Володимир МОСКАЛЕНКО: «Останні три роки держава не компенсує перевізникам проїзд пільговиків»

0

ТОВ «АТП «Стріла» працює на ринку міжміських перевезень у Макарівському районі більше 10-и років і є основним перевізником пасажирів у районі. «МВ» вирішили поцікавитисьу заступника директора підприємства Володимира Москаленка, що зараз відбувається з обслуговуванням пасажирів.

– Володимире, розкажіть про підприємство, як довго працюєте на ринку перевізників?

– У 2007 році була реорганізація (ВАТ «Макарівське АТП № 13240») і створено підприємство. Тоді ж оновлено транспортний парк. Працюємо вже більше десяти років.

– На яких маршрутах працюєте в районі та чи по всіх селах району?

– Далеко не по всьому району ми присутні на маршрутах: багато є інших перевізників – на деяких маршрутах працює КП «Київпастранс» (маршрут Копилів, Людвинівка, Миколаївка); фастівські перевізники (їх маршрути пролягають через частину сіл Макарівського району – Бишівська сторона). Багато перевізників у районі, монополістами нас назвати не можна. АТП «Стріла» обслуговує не більше, ніж 60% міжміських та приміських маршрутів району.

– З якими основними проблемами стикаєтесь в роботі?

– Наразі найголовніша проблема для всього бізнесу, і не тільки для нас, – це брак кадрів. Перш за все, питання по водіях, це видно по якості надання послуг підприємством. Також до проблем можна віднести загальну економічну ситуацію в країні.

– Володимире, на Вашу думку, в чому полягає проблема кадрів? Люди не хочуть працювати?

– Останні роки люди виїжджають працювати закордон. Не розумію, чому вони це роблять? Я б не сказав, що в тій же Польщі заробітна плата у водія набагато вища, ніж у нас в Україні. Вона трохи більша, але і витрачати потрібно на проживання, харчування тощо. Та й працювати закордоном – це не вдома.

– Кілька років тому була ситуація, коли згоріло кілька авто Вашого підприємства. Можете пролити світло зараз, що то було і чим все закінчилось?

– Це була «не чиста» конкуренція від нелегальний перевізників. Нас намагались потиснути з маршрутів, на яких працювали. Для прикладу, на маршруті Київ–Андріївка ходив наш великий автобус, а нелегальні перевізники почали запускати свої «спринтери» і був такий період, коли в той самий час йшов наш автобус і їхній мікроавтобус. Звичайно, люди обрали мікроавтобуси. Від нашого підприємства було багато звернень до міліції, до транспортної інспекції, але допомоги ми так і не дочекались від цих структур.

Що ж стосується «нелегалів», то вони почали заходити й на інші маршрути, де ми працювали, на маршрут Київ–Кодра. Ситуація з цими перевізниками вирішилась сама собою, але, на жаль, з поганими наслідками… Один з їхніх автомобілів, виїхавши на зустрічну смугу, спричинив зіткнення з мотоциклістом. У даній ДТП загинув мотоцикліст та один з пасажирів. Після цього ці перевізники зникли з району.

– Ці речі, які відбуваються зараз з побиттям лобового скла на мікроавтобусах, з пробитими шинами в Києві (під час написання цього матеріалу це було зроблено вже в третє в 2018 році!). Це ті самі люди, котрі стояли за «нелегалами»?

– Я вважаю, що це інші люди. Ми поки самі не знаємо, хто це. Пишемо регулярно заяви до поліції, але приймаються наші заяви досить складно. І був випадок, коли одну із заяв довелося вимагати в судовому порядку, щоб зареєстрували та відкрили кримінальне провадження.

– За цими діями можуть стояти конкуренти, котрі хочуть зайти на маршрути, на яких працює АТП «Стріла»?

– Ні, конкуренти б заходили іншим способом – виїжджали б на якісь наші маршрути. А просто бити автобуси!.. Навіщо? У нас є підозра, що це паркувальники, котрі хочуть стягувати данину. Ця проблема в багатьох перевізників і по всьому Києву. Це своєрідна мафія.

– Розкажіть, чи існує «мафія перевізників»? Можете підтвердити чи спростувати це цей міф?

– Цього вже давно немає. По-перше, нема ніякого порозуміння між самими перевізниками. Для прикладу – раніше була одна асоціація перевізників на Київську область, то зараз таких організацій чотири! Вважаю, що ніякої мафії перевізників не існує. Тим більше, в області діє більше 150 перевізників. Всі між собою конфліктують, постійно йдуть судові процеси, навіть у нас ще тривають судові процеси.

– А чому йдуть судові процеси? З чим це пов’язано?

– В основному судові процеси йдуть через те, що перевізники, котрі не виграли тендер на перевезення пасажирів на певному маршруті, висловлюють свою незгоду з результатами проведеного тендеру. В нас є власний досвід за один маршрут судились три роки! Процес виграли, але суди ще тривають.

– Володимире, розкажіть про ситуацію, яка склалась з автостанцією в Макарові та автостанцією «Дачна» в Києві. Чому Ваші маршрутки не від’їжджають звідти?

