Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Цукровий діабет – хвороба цивілізації


14 листопада, відзначається Міжнародний день боротьби з цукровим діабетом. Проблема цього захворювання є настільки серйозною, що Всесвітня організація охорони здоров’я ще у 1991 році визнала цю хворобу неінфекційною епідемією та оголосила 14 листопада Всесвітнім днем діабету.

Чому саме 14 листопада? Ця дата була обрана тому, що 14 листопада – день народження Фредеріка Бантінга, який разом з Чарльзом Бестом здійснили у жовтні 1921 року відкриття інсуліну. Міжнародна діабетична федерація (IDF), до складу якої входять організації, науковці та лікарі більше ніж 150 країн, ініціювала ухвалення в Європарламенті закону про те, що лікування та профілактика діабету повинні стати прерогативою у державній охороні здоров’я. У зв’язку з цим, у вересні 2005 року Президент України доручив щорічно відзначати Всесвітній день діабету.

Цукровий дiабет – це одне з найбiльш поширених ендокринних захворювань XXІ столiття. Трохи статистики: 1,3 млн хворих на діабет було зареєстровано в Україні у 2017 році – тобто кожна 12 людина в країні має діабет! Однак лише у 50 % він діагностований. В різних країнах світу поширеність цукрового діабету у популяції складає від 4 до 11 %. Цукровий діабет може виникнути у будь-якому віці і продовжуватися протягом всього життя. З віком захворюваність на цукровий діабет збільшується і після 65-ти років досягає 10–15 %. За даними ВООЗ, сьогодні на цукровий діабет хворіють 382 мільйони людей. Очікується, що ця цифра у найближчі 15 років подвоїться! Це говорить про те, що у нас є хворі з прихованим діабетом: вони не знають про це захворювання, або знають, але не звертаються до лікарів.

У нашому районі, станом на 1 жовтня 2018 року було зареєстровано 1593 дорослих і 7 дітей. Зростання захворюваності, тяжкі наслідки, особливо серед працездатного населення, висока летальність призвели до того, що цукровий діабет увійшов до тріади хвороб, які є найчастішою причиною інвалідизації та смертності людей (атеросклероз, рак, цукровий діабет). ВООЗ констатує, що цукровий діабет зумовлює підвищення смертності в 2–3 рази і скорочує тривалість життя на 10–30 %. Діабет залишається однією з основних причин сліпоти, основною причиною ниркової недостатності. Ризик ампутації кінцівок у хворих на цукровий діабет у 10–15 разів вищий, ніж у інших людей. Діабет є основною причиною нетравматичної ампутації нижніх кінцівок.

За мiжнародною класифiкацiєю розрiзняють двi основні форми цукрового дiабету:

Інсулiнозалежний (або І тип), коли в органiзмi повнiстю припиняється синтез iнсулiну – бiлкового гормону, що виробляється бета-клiтинами острiвцiв Лангерганса пiдшлункової залози, i для пiдтримання його рiвня у кровi необхідно робити щоденні iн’єкцiї. Цей тип дiабету розвивається, як правило, у дітей і осіб у вiці до 40 рокiв, починається гостро, протiкає нестабільно з можливим кетоацидозом (ацетон в сечi). Такі хворі становлять всього 10–13 % від загальної кількості хворих на діабет.

Інсулiнонезалежний (або ІІ тип) – органiзм до статньо виробляє iнсулiну, але вiн не засвоюється i для пiдтримки нормального рiвня цукру в кровi потрiбна стимуляцiя бета-клiтин, що залишилися, деякими лiкарськими рослинами або таблетками, тобто iнсулiн тут вводити не потрiбно. Iнсулiнонезалежна форма дiабету найчастiше наступає в 50–70-рiчному вiцi, хоча може починатися i ранiше, характеризується поступовим розвитком, стабiльним протiканням, вiдсутнiстю кетозу. З прогресуванням хвороби і «виснаженням» підшлункової залози значна частина цих хворих теж приймає інсулін, але в комбінації з таблетками ЦД ІІ типу (інсулінонезалежний) є найпоширенішою формою ЦД, що спостерігається переважно в осіб літнього і старечого віку. Він характеризується відносною недостатністю інсуліну і дуже часто поєднується з ожирінням. Хворі тривалий час, а іноді все життя не потребують інсулінотерапії.

