Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Календар небесний і земний. Серпень – 2018


Завершального місяця літа на наших широтах розпочинається швидке скорочення світлового дня, тривалість якого впродовж серпня зменшиться на 1 годину 45 хвилин. Водночас прохолодний подих дедалі довших темних ночей усе наполегливіше нагадуватиме, що найтеплішій порі року незабаром доведеться поступитися місцем осені…

Місяць: в останній чверті – у ніч із суботи, 4-го, на неділю, 5 серпня; новий – у суботу, 11 серпня; в першій чверті – у суботу, 18 серпня; повний – у неділю, 26 серпня.

Найяскравішим нічним зореподібним світилом останнього місяця літа, як і у липні, буде наш космічний сусід, на даний час найближчий до Землі серед планет жовтогарячого кольору – Марс. Особливо вражаюче він виглядатиме у першій декаді серпня, коли матиме близький до максимально можливого блиск і сяятиме низько над обрієм у південній половині небесного склепіння всю темну частину доби, долаючи впродовж ночі шлях, від південно-східної ділянки небокраю до південно-західної.

Хоча, щойно максимально наблизившись до нашої планети, Марс тепер від нас поступово віддалятиметься, відстань до нього залишатиметься меншою 60-ти мільйонів кілометрів, що буває лише у період великих протистоянь, до 15 серпня. Пригадується, що майже такими ж о цій порі, умови видимості Червоної планети були у вже далекому від нас 1971 році. На той час авторові цих рядків тільки-но виповнилося 7 років, проте неймовірно яскрава незвичного кольору «зоря», що теплими серпневими вечорами «висіла» над південно-східним обрієм, спливає у пам’яті досі…

У наш час Марс є найпопулярнішою планетою. Проте так було не завжди – ще півтора століття тому його особливо не виокремлювали серед інших «мандрівних» світил. Ситуація змінилася після великого протистояння 1877 року, під час якого американець Асаф Холл відкрив два невеликі супутники планети, а італієць Джованні Скіапареллі склав детальну карту її поверхні, на якій зобразив чимало тонких темних ліній – «каналів», що з’єднували марсіанські «моря» (в астрономії так за традицією умовно називають темніші ділянки поверхні небесних тіл). В італійській мові слово «канали» означає «протоки», не натякаючи на їхнє штучне походження. Одначе знайшлися ентузіасти, які оголосили примарну мережу «каналів» доказом існування на сусідній планеті розумних істот.

Газети та журнали кінця ХІХ століття писали, нібито жителі посушливої планети, знемагаючи від спраги, задля виживання з останніх сил змушені будувати глобальні іригаційні споруди, економлячи кожну краплину вологи. У розпал загальної стурбованості долею марсіан було навіть оголошено про збір коштів на побудову ракети для постачання на Марс води (!), після чого збирачі разом із коштами довірливих співчутливих громадян, як неважко здогадатися, безслідно зникли.

Лише у 20-х роках ХХ століття суспільна думка почала дослухатися до прихильників коректного поводження з науковими фактами. В цей час утверджується переконання, що розумні істоти на Червоній планеті напевно відсутні, проте там, очевидно, існує рослинне життя. На наявність останнього, здавалося, вказувала зміна вигляду марсіанської поверхні у залежності від пір року, які на сусідній планеті настають аналогічно земним. Особливої популярності «рослинна» гіпотеза набула у 50-х роках минулого століття. Однак настала космічна ера, і вже перші дослідження Червоної планети за допомогою космічних апаратів засвідчили, що природні умови на ній занадто суворі для існування такої форми життя. Залишалося сподіватися віднайти хіба що тамтешні мікроорганізми, проте американські спеціалізовані лабораторії «Вікінг», котрі працювали на поверхні Марса у 1976 році, не виявили на ній жодних органічних сполук.

Однак історії властиво повторюватися. Двадцять років потому, група американських науковців, замінивши колишнє гасло «Марс – друга Земля» не менш сумнівним твердженням про те, що «навіть не маючи доказів існування на Марсі життя, складно віднайти та обґрунтувати причини, внаслідок яких його там не могло би бути», таки спромоглася залучити неабиякі кошти на продовження досліджень сусідньої планети. Їхньою найголовнішою метою знову декларується вивчення можливості існування там живих організмів, якщо не нині, то хоча б у минулому. Дослідження тривають дотепер…

Перша половина серпня традиційно є найкращим часом для споглядання одного з найкрасивіших небесних явищ – «зір, що падають», а насправді дрібних часточок космічної речовини, що, на великій швидкості влітаючи в земну атмосферу, згорають у її верхніх шарах. Цьогоріч їх найбільше, пересічно одна-дві на хвилину, очікується у ніч проти 13 серпня. Відсутність місячного світла зробить умови для їхніх спостережень якнайсприятливішими.

Вранці, 23 серпня Сонце перейде із зодіакального знаку Лева (Leo) у зодіакальний знак Діви (Virgo).

Володимир Безуглий,
аматор астрономії.

Tags: , ,

Залишити відповідь