Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

МАКАРІВ У 1919 р.


22 січня в Україні відзначатимуть 100-річчя проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-країнської Республіки. А ми б сьогодні хотіли розповісти, яким був 1919 р. в житті Макарова, адже з проголошення Злуки лише починався рік, наповнений подіями…

Макарів у 1919 р. входив до складу українських територій, які були в підпорядкуванні Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою.

Ще до проголошення Злуки, у січні 1919 р. більшовицька Росія розпочинає війну проти Директорії. 16 січня українська сторона, в свою чергую, оголошує війну Росії.

Проте вже 5 лютого, розгромивши армію Директорії, російські війська на чолі з В. Антоновим-Овсієнком входять у Київ. У Макарові російська влада була встановлена через кілька днів. У цей час відновлює свою роботу Макарівський революційний комітет (ревком) на чолі з А. Рожковським та П. Мироненком. Згідно з документами на квітень 1919 р. Макарівський волосний ревком очолював Грищенко. Щоправда, 24 квітня, більшовиками було виявлено, що він колишній сотник армії УНР. Влітку 1919 р. Грищенко за документами уже буде керівником Макарівської міліції. Якою була подальша доля, – в документах відшукати не вдалося, але наприкінці 1919 р. головою ревкому в документах
зазначено А. Рожковського.

Щоб хоч якось залякати народ, влаштовуються показові розстріли. Так, однією із перших жертв більшовицького режиму став М. Добрянський, який був розстріляний, нібито за бандитизм.

Але весь цей час більшовики не знали спокою у містечку Макарів. На нього постійно здійснювали набіги повстанські загони. Ситуація в Макарові продовжувала залишатися складною. Про це свідчать і радянські зведення за квітень 1919 р. з Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України).

Зведення для ЦК КП(б)У від 6–8 квітня 1919 р.: «…Макарів. Цілковите безвладдя, озброєної сили нема. Селяни частково озброєні, складне продовольче становище».

Зведення за 12 квітня: «Населення Макарова до нас ставиться вороже».

З оперативного зведення від 16 квітня 1919 р.: «…У Макарівській волості сильна агітація проти радянської влади».

З оперативного зведення за 17 квітня 1919 р.: «…Київський повіт. З 21 волостей органи радянської влади мають зв’язок лише з Борщагівською, Білгородською, Макарівською, Бишевською, Будаївською і Хотовською, в інших волостях оперують повстанські загони. На південь від Будаївської і Хотовської волостей вся влада знаходиться в руках повстанських загонів отамана Зеленого…»

Зі зведення центрального бюро зв’язку й інформації при наркоматі військових справ УСРР за 19–26 квітня 1919 р.: «Поблизу Макарова діє добре організований загін силою в 400 повстанців…».

1 червня 1919 р. в одному з більшовицьких зведень зазначено: «У містечку (Макарові) настрій антирадянський і антисемітський… Дуже загострена національна ворожнеча».

І дійсно, в цей час у Макарові одна влада змінювала другу і мешканці містечка не знали, якої влади накази потрібно виконувати.

Ось як описано початок липня в Макарові в радянських документах. Зі зведення наркомату внутрішніх справ УСРР, за 1–19 липня 1919 р.: «…Повстанський загін наступає на Макарів. Поблизу Білгородської волості діють повстанські загони. З Брусилова рухаються повстанці, що готові зайняти Макарів. Зараз вони знаходяться в районі Фасової, де перебуває до 500 озброєних селян, готових до них долучитися.

5 липня. В Макарівській волості перебуває радянський загін Цебогея. Частина його на чолі з командиром караульного радянського батальйону при повітовому комісарові здійснила наступ на Рожів і Брусилов.

6 липня. Брусилів і Макарів зайнято повстанцями. Розбиті радянські підрозділи відступили.

10 липня. Відправлений в Макарів і Брусилів радянський загін Фрадка було оточено повстанцями. Частина червоних загинула, частина потрапила до полону. Повстанців було лише 50 чоловік при 5 кулеметах. Невдача під Брусиловим викликала хвилювання серед радянської залоги Макарова. З Брусилова повстанці отамана Соколовського вирушили на Макарів. При їхньому наближенні, червоноармійці почали переходити на їхній бік. Повстанці зайняли Макарів без бою. Встановлено зв’язок повстанців з начальником макарівської міліції Грищенком («колишній петлюрівський отаман і організатор банди»). Повстанці напрочуд добре організовані.

13 липня. Макарів зайнято повстанцями.

16 липня. Макарів. У місті й волості діють 150 – 300 повстанців. 11 липня повстанці залишили Макарів і рушили до с. Королівка.
17 липня. В Бородянській волості на 2 автомобілях роз’їжджають 200 повстанців при 5 кулеметах, які розповсюджують прокламації самостійницького характеру. Вони групуються в районі Макарів – Липовка – Королівка; всі з жовто-блакитними відзнаками.