Встановлений чіткий спадковий характер ЦД ІІ типу (ІНЦД). Також, в результаті досліджень виявлено, що ймовірність захворіти на діабет ІІ-го типу різко збільшується з віком. Найвищий відсоток захворюваності спостерігається серед осіб з ожирінням. Так, у людей з помірним ступенем ожиріння частота діабету збільшується в 4 рази, з різко вираженим ожирінням – у 30 разів! Таким чином, ожиріння і похилий вік належать до основних чинників ризику, які зумовлюють схильність до розвитку діабету.

Вражаючими є такі дані: гіпертонію виявляють у 80% хворих на цукровий діабет ІІ-го типу, що зменшує на третину тривалість їхнього життя, поширеність ІХС вища в 2–4 рази, ризик гострого інфаркту міокарда зростає в 6–10 разів, а гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК) – в 4–7 разів порівняно з аналогічними показниками у пацієнтів без діабету. Також туберкульоз зустрічається у 3–5 разів частіше у хворих з діабетом! При цьому протікає набагато агресивніше і важче лікується! До зовнішніх чинників, які реалізують генетичну схильність, відносять переїдання та малорухливий спосіб життя (гіподинамію), що призводять до ожиріння, внаслідок чого підвищується потреба в інсуліні, збільшується його рівень у крові і разом з тим розвивається нечутливість (інсулінорезистентність). Ожиріння спостерігається майже у 80 % хворих на ІІ-й тип ЦД.

БІЛЬШ СХИЛЬНІ ДО РОЗВИТКУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ:

– особи похилого і старечого віку;
– особи, в яких обоє або один із батьків страждає на ЦД;
– жінки, які народили живу дитину масою 4,5 кг і більше;
– матері дітей з вадами розвитку;
– жінки, у яких виявлявся цукор в сечі (глюкозурія) під час вагітності, а також після викидня або народження мертвої дитини;
– особи, які страждають на ожиріння, атеросклероз, гіпертонічну хворобу, подагру;
– хворі зі стійким пародонтозом і фурункульозом;
– хворі із захворюваннями печінки і жовчних шляхів, підшлункової залози, хронічними інфекціями сечових шляхів, хронічними ураженнями нирок і особливо стеатогепатитом (жирова інфільтрація печінки), що може бути як причиною, так і наслідком цукрового діабету ІІ типу.

Стеатоз печінки (жировий гепатоз) – найпоширеніший вид гепатозу, при якому в клітинах печінки відбувається накопичення жиру. Найчастіше патологічна жирова інфільтрація печінки – це реакція органу на вплив різних токсичних речовин, зокрема алкоголю, наркотиків, різних медикаментів, великої кількості трансжирів, які містяться у значній частині продуктів, (особливо у кондитерських виробах!), а також внаслідок перенесеного вірусного гепатиту. Про стеатоз печінки йде мова в тому випадку, коли жир складає більше 10 % маси печінки.

НАЙБIЛЬШ ТИПОВI ОЗНАКИ ЦУКРОВОГО ДIАБЕТУ:

– це сухiсть у ротi, спрага (до 3-5 лiтрiв рiдини за добу);
– видiлення бiльше 2–3 лiтрiв сечi за добу (особливо вночi);
– підвищення рiвня глюкози в кровi – гiперглiкемiя (норма натщесерце 3,9–6,0 ммоль/л);
– видiлення глюкози із сечею – глюкозурiя.