– Ситуація по ДП «Київпассервісу» за останні 4 роки досить нестабільна, кожен рік змінюється керівництво цього підприємства. Ходять чутки про приватизацію майна цього підприємства. Питання піднімалось і по Макарівській автостанції, і по «Дачній». Для нас ситуація не зрозуміла. З 2018 року автостанція в Макарові була передана в оренду приватному підприємству. Поки немає з ким домовлятись стосовно того, щоб маршрутки відправлялись з автостанції, але ми готові розглядати такий варіант.

Що ж стосується автостанції «Дачна», то ситуація така: рік тому проводився експеримент, Київська обласна державна адміністрація намагалась змусити всіх перевізників від’їжджати з «Дачної». Але виявилось, що автостанція не в змозі обслуговувати і забезпечити навіть 50 % пасажиропотоку по направленнях Житомирської та Варшавської трас.

– У маршрутках видаються квитки пасажирам?

– Водіям видаються квитки, кожен пасажир вправі вимагати квитки у водія.

– Чи проходять водії медичний огляд перед виїздом на маршрут?

– Звичайно, в нас діє вранішній передрейсовий контроль. На підприємстві облаштований медичний кабінет для цього. В штаті працює 4 медичних працівники, котрі займаються оглядом.

– Пане, Володимире, а як часто транспортні засоби проходять техогляд?

– Проходять щодня, увечері при заїзді відкрита яма і механік оглядає автобус, чи вранці – перед виїздом у рейс. Також раз у півроку всі транспортні засоби проходять державний технічний контроль.

– Проясніть ситуацію з пільговими категоріями. Вже неодноразово виникали інцинденти, коли водії не хотіли перевозити учасників АТО.

– Останні три роки держава не компенсує перевізникам проїзд пільговиків. У 2017 році Макарівська райдержадміністрація виділила незначну суму, але її навіть не вистачило, щоб покрити перевезення пільговиків по районних маршрутах.

Що ж стосується міжміських маршрутів, то взагалі нічого не компенсується з 2014 року. Я розумію пасажирів, вони мають законне право на пільгове перевезення, але зараз усі пільгові перевезення відбуваються за власні кошти підприємства.

– На підприємстві розроблена якась схема чи правила, за якими перевозяться пільговики?

– Безкоштовно ми не можемо возити людей. Автобус треба ремонтувати, обслуговувати, заправляти, платити заробітну плату водію, тощо. Ми намагаємось іти на компроміс і трохи обмежуємо кількість пільгових місць у автобусі. Наприклад, у великому автобусі 4–5 місць для пільговиків, а в мікроавтобусі – 2. На жаль, люди не розуміють, що це робиться безкоштовно і за рахунок підприємства.

До нас періодично звертаються з Макарівської райдержадміністрації з проханням надати безкоштовний проїзд для дітей із багатодітних сімей, або людям, у яких немає можливості їздити в Київ на лікування. Таких людей ми теж веземо безкоштовно – видаємо проїзні квитки на три місяці, а при необхідності – продовжуємо дію проїзних. Також дали проїзні квитки дітям котрі їздять на тренування в Макарівську ДЮСШ. Розуміємо, що потрібно якось підтримувати і розвиток спорту в районі.

– Чи бувають непорозуміння з учасниками АТО та водіями?

– Такі моменти періодично виникають. Різні бувають і водії, і атовці. Звичайно, є проблеми з нашої сторони – чемність деяких водіїв під великим питанням. І, на жаль, зараз звільнити водія просто немає можливості, інакше треба ставити автобус у парк. Нема кому сісти за кермо. Намагаємось вирішити це питання й іншим шляхом – проводимо тренінги для водіїв, залучаємо психологів саме по темі – конфліктологія. Впевнений, результат ми побачимо пізніше.

– Чи надходять скарги від пасажирів, якщо є, то на що саме скаржаться вони?

– В основному, – скарги стосовно пільгових перевезень. Також бувають скарги на поведінку водіїв.

– Розкажіть про плани підприємства на майбутнє.

– Перш за все, повинні бути можливості. Якщо згадати 2007–2008 роки, в той час був баланс: людей влаштовували тарифи, водіїв – заробітки, і в нас було постійне оновлення транспортного парку. Наразі все дуже складно, але ми шукаємо різні варіанти. Відвідуємо міжнародні автобусні виставки, шукаємо варіанти фінансування для закупівлі та оновлення парку.

Плани унас грандіозні! На електробуси поки не готові переходити, оскільки висока вартість таких транспортних засобів, також відсутня інфраструктура для цього в Україні. На одній із виставок поспілкувались з поляками, вони нам розповідали про те, що банк дає підприємцям автобуси в лізинг під 1 % річних, але коли вони дізнались, що у нас 20 % – треба було бачити їхні емоції!

В Україні ціни на паливо – європейські, ціни на запчастини – європейські, вартість автобусів – європейська, а вартість проїзду – у два рази нижча. І прибутки населення теж не європейські. Але, не дивлячись ні на що, всі перевізники хочуть працювати на нових автобусах!

– Пане Володимире, дякуємо за спілкування.

– І Вам дякуємо.

Бесіду вів Максим КРАВЧЕНЯ.

Додати коментар