Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

У Макарів завітав Олександр Канівець


Минулого тижня до Макарова завітав відомий філателіст Олександр Канівець з міжобласною історичною поштовою естафетою «250 років Коліївщині». На Макарівщину він завітав на 71-й день безперервної подорожі шляхами Коліївщини. Відвідав Макарів, Бишів і рідне село останнього полковника повстання надвірних козаків – Грузьке. «М.в.» вдалось поспілкуватись з паном Олександром та порозпитувати про історичну експедицію.

Євген Букет – головний редактор газети «Культура і життя»: Трохи про історичну концепцію естафети. Коліївщина – це була третя Хмельниччина, остання спроба відновити Козацьку державу Б. Хмельницького. Перше повстання Б. Хмельницького – визвольна війна (1648-1654 рр.), друге повстання – Семена Палія (1702-1704 рр.) і третя спроба 1768-1770 рр. – Коліївщина. Коли ми розробляли та складали маршрути, то брали населені пункти, що були звільнені під час повстання. Також намагались до конкретного населеного пункту прив’язати ті пам’ятки, які стосуються козацької доби. 

У Макарові обрали портрет Сави Туптала, який є батьком Данила Туптала (святого Димитрія Ростовського) і на конверті зображений саме він, оскільки зображень ані Макарова, ані Макарівського замку середини XVIII століття, на жаль, не збереглося, а його сучасний стан не дозволяє розмістити замковище на конверті.

У Бишеві взагалі взяли в’їзний знак, де є герб Бишева, рік його заснування, а в Грузькому взяли сучасний портрет Івана Бондаренка, який написав фастівський художник Анатолій Древецький. Це буде унікальний конверт із зображенням нашого земляка, повстанського ватажка Івана Бондаренка. Разом із власною маркою, де зображено історичний портрет Івана Бондаренка, – це буде унікальний експонат для музейних колекцій і майбутніх дослідників.

– Пане Олександре, розкажіть про цей унікальний захід – історичну естафету.

– Міжобласна історична поштова естафета «Коліївщині – 250» триває по всіх областях, районах і населених пунктах, – по тих місцях, по тій території України, котру козаки-гайдамаки під час «Коліївщини» звільнили від панування Речі Посполитої. Це 1768 рік. Розпочав нинішню історичну поштову естафету 24 травня, з Києва і ось сьогодні вже 71 доба, в екстремальних умовах працюю щодня, і в суботу, вдень і вночі. «Родзинка» цієї естафети – безперервність. Це вимагає дуже великої відповідальності, адже проводиться вперше. Раз – і навіки.

– Як виникла ідея провести саме таку естафету – по населених пунктах України і в чому вона полягає?

– Тут не просто ідея виникла. Тут ювілейна дата підказала – 250 років Коліївщині. Це унікальна можливість задокументувати вперше і довічно, як єдине ціле. Це козацько-гайдамацьке повстання за відновлення Української державності Війська запорозького. А щоб це задокументувати, створити унікальні твори мистецтва в мініатюрах, філателістиці, – потрібно провести історично-поштову естафету, свого роду – поштову місію. Щоб показати велич цього повстання, в основу лягли календарні дати Коліївщини.

– Чому саме поштові відділення населених пунктів?

– Це є поштова естафета. По кожному населеному пункту виготовляються спеціальні конверти з видами пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених цьому періоду, або хоча б стосовно цього періоду. Для прикладу: конверт, виготовлений із зображенням Семена Палія.

Це Коліївщини не стосується, але це період гайдамацького повстання у період XVIII століття – як причинний зв’язок. Або для прикладу: буклет «Україна – Козацька держава». В ньому чотири марки очільників козацько-гайдамацького руху: Іван Богун, Іван Підкова, Іван Гонта та Іван Сірко (XVI–XVII–XVIII ст.ст.). А в нашій естафеті нас цікавить лише Іван Гонта. Але між ними є зв’язок.

– Пане Олександре, скажіть, скільки часу вже минуло і коли плануєте завершити експедицію?

– 24 травня я виїхав з Києва. Цього дня відзначалось 20 років від заснування Черкаського земляцтва в Києві. Планую завершити 23 серпня. Наприклад, сьогодні планував бути вже у Києві. Звичайно, якби був транспорт або помічник, – можна було б і швидше закінчити експедицію.

Зроблені заготовки на конверти, а ще треба їх виготовити – найти поліграфію, домовитись, узгодити всілякі нюанси, надрукувати якісно. Потім все це повирізати, посклеювати – це технологія дуже довга. Кінцевий результат – конверт, відправлений з населеного пункту. На даний момент мною відправлено більше 150 конвертів! Сьогодні планую три конверти відправити (від ред. – Макарів, Бишів, Грузьке).

Вчора була Бородянка – 2 конверти. А попереду Фастів, там аж 4 конверти буде. Мало, скажете Ви? Для прикладу: оформлення кожної картинки забирає, приблизно, 3-4 години, а треба ж враховувати також і затрати – 250 грн мінімум.

