений приблизно на тому місці, де зараз розташовані гаражі та кафе «Зодіак».

У постанові також зазначається, що на старому базарі залишається лише продаж городніх овочів (картоплі, огірків,  баклажанів), курячих яєць та садовини. На північній стороні площі, поблизу аптеки, буде продаж дерев, дерев’яних виробів, зерна та борошна. Понад центральною вулицею, яка в документі названа «Литовське шосе», від пошти і костьолу (сучасний Макарівський ліцей) до містка через Здвиж відбуватиметься продаж та прогін коней. Основна торгівля відбувалася на площі ім. Каменєва (сучасна будівля торгового центру «Фаворит»). На східному боці площі продавали харчові продукти (хліб, м’ясо, сало, ковбаси, квас тощо). На північному боці – горшки та гончарні вироби.

На західному боці площі – мануфактура, галантерея, готове взуття. На північному боці площі, за фонтаном, відбувався продаж заліза та металевих виробів. Також по обидва боки Наливайківського шляху, за цвинтаром, аж до Брусилівського шляху проводився продаж свиней. Де знаходився Наливайківський шлях, – на картах нами не віднайдено. Проте, якщо брати до уваги зазначення «за цвинтаром», то мова йде про сучасну дорогу на Бородянку.

Ось такі відомості про зовнішній вигляд, назви вулиць та розташування об’єктів Макарова у першій половині ХХ ст. було віднайдено в архівних установах України. На жаль, фотографій старого Макарова на сьогодні не збереглося. Найстаріша фотографія з фондів районного музею датується 1947 р. Сподіваємося, що цей викладений матеріал дасть читачам змогу скласти уяву як виглядав Макарів у першій половині ХХ ст. Також якщо ви маєте хоч якісь відомості чи фотографії про Макарів цього часу, просимо повідомляти у редакцію газети «Макарівські вісті».

Віталій ГЕДЗ.

Tags: , , , , , ,

Залишити відповідь