Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

ОУНІВЕЦЬ з МАКАРІВЩИНИ


Одним із очільників національно-визвольного руху на Київщині був Володимир ПОКОТИЛО. Його ім’я сьогодні вже носить одна з вулиць у Києві.

Володимир Покотило народився 25 жовтня 1922 р. на хуторі Кірчик на Бишівщині (нині – с. Пашківка Макарівського району). Батько Кіндрат був козаков в армії отамана П. Голубенка під Української революції 1917–1921 рр.

Володимир Кіндратович у 1938 р. прийнятий до СВУ, а з 1940 р. – член ОУН (б).

З 1941 по 1943 рр. – організатор націоналістичних боївок у Бишівському, Фастівському та Бородянському районах, а також конспіративних квартир у Києві та передмісті для похідних груп ОУН (б). У весь цей час за наказом вищого керівни-
цтва Володимир перебуває на службі в німецьких поліцаях.

10 жовтня 1943 р. німці вчинили облаву в с. Леонівка та заарештували всіх підозрілих у співпраці з ОУН (б). 15 жовтня 1943 р. 29 підпільників було страчено та кинуто до старого колодязя в Бишеві. Єдиний, хто врятувався – Володимир Покотило.

З 1943 по 1945 рр. перебував на Львівщині. З 1945 р. провідник юнацтва ОУН (б) в одному з районів Львова. У 1946 р. відісланий Проводом відновлювати ОУН (б) на Київщині. Очолював Київський крайовий провід ОУН. Володимир Покотило був заарештований 9 лютого 1948 р.

Дещо інші біографічні дані подані в архівно-слідчій справі Володимира Покотила, яка зберігається в Галузевому державному архіві СБ України.

На момент арешту Володимир Кіндратович мешкав у Києві та працював художником в артілі «им. 28 лет Красной армии». З першого ж допиту слідчі з’ясовують, що Володимир Покотило робив під час німецько-радянської війни.

За словами Володимира Кіндратовича спочатку він працював при сільській управі, а потім з серпня вступив до лав поліції. У вересні був переведений до районної поліції. Був учасником бою проти радянських партизанів поблизу с. Мос-
тище у 1942 р. У січні 1943 р., залишивши поліцію, переїхав до Києва. У вересні 1943 р. повертається до Пашківки, але майже відразу виїжджає до Львова.

Уже на Львівщині Володимир Покотило дочекався приходу радянської влади та пішов на службу до лав Червоної армії. Працював художником на Львівському пересильному пункті. Участі в бойових діях не брав, нагород не отримував. Служба тривала до осені 1945 р.

Слідство тривало до 22 березня 1948 р. А вже через два дні Володимиру Покотилу було винесено звинувачення у співпраці з гітлерівцями. І 8 квітня 1948 р. було оголошено вирок 25 років позбавлення волі.

Але вже 12 квітня 1948 р. розпочинається нове слідство. І перше питання, яке поставили Володимиру Покотилу на допиті: «Чому ви не розповідали слідчому про співпрацю з українськими націоналістами?»

Зі слів Володимира Кіндратовича записано, що до лав українських націоналістів він вступив восени 1945 р. під час перебування на службі на Львівщині. І жодним чином він не розповідає, що був членом СВУ з 1938 р., що за наказом керівництва ОУН (б) вступив до лав поліції. А говорить, що з націоналістами познайомився лише у 1945 р.

У Львові він познайомився зі Степаном Стебликом, який умовив його втупити до лав ОУН. Офіційно вступ до ОУН не оформляли, також ніякого псевдо офіційно не отримував. Хоча всі товариші звали його «Художник».

У 1946 р. Володимир Покотило був відправлений до Києва з метою розгорнути агітаційну та вербувальну роботу.

Прибувши до столиці, Володимир налагодив зв’язок із членами Київського крайового проводу, який очолював Гречко-Подольський. Згодом В. Покотило став його заступником в осередку. Але про те, що він очолював цю організацію, у протоколах згадок немає.

По результатах допиту Володимира згодом було заарештовано його батька Кіндрата та всіх, кого схилив вступити до лав проводу Володимир Покотило. За антирадянську діяльність Володимир Покотило отримав 25 років позбавлення волі. У1953 р. до терміну ув’язнення було додано ще 10 років, у листопаді 1955 р. – ще два роки. У липні 1956 р. термін  ув’язнення було зменшено до 10 років. Уже в червні 1960 р. був звільнений, але недобутий термін був замінений одним роком перебування на роботах у Іркутській області.

Перебуваючи в Іркутській області, Володимир Покотило пише листа керівнику КДБ УРСР з проханням повернути йому рукопис «На окупованій землі», який він готував для журналу «Дніпро». Зокрема у листі Володимир Покотило зазначає, що рукопис читав Богдан Чалий та представник КДБ підполковник Дольников. За їхніми висновками у повісті немає антирадянський тез і він потрібен радянським читачам.

Поруч з цим полковник КДБ в Іркутській області Корнилов пише лист в КДБ УРСР і зазначає, що у розмовах з товаришами Покотило говорив, що коли йому повернуть рукопис повісті «На окупованій землі», то він допише третю частину де і покаже справжнє революційне обличчя українських націоналістів.

На жаль, з документів невідомо, чи повернули рукопис Володимиру Покотилу. Так само ми не може підтвердити, чи заперечити той факт, що вище згаданий рукопис повісті і є тими самими спогадами, які ви зараз тримаєте в руках.

Звільнений у 1961 р. Мешкав у Києві. Помер 7 вересня 2013 р. Похований у селі Яблунівка на Макарівщині.

Віталій ГЕДЗ.

Tags: ,

Залишити відповідь