НАВІЯЛО ДНЕМ МАКАРОВА…

0

6 жовтня у Макарові весело святкували День міста. Апогеєм вечора був виступ гурту «Друга ріка». А мені відразу згадалося, що для лідера гурту Валерія Харчишина це вже не перший візит до нашого містечка.

Перший візит до Макарова для співака стався восени 2007 р. Він, на жаль, був менш приємним. 27 вересня 2007 р. Валерій Харчишин потрапив в автомобільну аварію на шосе Київ – Чоп. І саме в Макарівській Центральній районній лікарні йому рятували життя. Лідера «Другої ріки» поставила на ноги операція з підшиву розірваної нирки, яку провели хірург Петро Михайлович Туряниця (нині, на жаль, покійний), уролог Едуард Марцелович Чайковський та анестезіолог Олександр Анатолійович Зіновий.

Ось як про ті далекі події згадує сам Валерій Харчишин:

На станції «Дачна» я за звичкою подивився на зупинку автобусів, чи немає кого із знайомих житомирян, щоб
підкинути до рідного міста. Нікого не виявилося, і я додав газу. За вікном накрапав дощ, монотонно миготів асфальт. Проїхав всього 51 кілометр від Києва і раптом… Якась вантажівка, багато дерев і стовп. На цьому памороки забило… Мене відвезли в Макарівську лікарню. Трохи боліла рука і нило в боці, хотілося пити. Тут же прибули в лікарню брат, музиканти з гурту і батько дружини Юлії. Брат почав кричати на лікарів, дзвонив до Міністерства охорони здоров’я. Батько Юлі, теж лікар, хотів забрати мене в Житомир. Я наполягав на своїй думці, вимагав, щоб мене везли до Києва. На щастя, досвідчений макарівський хірург категорично від цього відмовився. Не пам’ятаю, як його звуть (П.М. Туряниця – В.Г.), але щиро вдячний цій людині, готовий цілувати йому руки. Він твердо вирішив, що слід робити термінову операцію. Її провели прямо в рентген-кабінеті. Не можна було втрачати час. Пам’ятаю, я благав лікарів зберегти мені всі органи, нічого не відрізати…».

Також мені вдалося поговорити про події того осіннього дня з анестезіологом Олександром Анатолійовичем ЗІНОВИМ:

– Пане Олександре, що Ви пам’ятаєте про події 27 вересня 2007 р.?

– Якби Ви не назвали дату, я б не згадав, коли це сталося. Для нас це був звичайний трудовий день і чергова операція. Чимось особливим той день не запам’ятався…Валерій Харчишин приймався як звичайний пацієнт і особливого дня нього нічого не робилося…

– Рішення про термінову операцію було особисте хірурга чи Ваше спільне?

– Це було особисте рішення хірурга – покійного Петра Михайловича Туряниці. Він провів обстеження, поставив діагноз і вирішив робити термінову операцію. Транспортування Валерія і кожна хвилина затримки погіршували б стан. А тому потрібно було оперувати відразу і на місці. Вирішальним моментом в ситуації з Валерієм стало те, що діагноз поставили вчасно і правильно. Зволікання в кілька години призвело б до сумного фіналу.

– Тиск з боку друзів Харчишина був сильним?

– Тиску на нас не було. Та й взагалі на нас трьох, хто проводив операцію, тиснути не можливо. Хірургічне відділення було закритим і нікого в нього не пускали, а тому сторонніх людей під час прийняття рішення у кабінетах не було. З боку друзів Валерія швидше була допомога ніж тиск. Вони протягом півтори години привезли нам все, що потрібно для проведення операції. Дістали ті препарати, яких навіть не було в Макарові.

– Ви знали кого оперуєте?

– На момент початку операції ми вже знали, хто пацієнт.

– Операція була важкою?

– Для пацієнта сама операція була середньої тяжкості. А в плані прогнозу, тобто як все розвиватиметься далі, то дуже серйозна. Для нас це була чергова звичайна операція.

– Чи спілкуєтесь Ви з Валерієм Харчишиним після операції?

– Він мені дзвонив і дякував за операцію буквально через півроку. Потім періодично зідзвонювалися. Та згодом я втратив контакти і спілкування припинилося. Але, дякуючи Дню Макарова, знову налагодили контакти.

– Як пройшла Ваша зустріч на День Макарова?

– Пройшла зустріч гарно. Валерій впізнав мене. Відразу згадав про операцію. Подякував за все, що було зроблено в той день і подарував диск з написом «Дякую за життя». Також згадали покійного Петра Михайловича.

– Ваші побажання нашим читачам.

– Читачам газети «Макарівські вісті» бажаю берегти власне здоров’я. Вчасно проходити всі медичні огляди. І бути обережними в житті. Адже не всім може так пощастити, як Валерію в той осінній день.

Спілкувався Віталій Гедз.

Додати коментар