17 липня. Макарів займають 300 повстанців при 1 кулеметі, діють під гаслами УНР. В селах Колонщина і Маковище повстанці розігнали комбіди…»

6 липня 1919 р., захопивши Макарів, загін Д. Соколовського вчинив тут єврейський погром.

За спогадами очевидців ще один бій між військом Д. Соколовського та більшовиками відбудеться поблизу Макарова влітку 1919 р. Саме тут 6–7 серпня 1919 р. загони отамана Соколовського розбили три більшовицькі полки, які були кинуті на придушення селянського повстання.

А вже 8 серпня Дмитро Соколовський буде вбитий зрадником. І саме цю перемогу і момент смерті отамана детально описав В. Шкляр у своїй книзі «Маруся».

Згідно з радянськими документами на 10 серпня 1919 р. в Макарові та його околицях діяло близько тисячі повстанців. Також радянські зведення повідомляють, що 22 серпня до Макарова прибув загін отамана Мордалевича.

Формуватися загін Мордалевича почав напередодні Великодня 1919 р. Його головним завданням було відібрати у більшовиків залізницю Київ – Житомир. Свій перший бій з більшовиками загін провів за тиждень до Трійці 1919 р. У цей день було вигнано російські війська з Брусилова, який і став своєрідною столицею загону.

До Мордалевича пішли селяни з навколишніх сіл. Зокрема влітку 1919 р. в с. Рожів було проведено сходку і частина селян пішла в загін Мордалевича, який став зватися партизанський загін ім. І. Мазепи.

Після приходу в Макарів, Мордалевич тут формує Макарівську повстанську групу під командуванням Богатевича. У вересні повстанці Мордалевича входять до складу 2-ї бригади Української галицької армії, яка в цей час вела наступ на Фастів.

Ще в червні армія Української Народної Республіки розпочинає наступ на Київ. І в серпні вона досягла території Макарівщини.

У журналі бойових дій армії УНР, який зберігається в ЦДАГО України, зокрема про події серпня – вересня 1919 р. зазначено: «…27 серпня 1919 р. «В районі Макарів, Бишів, Ігнатівка виявлена кавалерійська розвідка. Ворога там немає».

8 вересня 1919 р. «Денікінська кіннота зайняла район ст. Бородянка, Макарів, Ситняки».

10 вересня 1919 р. «Деникінці займають фронт Бородянка, Макарів, Фастів, Біла Церква».

26 вересня 1919 р. «На фронті спокій. По агентурних відомостях в районі Коростишев – Макарів більшовицькі сили до 6000 багнетів».

У вересні 1919 р. війська Денікіна, захопивши Макарів, влаштовують тут три єврейські погроми. Було вбито понад 100 євреїв. А близько 4 тис. євреїв змушені залишити містечко. У Макарові на кінець 1919 р. залишалося близько 200 євреїв.

Ось як ці події описані свідками єврейських погромів: «…Макаров. Еврейских семей – приблизительно 900, христианских – приблизительно 2 тыс. Наше местечко пережило за нынешнее лето (1919 р. – В.Г.) 3–4 погрома. Еврейское население, терроризованное непрекращающимися налетами разных банд, разбежалось в разные стороны, оставляя на произвол судьбы все свое добро и имущество. Из несколько тысячного населения осталось к средине августа каких-нибудь 60–70 еврейских душ.

Последние два погрома произошли в сентября.

Местечко осталось в течение каких-нибудь 10 дней без власти до прихода добрармейской части 6 сентября.

Как только стало известно, что добровольцы приближаются к местечку, была избрана еврейская депутация для встречи войск с хлебом-солью и свитком Торы.

Пришедшие войска убили всю депутацию, вошли в местечко и убили еще [несколько] человек и разгромили все еврейские квартиры.

О. Крупиевский.

* * *

Еврейского населения – 5 тыс. чел., а христианского населения – 2500 чел.

В октябре 1918 г. при наступлении петлюровцев разгромили одну лавку. С изгнанием Гетмана Макаров попал под власть сотника Богатевича, который своими частыми реквизициями и поборами тяжелым бременем лежал на еврейском населении. В общем ему удалось забрать до 300 тыс. руб. В июне месяце, в воскресенье, в 6 часов утра, в Макарове появился народный учитель с. Фастов Матвеенко во главе 18 босых подростков, вооруженных винтовками, с 2 пулеметами, которые были установлены в центре местечка. Раздалась стрельба, продолжавшаяся около часу. Евреи попрятались в погреба, на чердаки. Бандиты немедленно приступили к разгрому лавок на Базарной площади. К ним присоединились местные макаровские крестьяне. Затем они, рассыпавшись, стали обходить квартиры, вымогать деньги,
отбирать одежду и разные ценные вещи.

Вместе с Матвеенко руководил погромом и сын священника с. Наливайковки – Радюка.

Когда стрельба утихла, евреи отправились к Матвеенко и вступили с ним в переговоры. Он потребовал 50 тыс. руб., которые должны быть внесены через два часа. Через несколько дней он вернулся опять, но с более многочисленной, прекрасно вооруженной бандой, увеличенной за счет окрестных крестьян, привлеченных легкостью добычи. Опять грабежи, издевательства, насилия. Их пагубное влияние распространялось далеко вокруг Макарова. В окрестных деревнях этой бандой был убит 21 еврей.

Их заставы караулили по житомирскому шоссе, где они останавливали прохожих и проезжих, грабили и убивали. Их налеты продолжались в течение 5 недель, до средины июля.

Последний налет Матвеенко был ознаменован взятием заложников – евреев.

Он заявил, что на ст. Бородянка был арестован его брат, а в д. Забуяни – священник и заведующий гимназией. Взамен арестованных Матвеенко взял заложниками 6 евреев, которые были им уведены в штаб его, в с. Забуянь.

Заложников держали 2 недели. За освобождение потребовали 100 тыс. руб., но им удалось бежать из д. Забуяни. Это бегство было актом отчаяния со стороны заложников, ибо они предназначались к уводу в м. Брусилов, где в те дни происходила резня евреев.

1 августа н.с. местные макаровские крестьяне вооружили винтовками свою молодежь в количестве 50 чел. во главе с Михаилом Дубышиным, решили больше бандитов извне не допускать, а самим разрешить еврейский вопрос в Макарове в духе своих предшественников. Они предъявили требование о вручении им 50 тыс. руб., 20 пудов сахара, 5 пудов соли,
20 пар сапог, и одновременно с сим они арестовали в виде заложников 8 евреев, которых посадили на замок в помещение волостного правления и никого к ним не впускали. Но реализации требования мешало неожиданное вступление в Макаров большевистской части. Крестьяне разбежались, и заложники спаслись бегством через окна.

Большевики ушли из Макарова 10 августа, а за ними, опасаясь остаться в местечке, потянулось по направлению на Киев до 4 тыс. евреев, оставив на произвол судьбы все свое имущество. Осталось человек 200 стариков и старух.

15 августа, в пятницу, в Макаров вступили банды Матвеенко, которые в тот же день убили 20 евреев, ограбили квартиры,
магазины и сожгли 20 лавок.

В понедельник 18 августа вступили в Макаров добровольцы. Им навстречу вышли евреи с хлебом-солью, но этот подарок был отвергнут.

Немедленно было приступлено к избиению евреев, стаскивали сапоги, платье и тут же передавали местным крестьянам. Евреев отдельными группами ловили на улицах и в домах и расстреливали. В этот день было расстреляно около 50 чел. пожилых мужчин.

В следующие дни продолжалось убийство евреев по 5-6 чел. в день, по мере нахождения последних. Бежать из местечка не было возможности: пропусков не давали и, кроме того, существовал риск быть убитым по дороге. Трупы убитых евреев валялись неубранными на улицах, собаки и свиньи грызли им головы. Крестьяне потом зарывали их в общие могилы по 20–25 трупов. Около 80 свитков Торы были уничтожены. В прошлый понедельник, 15/2 сентября, в местной богадельне были убиты содержавшиеся там 8 евреев. В общем было убито около 100 чел., разграблено все имущество, а остальные превратились в беженцев, влачащих жалкое существование.

Хаим Фримгод…»

Отже, як ми бачимо, спогади досить суперечливі і в деяких моментах навіть автори заперечують один одного. Проте реальністю залишається факт здійснення в Макарові єврейських погромів у вересні 1919 р.

Одночасно з армією УРН вели наступ на Київвійська УГА. У «Деннику начальної команди УГА», який побачив світ у 1974 р., ми також знаходимо деякі згадки про події поблизу Макарова влітку восени 1919 р. 13 вересня 1919 р. частини УГА вели бої з більшовиками поблизу Макарова.

Також невідомий автор згадує, що станом на 25 вересня поблизу Макарова перебувало ще близько 6 тис. більшовиків.

У грудні до містечка знову повернулися війська більшовицької Росії. У містечку був відновлений ревком, а при ньому почав діяти земельний відділ. Саме на відділ було покладено завдання займатися перерозподілом землі, організовувати виконання селянами продовольчого податку, агітувати за об’єднання в колективні господарства, дбати про збереження лісу, вживати заходів щодо боротьби з епідемією висипного тифу, яка розпочалася в Макарові. Було відновлено роботу волосного ревкому у старому складі.

Ось так завершувався 1919 р. в Макарові. Але попереду був ще 1920 р. – не менше насичений подіями та постійними змінами політичних курсів, але це вже тема іншої статті.

Віталій ГЕДЗ.

Tags: , , , , , , ,

Залишити відповідь