Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Календар небесний і земний. Вересень – 2018


Кожного року в першій половині останньої десятиденки вересня центр сонячного диска опиняється на уявній лінії небесного екватора, що означає настання осіннього рівнодення. Нині ця прикметна подія припадає на ніч із 22-го на 23 вересня. Надалі денне світило перебуватиме у Південній небесній півкулі, щоб неодмінно повернутися на «наш бік» через шість місяців, під час рівнодення весняного.

Місяць: в останній чверті – у ніч із неділі, 2-го, на понеділок, 3 вересня; новий – у ніч із неділі, 9-го, на понеділок, 10 вересня; в першій чверті – у ніч із неділі, 16-го, на понеділок, 17 вересня; повний – у ніч із понеділка, 24-го, на вівторок, 25 вересня.

Планетою «номер один» першого місяця осені залишатиметься «войовничий» Марс, котрий тепер можна бачити протягом першої половини ночі, причому найвище неподалік південної ділянки небокраю – приблизно через дві години після заходу денного світила. Рухаючись навколосонячною орбітою меншого радіуса та ще й із більшою швидкістю, наша планета просторову віддаль до Марса щоденно нарощуватиме, наслідком чого стане помітне зменшення його блиску, впродовж місяця – майже удвічі. Суттєво пригальмувати цей процес не допоможе навіть проходження Марсом 16 вересня найближчої до Сонця точки своєї орбіти, під час якого він, природно, отримуватиме від денного світила найбільше світла.

Втім, навіть за таких обставин протягом усього місяця Червона планета за яскравістю переважатиме будь-яку зорю. Напевне, кожен, хто спостерігав Марс, звертав увагу на його жовтогарячий колір, особливо помітний у періоди протистоянь планети, коли вона має близький до максимального блиск. Ще 1830 року відомий англійський астроном Джон Ґершель виказав думку, що характерне забарвлення Марса зумовлене присутністю на його поверхні великих піщаних пустель. Дослідження сусіда Землі за допомогою космічних апаратів цілком підтвердили це припущення. Виконаний ними аналіз зразків марсіанського ґрунту засвідчив, що червоний відтінок йому надає домішок гідратів оксидів заліза або, інакше, знайомої всім іржі. Як з’ясувалося, вміст заліза у ґрунті «заіржавілої» планети перевищує середній вміст цього хімічного елемента у земній корі майже утричі. Що, вочевидь, свідчить про значно повільніші темпи еволюції цієї невеликої планети (за діаметром Марс поступається Землі приблизно удвічі, а за масою – майже удесятеро), адже важке залізо з поверхневих шарів має поступово опускатися до її центра. Щодо Землі, то, за розрахунками фахівців, у її ядрі вже перебуває близько 85 відсотків усього наявного в ній заліза, яке, до слова, є основною її складовою – з нього (за масою) наша планета складається більш як на третину. Його опускання разом із розпадом радіоактивних елементів слугує потужним джерелом енергії, котра проявляє себе рухом континентів, гороутворенням, вулканізмом… Марс у цьому сенсі набагато пасивніший, набагато ближчий до ще меншого геологічно «мертвого» Місяця.

У перших числах вересня складуться достатньо сприятливі, передусім за рахунок значного блиску, обставини ранкової видимості ще однієї невеликої (власне, найменшої у Сонячній системі) планети – найближчого до Сонця Меркурія. Бачити його можна орієнтовно за годину до сходу Сонця низько над північно-східною ділянкою обрію (ближче до точки сходу) як найяскравіше зореподібне світило цієї ділянки неба. Вранці 6 вересня Меркурій опиниться поруч із зорею Регул, «головною» у зодіакальному сузір’ї Лев, і переважатиме її за блиском у 10 разів.

160 років тому, восени 1858-го, на наших широтах спостерігалося рідкісне видовище – феєрична комета Донаті, названа на честь її першовідкривача, італійського астронома Джованні Донаті. Ця видатна небесна гостя, одна з найяскравіших за історичний період людства, увійшла в історію астрономії як неперевершений зразок класичної кометної краси, котру, вражені побаченим, увічнили на своїх полотнах художники того часу (астрономічна фотографія тоді лише зароджувалась, і отримані світлини комети, на жаль, мали вельми низьку якість). Найбільшого блиску космічна мандрівниця досягла у кінці вересня – першій половині жовтня, коли її мальовничий широкий вигнутий хвіст простягався мало не на чверть небозводу. Завдяки вдалому розташуванню відносно Землі та Сонця у вересні комету Донаті можна було спостерігати в усій красі як на нашому вечірньому, так і на ранковому небосхилі, а опісля – на вечірньому.

9 жовтня її голова «позувала» поряд із найяскравішою у Північній небесній півкулі зорею Арктур. Встановлений кометою рекорд загальної тривалості видимості неозброєним оком – близько півроку – не перевершений і досі. На жаль, наступного разу вона повернеться до Сонця з глибин космосу через майже 2 тисячі років…

Над ранок 23 вересня Сонце перейде із зодіакального знаку Діви (Virgo) у зодіакальний знак Терезів (Libra).

Володимир Безуглий,
аматор астрономії.

Tags: , , ,

Залишити відповідь