Go to ...

Макарівські вісті

«Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати». Оноре де Бальзак.

RSS Feed

Календар небесний і земний. Червень – 2018


Опівдні 21 червня Сонце стоятиме над Україною на максимально можливій висоті, адже на цю дату поточного року припадає літнє сонцестояння. Відповідно, світловий день 21 червня виявиться найдовшим. Щодо його неодмінних супутниць, найкоротших ночей, то найменшою тривалістю цьогоріч відзначаться відразу дві – проти 21-го та 22 червня.

Місяць: в останній чверті – у ніч із середи, 6-го, на четвер, 7 червня; новий – у ніч із середи, 13-го, на четвер, 14 червня; в першій чверті – у середу, 20 червня; повний – у четвер, 28 червня.

Властиві червню швидкоплинна темна частина доби та її обов’язковий атрибут – максимальної тривалості присмерки, безперечно, не сприятимуть видимості нічних небесних світил. Не стане винятком і Місяць, котрий о цій порі навіть у фазах, близьких до повні, «намагатиметься» перебувати на очах якнайкоротший час, повторюючи на небесному склепінні низький шлях грудневого Сонця.

Щоправда, нинішнього червня ситуацію «рятуватимуть» яскраві планети, причому найвіддаленіша з них, «володар кілець» Сатурн, 27 числа опиниться у протистоянні із Сонцем. У цей час планету можна бачити протягом усієї ночі низько над південною частиною обрію в оточенні слабких зірок сузір’я Стрілець. Над ранок 1-го та 28 червня її ототожнення допоможе зробити безпомилковим розташоване поруч «колесо» Місяця.

Першою ж після заходу Сонця у північно-західному секторі ще світлого ясного небосхилу з’являтиметься найяскравіша серед усіх зореподібних світил Венера, однак тривалість її щоденної видимості впродовж червня поступово скорочуватиметься. Наступний за блиском Юпітер вечорами перебуватиме у південній частині небесного склепіння трішки північніше (тобто вище) зорі Альфа із сузір’я Терези, будучи яскравішим її приблизно у 125 разів.

23 червня над ними «пропливе» щербатий диск Місяця. Нарешті, четверта планета, на теперішній час найближчий до Землі Марс, продовжить нарощувати свій блиск, упевнено наздоганяючи за цим показником Юпітер. Червону планету можна бачити всю другу половину ночі ліворуч Сатурна у володіннях ще одного тьмяного зодіакального сузір’я Козоріг, причому в останню десятиденку місяця вона почне з’являтися над південно-східною ділянкою небокраю до опівночі.

Красиве видовище продемонструє ніч проти 1 липня: над яскравим жовтогарячим Марсом стоятиме майже повний місячний диск, котрий таким чином «привітає» Червону планету з початком найсприятливішого з 2003 року двомісячного періоду видимості, пов’язаного з її прийдешнім великим протистоянням. Але про це – у наступному огляді.

110 років тому, 30 червня (за новим стилем) 1908 року, близько 7-ої години ранку за місцевим часом, над, на щастя, практично безлюдною болотистою тайгою Центрального Сибіру, неподалік притоки Єнісею ріки Підкам’яна Тунгуска, сталася природна катастрофа планетарного масштабу – грандіозний вибух космічного тіла, котре непоміченим вторглося в атмосферу Землі і яке згодом стали називати Тунгуським метеоритом.

Вибух відбувся на висоті від 2-х із половиною до 10 кілометрів над поверхнею, його спостерігали на відстані до 450 кілометрів, а чули навіть за 700 кілометрів від місця події. Він був настільки потужним, що призвів до утворення вражаючої, діаметром від 40 до 50 кілометрів, «плями» радіально поваленого обпаленого лісу. При цьому під самим епіцентром вибуху багато дерев залишилися стояти, але у вигляді «телеграфного» лісу – без верхів’я, гілля, сучків, а нерідко навіть і кори.

Спричинені вибухом повітряна хвиля обігнула Землю із заходу та сходу, а сейсмічна була зареєстрована аж у Західній Європі. Феєричний відгомін цього природного явища можна було спостерігати менш ніж за добу на велетенській території уздовж середніх широт Північної півкулі від Західного Сибіру до Атлантичного океану, в тому числі в Україні, де найближча після катастрофи ніч фактично… не настала.

Ось як, наприклад, її описала мешканка Одеси Тікшина: «Я стояла на високій кручі над Чорним морем…, дивилася з подивом на небо і запитувала навколишніх – чому так світло о пів на дванадцяту ночі? Пам’ятаю я і саме небо – бліде, вкрите легкими рожево-сріблястими хмаринками…» Наступна ніч була значно темнішою, але також світлішою за звичайну.

Природа Тунгуського тіла все ще остаточно не з’ясована, адже досі не виявлені достовірні зразки його речовини. Найімовірніше, воно було ядром невеликої комети (або уламком ядра більшої), котрі, як відомо, являють собою забруднені мінеральними вкрапленнями брили льоду, перед входом у щільні шари атмосфери мало масу не менше мільйона тонн і діаметр понад 100 метрів. За оцінками фахівців, подібні непрохані «гості» падають на нашу планету в середньому один раз на 20 тисяч років…

Близько середини дня 21 червня Сонце перейде із зодіакального знака Близнят (Gemini) у зодіакальний знак Рака (Cancer).

Володимир БЕЗУГЛИЙ,
аматор астрономії.

Tags: , , , , , ,

Залишити відповідь