Такі конверти – це унікальні витвори мистецтва, зроблені в екстремальних умовах (практично за один день!). Такий конверт – цінність музейна, історична, виставкова і колекційна.

– Скільки вже об’їхали областей та населених пунктів?

– На даний момент – уже вісім областей України: Черкаська область – майже вся, північ Кіровоградської, північ Миколаївської, місто Первомайськ (саме тут відбулось публічне покарання Максима Залізняка), а також населений пункт Балта (сюди гайдамаки теж дійшли) та Кодима Одеської області. А звідти – у Вінницьку область. Там електричка ходить, але на вокзалі ані розкладу руху транспорту, ані довідки якоїсь немає.

В неділю приходжу на вокзал – все зачинено. Як їхати? Як добиратись? Йде електричка до Вапнярки, а від Вапнярки мені треба добратись до Томашполя, а потім вертатись майже через половину області – на це витратив аж два дні. То прийшов до голови райради попросив дати автомобіль, щоб доїхати до Томашполя.

Транспорт громадський там взагалі не ходить. З Балти до Кодими один автобус всього йде. В експедиції я підлаштовуюсь під громадський транспорт, під роботу поштових відділень. Все проходить гнучко, дипломатично – ще тримаюсь.

– Чи виникають у Вас труднощі під час експедиції?

– Найбільші труднощі виникають саме з поселенням. Коли не знаходиш порозуміння з місцевими очільниками, а буває – взагалі готелів немає в населених пунктах. Чотири рази довелось побиратися та проситися до людей на ночівлю. Не буду ж я на вокзалі ночувати? Та й вокзали вночі бувають зачинені.

І таке було. Для прикладу: приїжджаю з Гайворона в Жмеринку і треба ж включити в маршрут село Кармалюкове. Набираю голову сільської ради, а з ним зв’язку немає. Тому довелося через ліс пішки йти в це село. Доходжу до села, а то не село – то хутір Майдан–Головчинський, а до Кармалюкового ще сім кілометрів! Потім додзвонився до голови, аж через людей з Вінниці. Та й іду собі через ліс з сумками, збираю гриби. Правда, приїхав голова і забрав мене, поїхали в село…

Таких історій можу розповідати багато! Ви навіть не уявляєте, скільки маю вражень! Так що харчування в експедиції – то не проблема, проблема якраз у проживанні та переїздах (транспорт).

– Пане Олександре, звідки гроші у Вас на експедицію та чи допомагає Вам хтось саме фінансово?

– Фінансування на державному рівні – нуль. А, власне, експедиція – то мій стан душі, поклик серця. Все унікальне націонал-патріотичне робиться і виходить від душі. Цьому не потрібно вчити в університетах, ніхто вам не розкаже як провести ці заходи. Я інтуїтивно це відчув…

На експедицію витрачаю власні кошти. В минулому році працівники Міністерства внутрішніх справ пікетували під стінами Верховної ради в підтримку доплат таким, як я. Тому наразі пенсія в мене 9 тисяч грн, а ще мені зробили перерахунок пенсії з січня по квітень і я отримав певну суму грошей. За ці кошти й проводжу експедицію. Але роблю це дуже ощадливо.

– Звідки у Вас ця сила волі, що Ви цим займаєтесь?

– За фахом я юрист, працював у Центральному апараті МВС. Мати в мене дуже гарно вишивала хрестиком гарні картини. А батько дуже гарно писав маслом і крапково. Це унікальні картини. Батько і мати були творчими особистостями, тому, мабуть, мені від них і передався потяг до творчості. Тож у свої 60 років я можу провести такі масштабні націонал-патріотичні заходи.

– Чи намагались Ви залучати спонсорів до фінансування експедиції?

– Справа в тому, що цей захід офіційно узгоджений з Київською, Черкаською, Вінницькою та Житомирською обласними радами і адміністраціями. Офіційно проводить його Черкаське земляцтво «Шевченківський край» у м. Києві, створений оргкомітет. Голова комітету – Борис Пономаренко, народний депутат України II-III скликань. Ми з Євгеном Букетом теж є членами цього оргкомітету. Захід офіційно узгоджений, складено план та графік поїздок.

У експедиції інколи трапляються в деяких районах такі їх керівники, котрі не розуміють необхідності проведення таких заходів! Кажуть: «Що хочете, те й робіть!». Уявляєте, який рівень патріотизму в таких керманичів? От вам й історична місія! До вас приїхали, ваш район та населений пункт включили в проект, а очільники цього не розуміють. А деякі так зустрічали, що насилу вдалось поїхати – не відпускали. Хочу наголосити, що ці заходи на 71 добу експедиції успішно проводяться!

Спілкувався Максим КРАВЧЕНЯ.

Tags: , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь