Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Воїн світла Маргарита Довгань


Нещодавно в Українському домі відбулася презентація книги Маргарити Довгань «Шпитальні нотатки. Лютий–березень 2018», підготовленої до друку видавництвом «Кліо». Починається видання вступними статтями академіка НАНУ Івана Дзюби та головного редактора газети «Слово Просвіти» Любові Голоти.

А про авторку – Маргариту Довгань – «Макарівські вісті» розповідали читачам газети в публікаціях «А життя триває!» 3 березня 2017 року, коли ця харизматична жінка побувала в Макарівському НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – природничо-математичний ліцей» на зустрічі з учнями закладу, та 10 березня 2017 року – «Листи з госпіталю».

Маргарита Довгань, якій нині 88 років, була «своєю» серед шістдесятників, на всіх акціях Київського клубу творчої молоді, в організації яких часто брала активну участь, наражаючи на небезпеку переслідуваннями і себе, і чоловіка. А завдяки чоловікові – талановитому скульптору Борису Довганю – приятелювала з його колегами-митцями. Опікувалася безпритульними поетами,
котрі сторожували в колгоспних садах.

… Минали роки,змінювалося життя, наша Рита стала вже й бабусею, має ким гордитися, але залишилася невгамовною волонтеркою… У мирні часи розповсюджувала українську літературу, вдома влаштувала своєрідний клуб для дітей, яких привчала до читання. А нинішня війна принесла нові, тяжкі клопоти. Серце вічної волонтерки веде її до тих, хто особливо потребуєтеплого слова, щирої розмови, а, може, й тихої сповіді.

Вона провідує поранених бійців у госпіталях, записує їхні розповіді і про трагічні події їхнього життя, і про будні, вислуховує жалі й надії, і чує голос кожного. І виходить унікальний літопис людських доль, за якими і доля країни, і доля народу. Цю книжку читатимуть. Вона хвилюватиме йобнадіюватиме», – писав Іван Дзюба.

А Любов Голота у своєму вступному слові зазначила: «…Сьогоднішня зброя російського агресора немилосердна, людоїдська, вона завдає уражень, здатних ушкодити людське тіло і зруйнувати людську душу – це політравми, численні рани, після яких не кожен здатен отямитися і знайти в собі сили до життя. Від того, хто буде поруч із пораненим на стадії одужання, залежить так само багато, як і від лікарів. А іноді – навіть більше.

Ще вчора чужа людина стає ангелом-охоронцем, з нею можна поговорити про те, що не розповісти найближчим. Маргарита Костянтинівна стала цим ангелом-охоронцем. І воїном Світла – у її досвід, що вимірюється десятками років, співчуття й оптимізм юнаки і старші чоловіки повірили беззастережно. Не лише звичні волонтерські підношення та допомоги примушували тяжкопоранених чекати наступних відвідин матусі-бабусі Рити. Вона випромінювала справжній, небайдужий інтерес до кожної
пораненої долі, до її минулого та – неодмінно! – майбуття. Її дії – не лише благодійництво доброї і щирої людини.

Це чин справжньої душі. Від публікації до публікації на шпальтах «Слова Просвіти» з-під пера Маргарити Довгань викристалізувався монолітний материк України, що воює. І – перемагає в дусі. Дай, Боже, переможе…».

Відкриваючи презентацію, директор видавництва «Кліо» Віра Соловйова наголосила на тому, що говорити про наших захисників, звертатися до суспільства, нагадувати – це обов’язок кожного з нас. Вона подякувала Маргариті Довгань за її невтомну працю. Також згадала про доньку пані Маргарити – Катерину та її онуку Стефанію, а також про Фундацію імені Івана Багряного (США), за фінансової допомоги яких стало можливим видання цієї книжки.

Маргарита Довгань розповіла передісторію написання шпитальних нотаток. Ще 1944 року, 14-річною дівчинкою вона після школи допомагала медсестрам і санітаркам шпиталю, що був неподалік її будинку на Печерську в Києві. Це був шпиталь для безруких і безногих жертв війни.

Але потім він десь зник. Куди? Діти про це не знали. А дорослі, можливо, й знали, але мовчали. Трагічна доля інвалідів стала відомою лише тепер: цих нещасних людей відвезли на Північ, де й потопили…

Майже через 75 років нащадок ленінсько-сталінської зграї пішов на нас війною. І Маргарита Довгань знову у Київському шпиталі, аби когось яблучком почастувати, комусь допомогти матеріально, знайти потрібні ліки, принести цікаву книжку. А за звичкою журналіста занотовувала їхні розповіді.

Наприкінці 2015 року навідала в лікарні відомого шістдесятника, мученика московських концтаборів і психіатричних лікарень Миколу Плахотнюка, розповіла йому, що ходить до шпиталю. «Не просто навідуй. Ти вмієш спілкуватися, пиши про них, друкуй, люди повинні знати кожного свого захисника!»,– сказав Микола за кілька днів до своєї смерті.

…Редактор «Слова Просвіти» Любов Голота відгукнулася на ці нотатки. А фотографував воїнів давній друг пані Маргарити – Сергій Борисовський. Були радість і здивування, коли читачі «Слова Просвіти» знаходили Маргариту Довгань і приносили пораненим воїнам подарунки.

Також пані Маргарита розповіла про присутніх на презентації героїв книжки – Юрія Пашистого і Віталія Чуба, згадала про творчість Василя Стуса, яка сьогодні теж допомагає українським воїнам боронити рідну землю.

Враженнями від зустрічі з Маргаритою Довгань поділилася педагог Колонщинської ЗОШ І–ІІІ ст. Ольга Семененко, яка разом з тим до 1 вересня 2018 року працювала вчителем історії Макарівського НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. – природничо-математичний ліцей». Вона зацікавилася шпитальними нотатками Маргарити Довгань, що друкувалися в «Слові Просвіти». На їхній основі в Макарівському ліцеї робили тематичні виставки, використовували під час уроків історії та літератури, у позакласній роботі.

Отож Ольга Семенівна зателефонувала до редакції газети і тут допомогли зв’язатися з Маргаритою Костянтинівною. А вже зовсім скоро її запросили в Макарівський ліцей на урок під назвою «Життя перемагає». Завітала разом з Маргаритою Довгань і Марія Стус – рідна сестра Василя Стуса. Захід був дуже цікавим і набув широкого розголосу в районі, коли в «Макарівських вістях» опублікували інформацію про нього.

На презентації від імені всіх українських воїнів, які лікувалися в Київському шпиталі, Маргариті Довгань подякував один із героїв книжки – Юрій Пашистий, а Віталій Чуб виконав на сопілці Гімн України і прочитав кілька власних гуморесок. Презентація книжки відбулася під час виставки «Читай UA». А придбати «Шпитальні нотатки» можна, замовивши їх у видавництві «Кліо» (м. Київ, вул. Грушевського, 4. Звертатись до Віри Соловйової, каб. 629. Тел. 044-279-92-14).

Едуард ОВЧАРЕНКО.
(Фото автора).

Tags: , , ,

Залишити відповідь