Нерiдко хворi дiабетом протягом кiлькох рокiв не пiдозрюють про захворювання, тому що у них не спостерiгається нiяких вищеперелiчених симптомiв або вони слабо вираженi. Хворобу можуть виявити випадково: пiд час медогляду, при проведеннi аналізів, під час лікування інших захворювань. Для хворих на ЦД ІІ типу характерний повільний розвиток, особливо у людей похилого віку. Діабет роками тягнеться непомітно і виявляється випадково, вже наявними діабетичними ураженнями судин або нервів. Скарги, зумовлені декомпенсацією діабету, проявляються не так демонстративно, можуть бути епізодичними. Спрага, поліурія посилюються надвечір, після їди і лише на тлі вираженої декомпенсації стають виразними. Проте ЦД ІІ типу може проявлятися досить гостро, особливо при маніфестації його на тлі інфекції, інтоксикації, травми, судинної катастрофи, тощо. Нерідко розвиткові явних стадій діабету, особливо ІІ типу, передує тривалий період прихованих гіпоглікемічних станів різної вираженості, зумовлених гіперсекрецією інсуліну. Клінічно вони проявляються відчуттям голоду, слабкістю, пітливістю, тремтінням, головним болем, виникають після тривалих перерв у їжі, або через деякий час після фізичного навантаження, і зникають.

Частим проявом дiабету буває шкiряний зуд (сверблячка), особливо у жiнок, в областi статевих органiв. Вiн дуже нестерпний, не пiддається звичайному лiкуванню. Захворювання зубiв i ясен також часто першими сигналiзують про початок дiабету (кровоточивiсть, парадонтоз, раннє руйнування, хитання i випадiння зубiв). Найбiльш характерними для цукрового дiабету є змiни серцево-судинної системи. В результатi неправильного обмiну рано розвиваються атеросклероз, стенокардiя, гiпертонiчна хвороба, як наслідок їх – інфаркт міокарду та інсульт!

Також вiдбуваються змiни в кровоносних судинах ока, що призводить до погiршення зору, розвитку катаракти; нирок – нефропатiї; нiг – болi при ходьбi, трофiчнi виразки, довго незаживаючi рани, в результатi чого, в тяжких випадках, розвивається гангрена. Нервова система хворих на цукровий дiабет також змiнюється. У бiльшостi хворих з’являються дiабетичнi полiневрити, якi супроводжуються болями в руках i ногах, втратою чутливостi шкiри, вiдчуттям, що по нiй повзають мурахи.

ЯК ЖЕ ВБЕРЕГТИ СЕБЕ ВІД ЦІЄЇ ХВОРОБИ?

Здоровий спосіб життя – ось надійна профілактика цукрового діабету та інших хронічних захворювань. Для цього треба зовсім небагато:

– їсти 3–4 рази рівномірно протягом дня, з обов’язковим сніданком! Перед кожним прийомом їжі пити 1–2 склянки чистої води, обмежити вживання жирів тваринного походження, виключити цукор і його синтетичні замінники! Виключити все смажене, солодкі газовані напої та їжу з мережі швидкого харчування! Необхідно щоденно вживати не менше 500 г свіжих овочів, зелені і фруктів;

– обов’язково не забувайте активно рухатися хоча б 30 хвилин на день! Це може бути енергійна ходьба зі швидкістю 5-6 км/годину, біг, їзда на велосипеді, рухливі види спорту, плавання і т.п. Тривале сидіння (в офісі, вдома, в автомобілі) сприяє зниженню чутливості до інсуліну – інсулінорезистентності! Тому бажано робити хоча б кількахвилинну розминку кожні півгодини;

– важливий повноцінний сон в темній кімнаті!

Все це дозволить позбавитися від зайвої ваги, підняти свій фізичний рівень, покращити самопочуття. Щоб уникнути пізніх ускладнень діабету, необхідна рання діагностика і своєчасне лікування. Кожній людині, особливо після 40 років, потрібно хоча б раз на рік робити аналіз крові на глюкозу. У нашому районі цей аналіз можна зробити в будь-якій амбулаторії сімейної медицини або в лабораторії Центральної районної лікарні. У разі виявлення підвищеного рівня глюкози необхідно звернутися за консультацією до лікаря-ендокринолога. Своєчасно виявивши початок захворювання i дотримуючись рекомендацiй лiкаря, можна значно полегшити наслiдки цiєї хвороби.

Юрій ПИСАРЕНКО,
лікар – ендокринолог Макарівської Центральної лікарні.

Tags: , ,

Залишити відповідь