Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

П’ЯТИЙ ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ З МАКАРІВЩИНИ


До останнього часу знавці історії Макарівщини знали, що наш край виховав чотирьох Героїв Радянського Союзу: М. Новик (с. Гавронщина), А. Петриченко (с. Андріївка), І. Кучеренко (с. Новосілки) та В. Попович (с. Соснівка).
Проте в мережі Інтернет з’являється все більше і більше нагородних документів, які дають можливість заповнити білі лагуни в біографіях Героїв Другої світової війни. І ось при підготовці чергової книги, яка світ побачить уже незабаром, Євгеном Букетом було віднайдено, що на теренах Макарівщини є ще один Герой Радянського Союзу – Олександр ЛЮДВИЧЕНКО. І саме про нього сьогодні наша розповідь.

Олександр Олексійович народився 18 серпня 1924 р. в с. Юрівка на Макарівщині. (У книзі «Боевые звезды киевлян» 1983 р. місце народження зазначено – Білоцерківщина, а вже у довіднику «Герои Советского Союза» 1988 р. зазначено – с. Юрівка. Це село підтверджують і всі доступні на сьогодні документи – авт.) Незабаром родина Людвиченків переїхала до м. Біла Церква. Тут у 1941 р. майбутній Герой закінчив середню школу. І вже 22 червня розпочинається німецько-радянська війна. Олександр Людвиченко не був мобілізованим тож залишається на окупованій території. За спогадами сестри Ольги Олексіївни гітлерівці 13 разів намагалися вивезти Олександра на примусові роботи до Третього райху, але він постійно тікав.

4 січня 1944 р. гітлерівці були вигнанні з Білої Церкви і Олександра Олексійовича мобілізовують до лав Червоної армії. З січня по червень 1944 р. О. Людвиченко проходить службу в 169 запасному саперному полку.

У липні 1944 р. його направляють на фронт. Олександр Людвиченко – рядовий, розвідник 993-го стрілецького полку 263-ї стрілецької дивізії 43-ї армії 3-го Білоруського фронту.

29 грудня 1944 р. в боях за переправу через р. Неман О. Людвиченко першим увірвався на німецькі позиції.

Знищив сім ворогів, які перебували в землянці, та взяв одного гітлерівця в полон. За цей подвиг 30 грудня О. Людвиченко нагороджений орденом Червоного Прапора.

24 січня 1945 р. в боях у районі Вестенгафен (Німеччина) О. Людвиченко першим дістався позицій ворога. Під час бою убив вісім солдатів та п’ятьох гітлерівців взяв до полону. За цей подвиг 1 лютого 1945 р. нагороджений орденом Слави ІІІ ст.

8 квітня 1945 р. у боях за м. Кенігсберг одним з перший увірвався на вулиці міста. Ручною гранатою знищив вороже кулеметне гніздо, зі свого автомата вбив двох гітлерівців та 20 взяв до полону. За цей подвиг 11 квітня 1945 р. нагороджений орденом Червоної Зірки.

Під час боїв за м. Кенігсберг з 6 по 15 квітня 1945 р. О. Людвиченко з товаришами супроводжував танки, які входили вглиб міста. Під час просування він особисто знищив німецький кулемет з розрахунком. Побачивши, що гітлерівці намагаються захопити в полон екіпаж підбитого танка, Олександр Олексійович відкрив вогонь по ворогу, знищивши шість з них, після чого витягнув двох пораневін особисто підірвав чотири німецьких санітарів, знищивши ще 12 ворожих солдатів. У ході подальшого наступу він особисто підірвав чотири німецьких дзоти, сам був поранений, але залишився на полі бою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 р. за «героїзм, проявлений під час штурму фортеці Кенігсберг і порятунок танкового екіпажу» червоноармієць Олександр Людвиченко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Друге поранення О. Людвиченко отримав у останній день війни – 9 травня 1945 р.  Після закінчення війни О. Людвиченко був демобілізований. Мешкав у м. Біла Церква. Помер 16 червня 1972 р. Похований у м. Біла Церква.

Віталій Гедз.

Tags: , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь